Чи можуть забрати приватизовану землю та за яких умов: пояснення юриста

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Але є певні винятки. 

Факти ICTV дізнавалися у керуючого партнера юридичної компанії Максим Боярчуков та Партнери Максима Боярчукова, чи можуть забрати приватизовану землю та за яких умов. 

Чи може держава забрати земельну ділянку у власника 

Це ж положення передбачає, що примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Іншими словами, Основний Закон України передбачає, що приватна власність, зокрема й земельні ділянки, може бути вилучена примусово.  

За яких умов можуть вилучити приватизовану ділянку 

Питання умов вилучення земельної ділянки врегульоване статтею 143 Земельного кодексу України, яка визначає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, зокрема: 

• Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. 
• Неусунення порушень законодавства (наприклад, забруднення земель шкідливими елементами) у встановлені строки. 
• Конфіскація земельної ділянки як санкція за вчинення правопорушення. 
• Примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності. 
• Примусове звернення стягнень на земельну ділянку за зобов’язаннями власника. 

Тобто можна умовно розділити підстави  для примусового припинення прав на земельну ділянку на дві групи:  

• внаслідок порушення власником зобов’язань або законодавства;  
• з метою задоволення загальнодержавних інтересів або інтересів територіальної громади. 

Як держава може забрати земельну ділянку у власника  

Держава може вилучити земельну ділянку у власника у випадках, передбачених законодавством, навіть якщо власник не порушує законодавство та зобов’язання. 

Це питання врегульоване Законом України Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (далі – Закон про відчуження земельних ділянок). 

У цьому Законі визначено умови вилучення земельних ділянок.  

Добровільне відчуження 

Органи державної влади чи місцевого самоврядування можуть запропонувати власнику викуп земельної ділянки для суспільних потреб. У такому разі власнику пропонується: ринкова компенсація вартості ділянки та об’єктів нерухомості, розміщених на ній або за бажанням власника — надання рівноцінної ділянки чи майна. 

Примусове відчуження 

Якщо власник не погоджується на добровільний викуп, можливе примусове відчуження за таких умов: 

• Підстава: мотиви суспільної необхідності (національна безпека, будівництво стратегічних об’єктів, транспортна чи енергетична інфраструктура тощо). 
• Рішення суду: примусове вилучення здійснюється виключно на підставі рішення суду. 
• Відшкодування: передбачається повне та попереднє відшкодування вартості ділянки, зокрема збитків та упущеної вигоди. 

Слід зазначити, що вищезгаданий механізм застосовується у виняткових випадках, і органи державної влади чи місцевого самоврядування не часто звертаються з такими позовами до суду, але такі випадки є. 

– Наприклад, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 851/9/19 задоволено адміністративний позов Харківської міської ради про примусове відчуження об’єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, – коментує Максим Боярчуков.  

Нерухоме майно в межах цієї справи необхідно було вилучити для суспільних потреб під будівництво третьої лінії метрополітену в м. Харкові.

– Таким чином, держава може забрати земельну ділянку у власника, – зазначає юрист. 

Проте примусове вилучення приватизованої земельної ділянки є винятковим заходом, що застосовується лише для забезпечення важливих суспільних інтересів, за умови дотримання всіх встановлених законом процедур та гарантій власника. 

Окрему увагу слід звернути на Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) № 899-IV від 5 червня 2003 року. 

Цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості), перелік осіб, які мають право на земельну частку (пай), та перелік документів, що посвідчують право на земельну частку (пай). 

Статтею 13 цього Закону визначено, що невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). 

– Частиною 4 статті 13 зазначеного Закону визначено, що у разі якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки, – зазначає юрист. 

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. 

Таким чином, якщо особа, яка має право на отримання у власність земельної частки (паю), їй необхідно якнайшвидше звернутися до сільської, селищної або міської ради з метою отримання земельної ділянки в натурі. 

В іншому випадку право на отримання у власність такої земельної ділянки може бути втрачено.