Чоловік врятутвав онука під час обстрілу, але сам загинув: тяжка доля Тетяни Петрик з Чернігівщини

55-річна Тетяна Петрик з Киїнки, що на Чернігівщині, відбудувала зруйнований вщент дім. Уже там оселилась. 28 лютого 2022 року, під час обстрілу, в оселю прилетів касетний снаряд. Загинув чоловік Тетяни, 53-річний Віктор, прикрив собою онука Микиту. Хлопчик вижив, – повідомляє Вість.

Фото: Портрет Віктора

«Я так тебе люблю, більше всіх на світі»

Після роботи Тетяну Іванівну вдома зустрічає кішка Матрьона. Котяра теж потрапила під обстріл, вижила. У новому домі невеликий коридор, ванна, навпроти — кімната, де швейні машинки. Кухня-студія і спальня господині. Портрет загиблого чоловіка.

Дім Петриків був двоповерховий, близько 80 квадратів. Перші прильоти в Киїнку вдарили саме тут. Відбудовуватись жінка почала в липні 2022 року. 2 січня 2023 дім був готовий: з ремонтом, меблями і комунікаціями.

— Спочатку жили з Віктором у Чернігові, у малосімейці. Збирали гроші на розширення. Чоловік сказав: «Оселимось на землі». Я не сперечалася, — Тетяна Іванівна згадує час, коли переїхали в Киїнку. — Вітя поклав руку на кут стіни і сказав: «Це наш дім. Я заробляю гроші, працюю в дві зміни, ти займаєшся ремонтом». Він у Чернігові робив меблі.
Тетяна Іванівна працювала в київській клініці медсестрою.

— Це зараз набрала вагу на стресі, а тоді важила 70 кілограмів, — розповідає. — 23 лютого чоловік мене обняв, каже: «Я так тебе люблю, більше всіх на світі». Я відштовхнула: «Вітька, ну що ти мелеш». Не знала, що останній раз бачу його живим. І що жити йому залишилося п’ять днів. Поїхала в Київ на роботу. Там була і старша дочка, 33-річна Юля. Зранку 24-го подзвонила старша медсестра: «Війна, у клініку ніхто не йде». Дочка Альона, 31 рік, з онуком Микитою і зятем Ігорем були в Киїнці. 28 лютого зранку Альона погодувала малого і посадила у візочок біля крісла, де любив сидіти Вітя. У момент прильоту він став над коляскою та онуком. Узяв на себе весь удар. Тіло побило осколками. Віктора забрали в морг.
6 квітня, на день народження Тетяни, родина повернулася в Киїнку, поховали чоловіка, батька. Жити не було де. Почали шукати-вибирати вагончик. Знайшли в Києві за 135 тисяч гривень. Виробники обіцяли знижку. Довго вагалися, чи треба такі гроші витрачати. І тут хтось із закордонних спонсорів оплатив. Почув, як Тетяна голосить, побивається за домом, за Віктором. Тетяна Іванівна віддала 10 тисяч гривень за доставку. Жила в модульці, доки тривало будівництво.

Фото: Тетяна Петрик на кухні-студії нового будинку в Киїнці

Спочатку сама допомагала

У Киїнці в дворі валявся побитий шифер, поламаний сайдинг, залишки вікон. Упав паркан. Розвалило сарай.

— У модульному будиночку жила, а в дворі нічого не робила — не знала, за що братися, — каже жінка.

Тетяна Петрик почала допомагати іншим власникам пошкоджених будинків. Розгрібала руїни з благодійною організацією «Бо можемо». Вечорами сиділа, думала: «Таню, треба з чогось починати». Писала чернігівським депутатам: обласним, Верховної Ради. Не отримала жодної позитивної відповіді. Потрапила на очі сторінка Віталія Хроленка, чернігівця, підприємця.

— Бритоголовий, на фото здався мені схожим на бандюгана, — зізнається Тетяна Іванівна. — Але голос хороший, щирий. Написала, слів не підбирала, як це робила з депутатами. І він за секунду відповів.
Віталій Хроленко запитав, чи є документи, які підтверджують історію Тетяни Петрик. Через кілька днів у Киїнку приїхав Олег Серик, волонтер, та Дмитро Іванов, колишній заступник В’ячеслава Чауса, керівника Чернігівської ОВА. Були журналісти, представники місцевої влади.

— І все закрутилося, — каже жінка. — Андрій Головач, голова громади, виділив працівників, які копали яму під фундамент. Викопали за день. Руїни будинку так і стояли, їх не чіпали. Олег Серик завіз бетон для фундаменту, заклали арматуру. Андрій Сергійович виділяв будівельні матеріали. Підключилася військова адміністрація. На дім пішло мінімум 30 кубів газоблоку.
Тетяна Іванівна почала розбирати розбитий будинок. Їй допомагала Тетяна Мунтянова, волонтерка, та військові, які тоді стояли в Киїнці. Відновили зі старих матеріалів сарайчик, паркан. Облаштували примітивний туалет на вулиці, літній душ.

— З хлопцями здружилася. Потім їх відправили під Авдіївку. Я їм допомагала, шила одяг. Їх уже лишилося мало, — закриває обличчя руками. — Тоді допомогу громаді запропонували працівники ДСНС. Допомагали розбирати завали. Андрій Сергійович попросив і мені допомогти. За два дні вивезли все під нуль.

Активні будівельні роботи йшли до вересня. Вигнали шість рядів газоблоку і поставки матеріалів закінчилися. Пішли дощі. Будівельники, яких наймала Петрик, не вірили, що робота продовжиться. Аж тут у громаду зайшов нідерландський благодійний фонд «ЗОА». Голова громади направив їх до Тетяни Іванівни. Записали, що треба: газоблок, клеючі суміші, пиломатеріали. Прорахували опалення. Сказали чекати, доки прийдуть кошти. У цей час трохи матеріалів надала військова адміністрація. Надсилали матеріали до громади і на місці вже розподіляли. Під’єднався фонд «Людина в біді».

— Зайшли в глибоку осінь. У вагончику спати холодно, світло вимикали на шість-вісім годин. Аж тут у громаду привезли безкоштовні буржуйки. Допоміг Андрій Олексієнко, голова фонду «Дах-Чернігів». Гроші надходили на мій рахунок від «ЗОА», але всі чеки збирала, потім звітувала і фотографувала, що було зроблено. Не знаю, чому люди жаліються, що це робити складно. Мені — ні, — додає Тетяна Петрик. — За час будівництва змінила три бригади. Дійшли до підлоги. І знову допоміг «Дах-Чернігів». Далі лінолеум, утеплювач.
Андрій Головач запропонував міжкімнатні двері. Але я їх купила на зекономлені гроші. Олег Серик привіз частково плитку. Андрій Олексієнко купив бойлер. Меблі придбала за кошти американського фонду.

«Не знайдете гроші, усіх звільню»

— Якось Олег Серик привіз до мене представника, звуть Саша, від фонду, який будує модульне містечко за кошти благодійника-міліардера з Америки Делл Лой Хансена, — згадує Тетяна. — Попросила Сашу оплатити котел і батареї. Пообіцяв виділити півтори тисячі доларів на це. Сказав відкривати доларовий рахунок у банку. Вийшло так: котел стоїть у дворі, хлопці чекають гроші — 24 тисячі гривень, — а на картці пусто. Обдзвонила знайомих, друзів. Усі потрошку наскидали. Увечері на емоціях написала Саші повідомлення. Зі мною зв’язалися його представники. Виявилося, американці гроші відправили. Вони в Україну зайшли і загубилися, на картку не впали. Пригрозив, якщо не знайдуть гроші, звільнить усіх. Через три дні о четвертій ранку пікнуло — прийшли. Вибачилася за свої емоції. Саша дивувався, що їхня мультимільйонна компанія не встигла добудувати, а я вже зайшла в будинок, не маючи в кишені грошей. За долари віддала борг і купила меблі, поклеїли шпалери.

«Очі бояться, руки роблять»

Олег Серік каже, що допомогти Тетяні Петрик його попросив Віталій Хроленко. Олег самостійно вирішив заливати фундамент і яких він буде розмірів.
— Очі бояться, руки роблять, — описує історію відбудови. — Жінка просила, аби я допоміг їй притулити до модульного вагончика ванну і кухню. Заперечив, що треба будувати новий дім. У Киїнці до восьми родин з нуля відбудувалися. Хтось за допомогою держави, що виділяла гроші на матеріали. Хтось за допомогою волонтерів. Інші не отримали допомоги, відновлювали за власні гроші. Є багатодітна родина військового, який загинув під Киселівкою. Відновлювали дім за допомогою волонтерів. Зараз роблять внутрішні роботи. Зверталися до місцевої влади, аби допомогли хоч якимись матеріалами. Але їм не вистачило, усі роздали.

Форма для військових

Зараз жінка працює на себе. З роботою також допомогли представники БФ «ЗОА». Разом розробили бізнес-план. 120 тисяч гривень виділили на закупівлю обладнання для швейного виробництва. Частина машинок стоїть у модульному будиночку, який так і лишився у дворі. Частину перенесла в дім, бо холодно. Зараз жінка шиє одяг для військових, продовжує волонтерити.

«У 2022 році виділили 31 мільйон 200 тисяч гривень»

Під час воєнних дій в Киїнській громаді було повністю зруйновано 68 будинків. 28 з них — у Киїнці. Пошкоджених — тисяча триста. Більшість частково пошкоджених уже відновили і власники заселилися. Повністю з нуля збудували і вже живуть дві родини в громаді.

— Ще сім чи вісім родин звели коробки, накрили дахи, встановили вікна і роблять ремонт усередині, — додав 57-річний Андрій ГОЛОВАЧ, голова Киїнської територіальної громади. — Хтось відновлює самостійно, іншим шукаємо донорів.

«ЗОА» виділяли гроші, які власники зруйнованого та пошкодженого житла витрачали на будівельні матеріали і звітували. У 2022 році виділили 31 мільйон 200 тисяч гривень. Минулого року фінансування було трохи менше. Данський фонд у справах біженців допомагав матеріалами.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Фото автора

Джерело: Вість