Кожен українець зі школи має навчитися надати першу меддопомогу – головний хірург ЗСУ

Головний хірург ЗСУ, полковник медичної служби Костянтин Гуменюк – надзвичайна людина.

Саме він вперше у травні 2022-го року провів у військовому госпіталі, фактично на лінії фронту, складну лапароскопічну операцію з видалення ушкодженої нирки пораненому. Як потім виявилося, вперше у світовій практиці.

Війну Гуменюк зустрів на Донеччині, куди виїхав за кілька днів до вторгнення — тоді в Часовому Яру дислокувався 65 військово-мобільний госпіталь.

О 5-й ранку прокинувся робити традиційну ранкову зарядку — але приблизно в той же час був атакований штаб ООС.

Відтоді його життя було пов’язане з порятунком поранених, працювати доводилося у найскладніших умовах під обстрілами – у Бахмуті, Дружківці, Покровську, Дніпрі, Харкові…

Під час одного з відряджень у США Костянтин Гуменюку показав закордонним партнерам лише фрагменти роботи наших військових медиків з порятунку життів поранених. Американські колеги аплодували стоячи.

Костянтин Гуменюк чи не вперше дав розгорнуте інтерв’ю ресурсу АрміяInform. Там про все – про неймовірні випадки, з якими стикаються бойові медики, про умови, за яких зростає виживаність найважчих поранених, про те, коли і кого треба навчати навичкам надання першої медичної допомоги, про найунікальніші операції, які роблять наші військові хірурги і про мрії, звісно.

Ми наведемо лише деякі думки і висловлювання цього відважного  талановитого хірурга. Повний текст можна прочитати на офіційній сторінці Командування медичних сил ЗСУ.

Про “золоту годину” і чому її іноді немає

– Я, як головний хірург, відповідаю за пораненого з моменту його надходження до передової хірургічної групи. Це моя найперша ланка, – зазначає Гуменюк.

Він згадує про “золоту годину” — саме протягом цього часу  поранений повинен потрапити до хірурга. У такому разі результати лікування і виживаності будуть кращими.

У нас наразі витрачається на це понад годину — інколи 6, 12 і більше. Часто на міжнародних конференціях іноземні колеги не розуміють, чому так трапляється.

Доводиться пояснювати, що поранений може накласти собі турнікет, але протягом кількох годин не його не можуть евакуювати з поля бою, і бойовий медик до нього не може дістатися — тривають обстріли, дрони над головою тощо.

Евакуація поранених до передової хірургічної групи або стабілізаційного пункту бригади відбувається у нічний або вечірній час, коли дронів менше і є можливість під’їхати броньованою технікою.

– Військовий накладає турнікет, минає певний час, і він не може його послабити, бо триває бій чи немає бойового медика, чи він загинув… Тоді вже, на жаль, немає можливості зберегти кінцівку, – пояснює хірург.

Про підготовку військових медиків

– Наразі в Україні є дуже багато центрів, які готують бойових медиків, старших бойових медиків. На базі Української військово-медичної академії такі курси теж є, – говорить Гуменюк.

Плюс тренінгові центри, громадські організації, які займаються цією підготовкою.

Нині ця підготовка кваліфікована та якісна. Але зрозуміло, що не вистачає фахівців, щоб навчити таку кількість людей.

– Моя особиста думка: кожен українець, починаючи зі школи, має оволодіти навичками надання першої медичної допомоги — і собі, і іншим, – наголошує хірург.

Люди мусять знати, як накласти турнікет чи зупинити кровотечу, бути психологічно готовими до екстремальних умов — у нас щодня обстріли міст, інколи, на жаль, з великою кількістю поранених.

Людина має знати, що робити, якщо немає під рукою турнікета (отже, є ремінь чи шнурки), як зупинити артеріальну кровотечу або зробити так, щоб звільнити верхні дихальні шляхи та надати якісну реанімацію.

Про здобутки військових хірургів

– Військові хірурги ЗСУ є піонерами впровадження сучасних операцій, – говорить Гуменюк.

Вони впроваджують і розвивають сучасні техніки оперування, особливо в малоінвазивних хірургічних втручаннях.

Під час однієї з конференцій за кордоном, коли Гуменюк розповідав про такий наш досвід, зарубіжні колеги просто не розуміли, як таке можна робити, по суті, в польових умовах. За кордоном роблять подібні оперативні втручання лише у великих базових госпіталях, де є обладнання і великий колектив. А в нас же це робиться в бойових умовах.

Головний хірург ЗСУ назвав кілька найунікальніших операцій, проведених військовими хірургами з початку повномасштабного вторгнення.

– Перша операція — це торакоскопічна операція при вогнепальному пораненні серця і наявності гемоперикарду і тампонади серця, – згадує Гуменюк.

Осколок потрапив у серце і виник крововилив в оболонку серця. Як наслідок, серце не мало можливості скорочуватися, кров накопичувалася в серцевій сумці.

Поранений задихається, в нього набухають вени шиї. І в цей час треба швидко зробити операцію.

– Ми пішли торакоскопічно — зробили маленькі проколи в грудній клітці, встановили відеокамеру, розрізали перикард, кров із серця вийшла, і воно почало нормально функціонувати, – розповідає хірург.

Стан пораненого стабілізувався, його вертольотом відправили в клініку Амосова, де чоловіка прооперували та врятували життя. Це була теж перша така операція у світі.

Осібно стоять ситуації,  коли осколок потрапляє у великі кровоносні судини, нижню порожнисту вену, або в аорту. Це – великі кровоносні судини і якщо вчасно не зупинити кровотечу, то людина швидко стіче кров’ю.

– Був такий випадок, коли осколок потрапив у нижню порожнисту вену і застряг в її стінці. Ми ухвалили рішення зробити тампонаду, поставити дренажі, – згадує хірург.

Потім пораненого швидко відправили в Інститут Шалімова, де він був прооперований. Життя — врятоване.

Про закінчення війни

– Дуже хочеться нашої перемоги. Але для мене особисто завершенням війни буде той момент, коли мені скажуть: “Костянтине Віталійовичу, немає 200-х, немає 300-х”, – каже хірург.

Говорить, ми й тоді будемо оперувати у хлопців грижі, апендицити, холецистити чи поламані ноги, але то все будуть небойові травми.

Джерело і фото: Командування медичних сил ЗСУ, АрміяInform