Місто і регіон
Старша медсестра неврологічного відділення Наталія Герасименко – про шлях у професії, її колег і будні тих, хто щодня піклується про наше здоров’я
Старша медсестра неврологічного відділення Наталія Герасименко – про шлях у професії, її колег і будні тих, хто щодня піклується про наше здоров’я
Гостя рубрики #Обличчя_громади_Ніжина – Наталія Герасименко, старша медсестра неврологічного відділення №2 Ніжинської центральної міської лікарні ім. М. Галицького. Наша розмова з нею напередодні свята медичного працівника – про шлях у професії, її колег і будні тих, хто щодня піклується про наше здоров’я.
Як Ви прийшли у медицину?
Моя мама – медсестра поліклінічного відділення, і я змалку теж бачила себе лише у медичній сфері. Закінчила з відзнакою Ніжинський медичний коледж, де отримала фах медичної сестри. Я люблю свою професію, адже вона дала можливість допомагати людям і повертати їм здоров’я. Моє перше місце роботи – інфекційне відділення районної лікарні.
Із Вашого власного досвіду: до чого треба бути готовими тим, хто хоче пов’язати своє життя з медициною?
Ти повинна допомагати людям, незважаючи ні нащо: низьку зарплату, втому, понаднормову роботу. Будуть біль і сльози пацієнтів та їх рідних. Радість, коли хворі одужують і повертаються до звичного життя. Але якщо ти за власним бажанням прийшла у медицину – ти маєш бути готовою до цього. Не варто чогось чекати, треба виконувати свою роботу. Все.
Чи не було остраху йти працювати з інфекційними хворими?
Я нічого не боялася, про це навіть не думала. Мені, навпаки, хотілося знати всі тонкощі своєї роботи. Наш колектив радів одужанню кожного пацієнта, ми всі хотіли працювати і отримувати результат. І в інфекції він, на мою думку, найпомітніший. Пацієнт до нас потрапляє у важкому стані, ми надаємо допомогу – і через день-два вже видно реальний результат нашої роботи – суттєве покращення його стану.
А щодо можливості заразитися від пацієнтів… Така ситуація – це швидше виняток із правил. От якраз в інфекційному відділенні цього не може бути. Там медичний персонал ретельно дотримується санітарно-гігієнічних норм і постійно насторожі.
Робота відділення під час пандемії Covid-19
Я навіть не очікувала, що у нашому світі це може статися… Це дуже складна хвороба. Але ми впоралися, хоча інфекційне відділення було переповнене, а навантаження на медичний персонал – набагато більше за будь-які норми. У нас була дуже сильна команда – чудові лікарі і професійні медсестри, ми переживали за хворих і максимально витягували їх. І ми отримали результат – врятовані життя наших пацієнтів.
Ви обіймали посаду старшої медичної сестри інфекційного відділення….
Так, у 1999 році, через кілька років моєї роботи у відділенні, мене призначили на цю посаду. Я була досить молода і не боялася такої відповідальності. У моїй професії мені цікаво все, воно моє, я робила і вивчала все, що потрібно для розвитку. Тож навчилася поєднувати обов’язки медичної сестри і роботу з документацією.
Можливо, це мій мінус, але я максимально правильна, іноді аж занадто педантична і скрупульозна, намагаюся якомога точніше дотримуватися усіх норм та вимог. Але у моїй роботі це дуже потрібно, адже ми відповідаємо за життя і здоров’я у прямому сенсі цього слова.
Зараз Ви старша медична сестра неврологічного відділення №2 Ніжинської центральної міської лікарні.
Після реорганізації міська і районна лікарні об’єдналися, і у підсумку мені запропонували цю посаду. Зізнаюся, у душі був певний острах: інфекційні хвороби для мене були простими і зрозумілими, а неврологія на той момент видавалася дуже складною.
Як пройшов період навчання новій спеціальності?
Неврологію вивчала практично з нуля: нові препарати і діагнози, інший тип хвороб… Завдяки підтримці колективу період адаптації і навчання був швидким і плідним. Хоча, звісно, кваліфікацію підвищую й досі: курси, семінари, самоосвіта, обмін досвідом з фахівцями-неврологами.
У медичній сфері життєво важливо не зупинятися у розвитку. І в цьому колективу нашого відділення пощастило із завідувачкою. Лариса Миколаївна Куціянова – дуже сучасна і кваліфікована лікарка, яка сама безупинно навчається, рухається вперед, а ми йдемо разом з нею.
Кілька слів про Ваших колег
Ми прийшли сюди з різних відділень, і кожна з нас принесла свої знання та досвід. Одні мої колежанки вже були фаховими медсестрами, тож наша спільна робота лише підсилила їх уміння. Інші – молоді дівчата, нещодавні випускниці медичного коледжу. Вони лише починають шлях у медицині, і їх ставлення до роботи, до пацієнтів показує свідомий вибір цієї професії.
Як проходить Ваш день у відділенні?
Приходимо на 8-му ранку, приймаємо зміну, передаємо колегам інформацію про все, що сталося за добу з кожним пацієнтом, потім спілкування з лікарями – і до роботи. Видача медикаментів, виписки, довідки, різноманітні інші питання, які мені потрібно вирішити…
Чи бувають легкі дні?
Легких – ні. Іноді бувають гарні дні – коли морально просто, легко, без виснаження. Якщо інфекційні хвороби хоча б мають певні періоди сплеску і затишшя, то тут ситуація інша. Пацієнти поступають до нас і виписуються майже щодня.
Які стани свідчать про те, що потрібно негайно звернутися до лікаря-невролога?
Цей фахівець діагностує і лікує захворювання нервової системи: нервові розлади, нейропатії, захворювання опорно-рухового апарату, мігрені як наслідок травм і контузій, порушення мозкового кровообігу тощо. І повномасштабна війна, яка триває все четвертий рік, все це підсилила й загострила. Люди знервовані, стривожені, значно почастішали напади панічних атак. І відлуння війни на своєму здоров’ї українці відчуватимуть, на жаль, ще довго.
Якщо ви маєте певні проблеми у цій сфері, затягувати і терпіти не можна. Це нерви. Вони і так лікуються довго, а відновлення відбувається поступово. Треба обов’язково допомогти організму впоратися з цим навантаженням, тож візит до лікаря відкладати не варто.
Як знання з медицини допомагають у житті?
Слово і порада – це завжди зі мною. Звісно, всі мої друзі і рідні сприймають мене як свого особистого лікаря широкого профілю (сміється), хоча насправді я медсестра. Раджу, пояснюю, допомагаю. Але ставлюся до цього виважено, і якщо бачу потребу, то обов’язково наголошую на консультації вузькопрофільного лікаря.
Ваші захоплення?
Їх було багато. Останнє – вишивка бісером. Це і картини, і вишиванка для себе, над якою я працювала майже рік. На сьогодні мені цікаво поглиблювати знання з неврології, щось почитати, подивитися. Медицина – це сфера, де завжди треба навчатися, цікавитися новітніми розробками і дослідженнями.
Медична династія продовжується?
Донька – студентка 5 курсу Національного медичного університету імені О.О.Богомольця. Ще школяркою вона приходила до мене на роботу, бачила наші лікарняні будні – і це її не відштовхнуло, а навпаки, зацікавило ще більше. Це її вибір, вона із задоволенням навчається і вже визначається зі своєю майбутньою спеціалізацією.
