Історії зірок, які запам’яталися їм найбільше за рік війни – ексклюзив

Рівно рік тому життя кожного з нас змінилося. Вночі ми прокинулися від звуків сирени, вибухів і тривожних дзвінків родичів про те, що почалася війна. 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

За цей рік кожен українець пережив багато, зірки шоу-бізнесу – не виняток. Більшість наших селебриті чудово справляються на культурному фронті – хтось заспокоює людей співом в метро під час повітряної тривоги, хтось їздить по інших країнах із концертами, гроші з яких йдуть на ЗСУ.

Незважаючи на те, що артисти намагаються тримати обличчя на публіці, вони, як і кожен з нас, мають багато переживань та історій за цей рік – у когось вони сумні, а у когось із ноткою оптимізму.

Ексклюзивно для Фактів ICTV фронтмен гурту Антитіла Тарас Тополя, співачка Оля Цибульська, лідер гурту Kalush Orchestra Олег Псюк, співачка Наталія Могилевська, співак Позитив і виконавиця Аліна Паш поділилися особистими історіями повномасштабної війни, які запам’яталися їм найбільше.

Так, Тарас Тополя зізнався, йому багато що запам’яталося за рік, але один із найсильніших його спогадів припадає на перший день, коли він з Антитілами прийшов в місце комплектації територіального батальйону.

– Це була Солом’янська державна адміністрація в місті Києві, а точніше її підвал – велика парковка. З цього підвалу на вулицю до перехрестя і навіть за нього стояла величезна черга людей молодого і старшого віку.

Чоловіків, дідусів, дівчат, жінок, які чекали на свою чергу, щоб вступити до лав оборони і взяти в руки зброю. Тоді мене це дуже надихнуло, такого почуття у мене більше не було, – згадує Тарас.

Співачка Оля Цибульська зазначає, найбільш щемливі історії не в словах, а в очах. Повних очах тепла на благодійних концертах. Обіймах, розмовах із переселенцями, з волонтерами, відчуття, що вона корисна, потрібна і реально може допомогти.

Згадує, на початку війни оніміла і думала, що не зможе співати. Це було тоді, коли Оля заспокоювала сина в підземному паркінгу, коли не розуміла, чи живі батьки в окупації в Ірпені, коли не знала, як там брат з вагітною дружиною, що ось-ось повинна народити під обстрілами в Броварах.

Через деякий час відчула, що потрібна людям, оскільки вони обривали її соцмережі: – Олю, нам страшно, боляче. Де ти? Ти завжди була поруч. Тоді виконавиця повернулася до шанувальників із піснею Минає день.

– Люди повернули мене до життя і в професію. Я відчуваю градус болю свого народу. Ми разом щодня з 24 лютого безперервно. І музика нас лікує. Зустрічі нас лікують. І людей, і мене.

Пам’ятаю, як тримала за руку в госпіталі свого однолітка, який залишився без ніг, виконуючи завдання. Ми говорили про його доньку і мого сина, про Україну, про фронт. Той, що на передовій, і той, який ми, цивільні, тримаємо в тилу. І стільки в цьому слові віри було, любові, сили, майбутнього! Тому тримаємося! А плакати будемо після перемоги. Від щастя, – сказала Оля.

У співачки Наталії Могилевської історія, яка їй найбільше запам’яталася за час війни, пов’язана з її творчістю, а саме спектаклями Я вдома та Доньки, які з’явилися в цей складний час.

– Іноді найжахливіші події перетворюються на найкрасивіші. Мої вистави Я вдома і Доньки стали найкращим моментом моєї творчості! Ці вистави народилися з життя. Моя подруга, продюсер вистав Нонна Кондрашова сказала мені: Та це ж спектакль! – ділиться Наталія.

Нині вони зіграли вже понад 20 вистав у Києві, проїхали Україною – були в Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Сумах, Хмельницькому та інших містах.

– Це щастя для мене! Цей рік показав, що в Україні дуже багато героїв! Що ми здатні на все: вистояти, витримати і, незважаючи ні на що – перемогти, – підсумувала Могилевська.

Ранковий дзвінок дружини 24 лютого згадав соліст гурту Без обмежень Сергій Танчинець. Тоді він з колективом був у Хмельницькому.

– О 04:30 я прокинувся від дзвінка. Мені, якщо чесно, спросоння здавалося, що це такий невдалий жарт Анни. Перші кілька хвилин не розумів, що відбувається. Потім, звичайно, почав будити менеджера, музикантів, і ми виїхали з Хмельницького до Києва, до своїх родин, щоб вивезти їх у безпечніші місця, – згадує Сергій.

Каже, зазвичай дорога займала п’ять годин, цього разу вони були в дорозі близько 13, оскільки неймовірна кількість машин їхала зустрічною – з Києва.

Додає, цей день розділив життя на до і після. Кожен українець зрозумів, що для нас дійсно важливо і цінно. Тепер же ми не маємо права забувати події, які пережили українці під час повномасштабного вторгнення, весь терор Росії на нашій землі.

– Найголовніше, що, я впевнений, відчуває кожен українець зараз – це гордість за наших військових, за українських волонтерів і неймовірну українську націю! Маємо за честь жити в один час зі справжніми героями. Пишаюся й уклінно дякую всім людям, які наближають українську перемогу, – наголосив Танчинець.

Лідер гурту Kalush Orchestra Олег Псюк згадує перший день повномасштабного вторгнення. Того дня вони з колективом поверталися до Києва після концерту в Дніпрі.

Великою подією стала і перемога Kalush Orchestra на Євробаченні 2022.

– Ранок. Вибух. Нерозуміння в цей момент, що і як, куди далі. Але весь рік ми не переставали вірити і віримо зараз в нашу перемогу. Перемога на Євробаченні 2022 гурту Kalush Orchestra в той момент підняла бойовий дух всіх українців. Дуже запам’ятався той момент, – говорить Олег.

Додає, тоді вони відчували неймовірну відповідальність перед нашою країною, кожним українцем, а зараз раді тому, що їх підтримав весь світ.

– Віримо, що 2023 рік принесе нарешті перемогу України у війні, – сказав Псюк.

Історією людини, яка його надихає, поділився співак Олексій Завгородній, більш відомий під псевдонімом Позитив. Він розповів про свого друга дитинства, кума і батька трьох дітей – Андрія Марчука (Марчі).

– Уже в перші дні вторгнення, коли багато хто з нас розгубився, злякався і не знав, що робити, куди йти, він одним із перших організував хлопців зі свого і сусідніх дворів, які стали на захист рідного Києва! Якщо ви чули історію про “гопників із Оболоні”, які зупинили окупанта, то це про нього, – поділився Олексій.

Згадує, в той день він заради безпеки вивозив своїх рідних, друзів із їхніми сім’ями і запропонував Марчі виїхати теж, але той чітко відповів: Якщо не ми, то хто?

– Згодом він вступив до лав ТрО, пройшов навчання і тепер у ЗСУ! Андрій вже кілька місяців успішно знищує загарбників на передовій. Щодня я молюся за нього і переживаю, – наголосив артист.

Співачка Аліна Паш поділилася історією, яка найближче торкнулася саме її сім’ї. Каже, було це 14 травня. Тоді мама виконавиці займалася своїми справами, і раптом задзвонив телефон – це був дзвінок від батька, який на той момент перебував на передовій.

– Ті, хто в таких ситуаціях були, знають, що дзвінок від воїна з фронту – це буквально кілька хвилин, коли зловили зв’язок десь. І ось він, цей довгоочікуваний дзвінок.

Мама знімає трубку, але чує не рідний голос чоловіка, а страшні крики і звуки вибухів. Шум, стрілянина, купа голосів – все, але не голос тата. Очевидно, відбувається щось погане, але що? Чи живий її чоловік? Чи побачить вона його ще коли-небудь? – згадує Аліна.

Додає, мама 20 хвилин не клала трубку, була наодинці з відчаєм і жахом. Потім все затихло, і вона почула голос свого чоловіка, видихнула – значить, живий.

Як виявилося, бригада Аліниного батька потрапила під артилерійський обстріл. Багато поранених, загиблих. В урагані подій телефон, що лежав у кишені, випадково подзвонив мамі Паш. Вона стала сліпим свідком моменту, коли ледь не втратила чоловіка.

– Зараз тато впевнений – тоді його врятувала мамина молитва. Її безперервна, відчайдушна, всепоглинаюча молитва. І це те, що я хочу донести і вам – вірте. Адже саме у вірі є світло. Саме крізь віру нас чує Бог, чує всесвіт. Впевнена, що віра врятує ще не одне життя, – підсумувала співачка.

Як бачимо, у кожного є те, що запам’яталося найбільше за рік повномасштабної війни. Кожна історія особиста, кожна різна і кожна важлива.