Дідух – це вмістилище духів дідів-прадідів кожної оселі. Згідно з віруваннями, духи-родичі влітку перебували на нивах та серед скоту, сприяли урожаю, захищали його від бід. А на зиму ці створіння переходили в останній сніп і переселялися з ним зимувати у господаря в клуні. Разом з тим різдвяний сніп символізував ще й новорічний урожай, добробут, багатство та долю людей.

За традицією, цей оберіг виготовляли лише чоловіки (міг використовуватися як «обжиночний», так і «зажиночний» сніп). У центрі розміщувався Дідух-сніп, а навколо декілька (у деяких областях – дванадцять) в’язок найкращого запашного сіна. Цей сніп з почестями, певними ритуалами, піснями, молитвами вже був принесений з поля. У ньому також присутня частка Бога-сонця, Бога-урожаю та багатства – це своєрідна емблема урожаю.

Дуже важливою була традиція занесення Дідуха до оселі. Батько з сином (синами) заходили до клуні, знімали шапки та вклонялися обрядовому символу. У нього з молитвою просили щедрого врожаю, багатства, здоров’я, щоб наступний рік був кращим. Батько брав Дідуха поперед себе й першим виходив з клуні, його він тримав у правій руці, а в лівій – маленьку в’язку сіна, яку розтрушував по дорозі до хати. Спочатку святий сніп ставили на порозі. Господиня відчиняла двері, вклонялася та запрошувала гостей. Далі з лівої пахи (під лівою рукою) господиня у господаря брала сіно та стелила на покутті та на столі. Коли наставав момент занесення снопа урожаю до оселі, всі мовчали, а коли він був встановлений, то поверталися до нього обличчям і промовляли слова подяки за пройдешній рік та побажання на наступний.

Із 24 грудня до 1 січня наставали «Святі вечори», коли Дідух стояв на покутті в оселі, тоді не можна було нічого робити. Дідух перебував у домі до Нового року, далі з нього витрушували зерно, яке зберігали до посіву (сіяли по всьому господарству, й у хаті, й на полі). А залишену солому спалювали в садку (попіл розтрушували по ниві або за вітром).

Нині різдвяний сніп використовується як символ збереження й відродження українських традицій і пристосовується до сучасного побуту та святкування. Його встановлюють у домівках як оберіг і декоративний елемент на Різдво, що нагадує про культурну спадщину. Дідух часто стає частиною тематичних виставок, фестивалів та майстер-класів, де ознайомлюють з традиціями предків. Деякі використовують солом’яний сніп як альтернативу новорічній ялинці, акцентуючи увагу на екологічності та духовних цінностях.

Отже, Дідух – автентичний символ українського Різдва, що уособлює зв’язок із предками, родинну єдність і шанування природи. Традиція його занесення до оселі об’єднує сакральне та земне, нагадуючи про гармонію між родиною та світом. Сьогодні солом’яний сніп залишається важливим оберегом і символом відродження українських традицій.

Анастасія КОЗОРІЗ, завідувачка відділу Музей археології та підземної історії Ніжина

Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського