Артилерійські постріли майже зрівнялися: як нова артилерія ЗСУ змінює перебіг війни

Російсько-українська війна – це для обох сторін війна артилерії та дронів. На початку вторгнення росіяни мали величезні запаси снарядів на складах по всій території РФ, тому могли собі дозволити тактику вогняних валів, коли шквалом артилерії випалювалося все: поля, села, міста.

Цьогоріч у Росії вже відчутні проблеми з боєприпасами, хоча перевагу на полі бою вона все ж зберігає. До того ж російським загарбникам снаряди та ракети часто-густо не найкращої якості постачає Північна Корея.

Перший заступник міністра оборони України генерал-лейтенант Іван Гаврилюк заявив, що зараз співвідношення використання артилерійських снарядів порівняно з зимою 2024 року становить 1 до 3 (було 1:8). За словами президента Володимира Зеленського, до Курської операції перевага ворога в артилерії сягала 1 до 12.

У листопаді заступник командувача Ракетних військ і артилерії ЗСУ Сергій Мусієнко заявив, що зараз розрив в артилерійських пострілах між Україною та Росією становить 1:2 – це базова цифра. У певні періоди проведення операцій цей розрив доходив майже до 1:6 – 1:7 на користь окупаційних військ. Тобто якщо ЗСУ випускали умовно 300-350 тис. снарядів, то окупанти – до 2 млн на місяць усіх калібрів по всьому фронту.

До Дня ракетних військ та артилерії, який, згідно з новим указом президента, відзначають 4 грудня, Факти ICTV підготували матеріал про те, які засоби ураження ми маємо та чим зараз воюють окупанти.

Які є типи артилерії

Артилерію поділяють на мінометну, ствольну, реактивну.

Мінометна артилерія в українському війську представлена простими мінометами від 60 мм до 120 мм – це МП 60, МП 120, 2Б11 Сані, автоматичний 2Б9 Васильок, УПІК-82, М120-15 Молот.

Наприклад, міномет УПІК-82 є українською розробкою, може стріляти максимум на 4,1 км. Розробляли його з 2015-го, а на озброєнні перебуває з 2018 року. Міномет МП 120 виготовляє компанія Українська бронетехніка, на озброєнні він – із січня 2022 року.

Ще один міномет калібру 120 мм українського виробництва – це М120-15 Молот, розроблений на основі радянського міномета 2Б11. Маємо на озброєнні з 2016 року.

Сучасна ствольна артилерія має калібр 152 та 155 мм.

Новітньою українською системою є самохідна артилерійська установка (САУ) Богдана. Її калібр – 155 мм (стандарт НАТО). Розробку почали у 2016 році. Бойове хрещення самохідна гаубиця Богдана у парі з французькою Caesar отримала під час звільнення острова Зміїний.

САУ Богдана збудована на базі шасі КрАЗа, швидкострільність становить 4-6 пострілів на хвилину, дальність стрільби – від 40 до 50 км (реактивними снарядами).

30 жовтня 2024 року президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна вже виробляє майже 20 САУ Богдана на місяць.

До ствольної артилерії належать також радянські 152-мм гаубиця 2А65 Мста-Б, 152-мм гаубиця Гіацинт-Б, САУ Мста-С, самохідна гармата 2С5 Гіацинт-С, 152-мм САУ 2С3 Акація, 122-мм 2С1 Гвоздика. Крім того, 203-мм потужна самохідна гармата 2С7 Піон.

Варто зауважити, що всі ці установки мають на озброєнні як ЗСУ, так і армія Росії.

Західна ствольна артилерія

Американська 155-мм САУ M109 Paladin. Україна після початку війни має на озброєнні як американські зразки, так і європейські, зокрема норвезьку модифікацію САУ M109A3GN, британську – M109A4BE. Ще й Латвія передала нам свої M109A5ОЕ.

Panzerhaubitze 2000 або PzH2000 вважається однією з найкращих САУ у світі. Україна лише протягом 2022 року отримала 28 одиниць PzH2000 – 14 від Німеччини, 6 від Італії і 8 САУ передали Нідерланди. До речі, західні партнери зголосилися допомогти ремонтувати пошкоджені машини. Наприклад, Литва брала частину САУ на ремонт.

У січні 2023 року повідомлялося, що в Німеччині стартувало виробництво колісних САУ RCH-155 для України. На САУ встановлюється башта від гаубиці Pzh2000, а шасі – від БТР Boxer.

Також західні партнери України передали для наших військових: AHS Krab (Польща), САУ Caesar (Франція), гаубиці Zuzana (Словаччина), САУ Archer на базі шасі Volvo A30D, британсько-американські причіпні гаубиці М777, чеські 152-мм САУ ShKH vz.77 DANA.

На початку жовтня стало відомо, що компанія Українська бронетехніка та Czechoslovak Group (CSG) підписали пакет документів про спільне виробництво 155-мм снарядів. Виготовляти боєприпаси планують розпочати вже з 2025 року.

Реактивна артилерія

З радянського спадку Україні дісталися:

• РСЗВ Град: час розгортання – 3-4 хв, дальність ураження – 40 км, калібр – 122 мм;
• БМ-30 Смерч: калібр – 300 мм, дальність ураження – 70-90 км, площа – до 70 га, час розгортання – 3 хв;
• БМ-27 Ураган: калібр – 220 мм, 16 реактивних снарядів масою по 280 кг, час залпу – 20 с;
• РСЗВ Вільха: українська розробка на основі 9К58 Смерч. Маса ракет від 170 до 250 кг, калібр – 300 мм, операційна дальність – до 100 км;
• РСЗВ Буревій: українська розробка для заміни радянського Урагану. Калібр – 220 мм, шасі від чеської Tatra, 16 стволів зі снарядами по 280 кг.

Після початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від Сполучених Штатів РСЗВ HIMARS. Основні характеристики: шість 227-мм снарядів класу MLRS або одна ракета 610 мм ATACMS.

Артилерійські боєприпаси у росіян

Президент Володимир Зеленський зауважив, що у 2024 році Північна Корея передала Росії 3,5 млн артилерійських снарядів. Проте, як у коментарі Фактам ICTV наголосив військовий експерт Олександр Коваленко, російські війська отримують від свого союзника боєприпаси доволі поганої якості.

Вони можуть не вибухнути, а можуть вибухнути у стволі самої гаубиці. Такі снаряди мають поганий порох, що також впливає на стволи: вони швидко забруднюються, і від цього знижується точність і надійність пострілу. Через неякісність ствольна артилерія швидше виходить з ладу.

За словами Олександра Коваленка, зараз росіяни на фронті використовують переважно буксировану (несамохідну) артилерію: гаубиці, різні артилерійські установки. Така техніка має гірші показники точності та дальності пострілів.

– Більшість з цих гаубиць росіяни зняли з консервації. Це те, що зберігалось на складах 50, та й навіть 70 років, – говорить експерт.

На склади відправляли техніку, яка вже відпрацювала відповідний ресурс. Варто зауважити, що у кожного ствола є своя гарантія кількості пострілів, свій ресурс. Отже, ці стволи не можна перенавантажувати, тому що вони просто таки можуть розірватися під час самого пострілу.

Тож окупанти обмежують кількість пострілів, відповідно, зменшується кількість влучань по наших позиціях.

Дефіцит важкої артилерії та техніки у росіян

Щодо сучасної артилерії, то у росіян її дуже мало. Наприклад, вони здатні виробляти 152-мм самохідні артилерійські установки Мальва чи самохідні гаубиці Мста-С, але одиниці на місяць – десь 5-6. Цього дуже мало для війни. Тому щоб повністю компенсувати втрати кожного місяця, окупанти сотнями знімають з консервації радянську буксировану артилерію й після відновлення відправляють на фронт.

За словами Олександра Коваленка, на сьогодні у ворога вже є проблеми із танками. Зі складів знімають два-три танки й з них збирають один. Поступово проявляються проблеми з бойовими броньованими машинами.

– У 2025 році у росіян буде значна проблема з артилерією. Навіть танків ворог почав менше застосовувати. Та й буксирувальна техніка поступово закінчується, бо ЗСУ її знищує сотнями. Тому на фронті вже з’являються доволі рідкісні зразки, яких навіть у Радянському Союзі було не так багато, – наголошує військовий експерт.

Чи застосовує ворог вогневі вали

За словами Олександра Коваленка, тактику вогневих валів армія загарбників намагається застосовувати на окремих й дуже важливих для них ділянках. Де ворогу потрібно, там він зосереджує велику кількість артилерії, яку забезпечують боєкомплектом.

– Але такі вогневі вали, які були у 2022 році, на початку повномасштабної війни, вони вже не можуть повторити, в них немає відповідного ресурсу, – наголошує експерт.

До речі, тактику вогневого валу радянська армія використовувала під час Другої світової війни.

Протистояти вогневим валам можна, лише знищуючи ворожу артилерією. Наприклад, високоточні 155-мм керовані артилерійські боєприпаси M982 Excalibur гарантовано досягають цілі.

Також прицільно бити по ворожій техніці допомагає німецька контрбатарейна РЛС COBRA, яка обчислює координати позицій. РЛС COBRA може за 2 хв на відстані до 100 км виявити розташування та класифікувати до 240 гармат ворога. Ця РЛС вважається чи не найкращою у світі.

Такі самі дії виконують і американські радіолокаційні системи артилерійської розвідки AN/TPQ-48 (модифікація AN/TPQ-49), а також контрбатарейні РЛС AN/TPQ-36.

Наприклад, для РЛС AN/TPQ-36 час розгортання та підготовки до роботи радіолокатора становить 15 хв, робоча траєкторія — до 24 км.

Українська артилерія

За словами Олександра Коваленка, Збройним силам України постійно потрібні снаряди та артилерійські установки від західних партнерів. Але й ми наростили виробництво САУ Богдана. Так, на початку року це було 6-8 одиниць, а зараз вже до 20 одиниць.

– Попри те, що ми нарощуємо виробництво, цього все одно замало. Росіяни сотнями компенсують свої втрати. Тому без стабільної підтримки міжнародних партнерів ми не зможемо вийти на якийсь паритет, – зауважує військовий експерт.

Хоча у нас більш досконала, сучасна та мобільна артилерія, але за кількістю ми поступаємось росіянам.

Приклади вдалої роботи нашої артилерії

Ще на самому початку повномасштабного вторгнення російська техніка Чернігівською, Київською областями йшла колонами, бо не сподівалася на опір. Проте саме так окупанти ставали ідеальною мішенню для нашої авіації та артилерії.

Так, наприкінці лютого 2022 року під Макаровом на Київщині наші військові вогнем накрили колону ворожої техніки.

У жовтні воїни 30 окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького показали, як на Бахмутському напрямку завдала ударів із САУ та гармат по ворогу.

Під Соледаром окупанти намагалися штурмувати позиції 30 ОМБр на двох БМД та за підтримки танка. Проте за пів години наші воїни спалили ПТУРами всі три одиниці ворожої техніки.

28 жовтня 2024 року бійці 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади показали, як відбили ворожу атаку на Курахівському напрямку. Наші воїни знищили понад 15 одиниць техніки та ліквідували майже 50 окупантів.

6 жовтня 10 гірсько-штурмова бригада Едельвейс повідомила про відбиття механізованого російського штурму на Донеччині. Окупанти втратили від 15 до 25 осіб та 5 одиниць техніки. Ворог пішов на штурм із району окупованого села Веселе та намагався прорвати українські позиції.

Джерело: ТОВ Українська бронетехніка