Гнізда для літунів: як підготувати позицію для операторів БПЛА
Командир однієї з груп, що займаються підготовкою позицій для розрахунків БПЛА — старший сержант Андрій. Родом він з Харківщини, воює у 23-й бригаді. На моє запитання, в чому полягає робота з підготовки позицій саме для БПЛА-шників і в чому її особливості, не замислюючись відповідає:
— Про цей бік війни мало хто знає. В кращому разі нас уявляють, як людину з лопатою, яка прийшла, викопала яму і пішла. Насправді не все так просто. Спочатку скидає командир точку, з якої потрібно буде працювати. Як старший групи, я продумую маршрут. Дивлюся на карті та знімках під’їзди, підходи, уточнюю дальність до лінії бойового зіткнення (ЛБЗ — ред.). Шукаю відповідне місце, і потім із групою приїжджаю на позицію. Як правило, нас туди вивозить водій. І власне, починаємо працювати. Працювали ми на різних відстанях — було до ЛБЗ і 800 м, і 1200, і 1500. Ну, це виходить між піхотою та мінометкою. Мені дають чотири особи. Ми працюємо, відштовхуючись від ситуації на позиції. Якщо там обстріли, я контролюю групу, щоб вони не потрапили під них. Загалом — робота, як робота. Працював на позиціях, копав бліндажі, підготовлював позиції для літунів, для FPV-шників, мавікістів. Одного разу я отримав поранення, але пишаюсь тим, що не втратив жодного зі своїх підлеглих.
Сама позиція для пілотів БПЛА, як розповідає Андрій, майже звичайний бліндаж, 3 на 2 м, 170 — 180 см глибиною та накриття у два накати. Все це Андрій та його підлеглі копають вручну, також вручну тягають колоди для накриття — бо жодна машина туди не під’їде, її майже миттєво знищать.
Також необхідно зробити отвір під шнури, під антени, замаскувати їх — адже місце роботи операторів БПЛА одна з пріоритетних цілей для росіян. Вихід робиться буквою «Г», щоб дрон не залетів.
На питання чим відрізняється робота Андрія від звичайного копання бліндажів чи окопів, він знизує плечима і відповідає:
— Скажімо так, відрізняється тим, що постійно працюєш під обстрілами. Працюємо на день, бо вранці вивозять і вночі забирають. Вдень машина не заїжджає, не забирає жодної групи, бо машини розбиваються одразу. По-темному заїхали, по-темному виїхали. А ось вибір місця — то вже наша таємниця. Я вибирав такі місця, де можна працювати. Під деревом чи під чимось, щоб якесь було укриття. Було таке, що «накривали», а ми копали, тому що треба було доробити це гніздо для літунів. Загалом, я вважаю, що кожному треба займатися корисною справою, а я вважаю свою справу такою. Під вогнем також не кожен захоче копати.
Війна для Андрія почалась ще з часів АТО, коли він був головним сержантом мотопіхотного взводу. Був спочатку у Волновасі, Докучаєвську, Старогнатівці. Потім був Луганський напрямок, а у 2016-му році він звільнився, повернувся до мирної професії — працював на залізниці, монтером путі.
З початком широкомасштабного вторгнення повернувся до Збройних Сил.
Одного разу, при висуванні на завдання, в бус прилетів FPV-дрон. Андрія було поранено — уламок пройшов крізь руку навиліт, із переломом — пощастило, що лише один і відбувся такою травмою, другий боєць отримав лише контузію.
— Для мене дуже важливо, що у групі втрат не було. Нікого не втратив, всі хто зі мною працював, живі, здорові, — зазначив Андрій.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-03-30 07:45:00
