Дивотріп: рецензія на фільм Шона Прайса Вільямса та сюжет

В український прокат з 2 травня виходить стрічка Дивотріп режисера Шона Прайса Вільямса. Ця картина є його повнометражним режисерським дебютом, хоча за плечима митця чимало відзнятих картин із позиції оператора. Зокрема, Гарні часи братів Сефді та Триґонометрія Афіни Рахель Цангарі.

Світова прем’єра Дивотріпу відбулася на 76-му Каннському кінофестивалі у програмі Двотижневик режисерів.

Зараз дивляться

Для багатьох людей перші 15 хвилин фільму – це золота серцевина. За цей час вони визначають, чи хороший цей фільм і тут важливо не пропустити жодної деталі, чи це кіно, де можна піти на 30 хвилин, тому що все до біса передбачувано і прісно.

Дивотріп поза правилами цих 15 хвилин. Це дуже дивний і різноплановий фільм, під час перегляду якого годі й намагатися вгадати, чим же він закінчиться. Тож спершу розповімо детальніше про сюжет.

Сюжет фільму Дивотріп

Фільм розповідає про молоду дівчину Ліліан (Талія Райдер), яка приїхала до Вашингтона з Південної Кароліни на шкільну екскурсію. Згодом вона відокремлюється від своїх однокласників та вирушає у власну мандрівку. Без грошей, телефона та змінного одягу дівчина потрапляє з однієї пригоди в іншу, нагадуючи чимось Алісу в країні див.

Подорожуючи Америкою, Ліліан зустрічає різних людей: групу художників-анархістів, самозакоханих режисерів, неонацистів та терористів-джихадистів.

Вона також зустрічає у своїй подорожі Лоуренса (Саймон Рекс), професора коледжу, який симпатизує ультраправим. Ним дівчина маніпулює з дещо сміховинною легкістю. У цьому персонажеві також можна простежити певний романтизм, адже Лоуренс цитує Едгара Аллана По, дивиться тільки німі фільми і не любить нічого занадто сучасного.

Ліліан не затримується у нього надовго, після чого на вулиці її помічають двоє режисерів, які зачаровані нею та хочуть, щоб вона зіграла у їхньому фільмі. Під час прослуховування Ліліан просять прочитати кілька рядків зі сценарію – реакція дівчини на деякі запитання чарівна та водночас імпровізована.

Кадр із фільму Дивотріп. Фото: Артхаус Трафік

Дивотріп складається з серії епізодів та має певне відлуння до робіт деяких режисерів французької Нової хвилі. А ще у ньому є невеличка роль зірки Солтберна та Прісцилли Джейкоба Елорді та дуже несподівана, жорстока й абсурдна бійня.

Рецензія на фільм Дивотріп

На перший погляд, фільм Дивотріп нагадує не дуже приємний сон, думок про який не можеш позбутися, коли прокидаєшся. Він провокаційний, мандрівний та, здається, не має якоїсь цілісної мети.

Та, очевидно, що сценарій, написаний критиком Ніком Пінкертоном, цілеспрямовано намагається шокувати. Це цинічна сатира на сучасний світ активізму та тероризму. Це проявляється у подорожі Ліліан та зустрічах із антифашистами та білими расистами, замаскованими під університетських викладачів.

Кадр із фільму Дивотріп. Фото: Артхаус Трафік

Персонаж Ліліан – це такий собі хамелеон. Вона використовує свою привабливість як зброю, яка допомагає їй маніпулювати та зачаровувати людей поруч з нею. Водночас дівчина, наче губка, вбирає в себе певні частинки інших особистостей та трансформує їх для власної вигоди, залишаючись недоторканною та безтурботною, попри світ насильства, що її оточує.

Дивотріп – це дуже американське роуд-муві, хоча з певним шармом. Ймовірно, Шона Прайса Вільямс у своєму фільмі демонструє своє бачення реальної картини Сполучених Штатів.

Це й відчуття страху перед зброєю, масові розстріли, зростання осередків анархістів та екстремістів, а також поділ суспільства. До речі, радимо дивитися цей фільм уважно – тоді вдастся скласти весь пазл розмаїтих ідей.

Фото: Артхаус Трафік