Більше ніж просто каша: як працює «невидима безпека» у шкільній тарілці

Коли ми чуємо про реформу шкільного харчування, то
зазвичай уявляємо гарні фото нових страв. Але головне в реформі – не те, як страва виглядає, а те, як вона готувалася та звідки приїхали
продукти.

Давайте розберемося, як працюють два головні «запобіжники»
безпеки система НАССР та правила для постачальників:

1. Постачальник
– це не просто «дядько з машиною». Уявіть, що ви купуєте
м’ясо для дитини. Ви ж не візьмете його в багажнику випадкового авто на трасі?
Так само і в школі. Сьогодні
постачальник продуктів зобов’язаний бути офіційним оператором ринку. Що
це означає на практиці? Під час проведення тендерів на закупівлю продуктів або
при укладанні прямих договорів, адміністрація школи чи управління освіти
зобов’язані перевірити:

• Наявність постачальника в Державному
  реєстрі операторів ринку (це можна зробити онлайн на сайті
  Держпродспоживслужби).
• Наявність реєстрації транспортних
  засобів, якими здійснюється підвезення продуктів. 
• Його склади, машини та холодильники
  перевірені інспекторами.
• Він має «паспорт» на продукти. Кожна
  морквина чи шматок яловичини мають документи, де вказано, де вони виросли та як
  зберігалися.

Жодної «самодіяльності» якщо в постачальника немає реєстрації у державному
реєстрі операторів ринку, він офіційно «не
існує» у системі безпечності харчових продуктів. Тобто адміністрація школи
чи управління освіти просто не має права підписати з ним договір. Це перший і
найголовніший фільтр, який не пускає на кухню небезпечні продукти.

2. НАССР – це «шпигунська система» на кухні, складна абревіатура але насправді
система дуже логічних правил.

На шкільній кухні це працює так:

• Розділяй і володарюй (товарне
  сусідство): Сире м’ясо ніколи не зустрінеться на одному столі з готовою
  булочкою. Для всього свій ніж, своя дошка і свій стіл. Це захищає від бактерій.
• Градус має значення (температурний
  режим): У кожному холодильнику стоїть термометр. Якщо світло вимкнули і
  температура піднялася — продукти з цього холодильника дітям уже не дадуть. Це
  закон.
• Чисті руки – це база (гігієна персоналу): Кухар не просто миє руки, а робить це за
  спеціальним графіком та алгоритмом. Жодних каблучок, лаку на нігтях чи
  годинників, де можуть ховатися мікроби.
• Чистота води: Регулярні лабораторні
  аналізи води, на якій готується їжа.
• Боротьба зі шкідниками: Професійна
  дезінфекція та дератизація приміщень.
• Утилізація відходів: Правильне
  поводження з харчовими відходами, щоб вони не ставали джерелом інфекцій.

3. Чому це важливо
для батьків?

Раніше, якщо дитині ставало зле після обіду, важко було знайти винного: чи
то кухар не помив руки, чи то постачальник привіз несвіже. Зараз завдяки
реформі  кожен крок записується (від температури в машині постачальника до
температури в духовці) та фіксується в журналах.

Швидка реакція, якщо виникає підозра на неякісний продукт, дозволяє за 15
хвилин зупинити використання цієї партії по всій області.

Отже ми маємо зрозуміти головне: контроль за
постачальниками та суворі правила на кухні існують не для перевірок чи штрафів.
Це «невидимий щит» який гарантує, що кожна тарілка з їжею яку отримує учень є
безпечною, свіжою та корисною. Коли школа працює лише з перевіреними
операторами ринку, а кухарі дотримуються стандартів НАССР, ми знімаємо з плечей
батьків величезний тягар тривоги за здоров’я дитини. Тому реформа — це коли
смачно, як вдома та безпечно, як у лабораторії.

 

Ніжинське районне
управління Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській
області