Антимігранти: війна за робочі місця чи війна з мобілізацією
Роботи кращі за мігрантів? Таке питання логічно лягає в свідомість українця, який кілька тижнів спостерігав антимігрантську кампанію, що агресивно лізе із усіх соцмереж. В Україні наростає рух проти робочої міграції з Індії, Пакистану, Бангладешу. На згенерованих ШІ фото, нібито вихідці з Азії чи Африки у вишиванках обіймали українок. На ШІ-відео нібито пакистанці танцювали гопака, а назви українських міст глузливо перекручували, як, наприклад, Івано-Індійськ. Кампанія з віртуального світу цими вихідними зробила гучний крок у фізичний – в Києві відбувся міні мітинг проти міграції. Подібні мітинги найближчими днями прокотяться найбільшими містами України. Важливі не їх масштаби, а сама дискусія ідеології мононації. У багатонаціональній Україні, майбутнє якої захищаються представники різних народів, заговорили про дуже полярні речі. І якщо ще рік тому суспільство гучно обурювалося, що Штучний Інтелект та роботизація заберуть роботу, то нині є прецедент спроби почати дискусію роботи vs мігранти.
Від жарту до ненависті – один мем
Усе розпочалося як невинні жарти в соцмережах, де поширювалися шаржі – індуси в українському стилі, сім’ї африканських чоловіків із українками, анекдоти та меми. У стилі картинок «ми два брати, у нас сьогодні день народження, а ніхто не привітав».
Забули? Тоді методика пройшла гарний тест – мережі ботів генерували такий контент та збирали/також генерували десятки тисяч поширень-уподобайок-коментарів. Відточена техніка тепер масштабувалася. Спочатку розважальні згенеровані ШІ «гопаки бангладешців», а потім вплітаються наративи, що поки українці вмирають на фронті, на їх місце заїжджають пакистанці. Звичайно, такий кут викликає справедливе обурення у воїнів та в їхніх родичів. А далі, за даними Центру протидії дезінформації, «мігранти – вища каста», «українців замінять мігрантами», «мігранти заберуть роботу в українців», «мігранти заберуть українських жінок», «оплата праці мігрантів вища», «Україну ісламізують» та «міграція загострює соціальні конфлікти». Ці всі сентименти резонують у соціальних мережах. Центр стратегічних комунікацій з 1 по 10 травня зафіксував майже 22 тисячі антимігранських публікацій на 14 тисячах унікальних ресурсах (у Facebook,Telegram, X (Twitter), TikTok, YouTube, веб-сайтів з орієнтовним охопленням ~50 млн переглядів.
За цим потоком можуть стирчати вуха кремля – таке припущення робить Артем Захарченко, голова ГО CAT-UA. І на доказ слів доводить аргументи:
– Справа в тому, що Росія вже кілька місяців намагалася створити в Україні проблеми, з якими зіткнулася сама. Взимку російські чиновники відчули на собі аналогічну істерію своїх громадян, і їм довелося активно виправдовуватися, мовляв, ніхто не планує масово завозити мігрантів з-за кордону, але росіяни їм не вірили. В українському інфопросторі окремі вкиди на цю тему з боку проросійських каналів фіксувалися щонайменше з березня 2026 року. Але не спрацьовували. Більше того, паралельно українська влада вела мляву публічну дискусію на цю тему. Голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник заявив, що Україні потрібен приплив 300 тисяч мігрантів щороку, а харківський міський голова Ігор Терехов критикував такі заяви, – розповідає Артем Захарченко і додає, що істеричний потік коментарів про мігрантів, яких нібито скоро масово завезуть в Україну, виявився дуже цікавим феноменом.
В коментарі УНІАН Василь Воскобойник зазначає, що в Україні різко скоротилась кількість дозволів на працевлаштування іноземців. У 2021 році було видано або продовжено 22 тисячі дозволів. У 2025 році — лише 9,5 тисяч. Це зменшення у 2,2 раза. Експерт підкреслює, що іноземці в Україні були і раніше, причому у значно більших масштабах. Наприкінці 2021 року в країні перебували близько 300 тисяч іноземців із різними статусами.
Янусова соціологія
Феномен коментарів дійсно цікавий, адже поза мейнстрім медіа дійсно українське суспільство дуже поляризувалося довкола теми трудової міграції. Небайдужих немає, і навіть діти в Тік Ток коментують меми про іноземців-трудових мігрантів.
Істерії в соцмережах заперечує соціологія – за даними дослідження компанії «Active Group» спільно з виданням «Хронікерс» від 9 травня 2026 року майже половина українців – 48,2% – позитивно або скоріше позитивно ставляться до перспективи мультикультурного розвитку України.
Хоча! За даними цього ж дослідження щодо економічного виміру імміграції, думки українців є значно скептичнішими. Лише 21,4% вважають, що іммігранти збагатять українську економіку (5,9% – так, 15,5% – скоріше так), тоді як 65,7% дотримуються протилежної думки (34,8% – скоріше ні, 30,9% – ні). Ще 12,9% утрималися від відповіді.
Можливо, офіційна соціологія потрапила у пастку феномену соціальної бажаності, коли респонденти несвідомо або свідомо прикрашають свої відповіді, щоб відповідати суспільним нормам і виглядати в очах інтерв’юера кращими, розумнішими чи моральнішими. Такий собі дволикий “янус”, коли в соціології «м’який і пухнастий», а в коментарях гострий і агресивний.
Так чи інакше, за словами Артема Захарченко, в певний момент тема стала надто модною, і кожний канал, який прагне хайпу та популярності, вже не міг на неї не реагувати. Звідти почали з’являтися історії, що мігрантів уже помітили в АТБ на Полтавщині, на Прикарпатті під час прання одягу в гірській річці та інші лякалки, які показували, що загроза нібито вже поруч.
– Такі впливи емоційно зачіпають українців, які в інших умовах напевно могли би і не звернути увагу на представників інших країн у своєму супермаркеті. Але коли вони стикаються з меседжами, що «іноземці будуть працювати, поки українці воюють», то «заражаються» загальною істерією, яка грає на поширеному страху інакшості. Авдиторія тоді не сприймає раціональних аргументів, що загалом наша країна для мігрантів зовсім не є привабливою, – вважає голова ГО CAT-UA. На його думку, більшість українських громадян скоро про цю істерію забудуть. Під впливом залишаться прихильники конспірологічних теорій, в тому числі авдиторія антимобілізаційних пабліків.
Артем Захарченко звертає увагу, що найгірше, що цей страх мігрантів зміг поширитися у нас приблизно у такій самій формі, як і у росіян. І робить нас схожими на нашого ворога.
Примітно, що аналогічні інструменти розпалювання мігрантської фобії та гри на “страху інакшості” ворог активно обкатує в інформаційному просторі сусідньої Молдови. У місцевих пабліках та анонімних спільнотах (зокрема, орієнтованих на Придністров’я) системно розганяються ксенофобські наративи, що дзеркально копіюють російські темники. Проєвропейський курс чинного керівництва Молдови таврується меседжами про “засилля мігрантів”, які нібито масово заміщують корінне населення, поки молдовани виїжджають на заробітки. Маніпулятори в штучно створеному контенті маркують іноземців “ґвалтівниками та вбивцями”. Це має на меті не лише дискредитувати євроінтеграцію через залякування “напливом чужинців”, але й радикалізувати суспільство за російськими лекалами агресивної шовіністичної істерії.
З віртуального світу — у фізичний
Крім внутрішньо українського дискурсу та конфліктності, ця антимігранська кампанія має ще один дуже небезпечний побічний ефект: ненависть за ознаками статі, раси, соціального походження – це невичерпний список «гріхів», за які зась у ЄС та НАТО. Якщо б усе залишилося мемами в соціальних мережах – це було ще півбіди. Але завдяки легалізації через політиків і лідерів громадської думки, які свідомо чи несвідомо підхопили сентимент, ворожа кампанія впливу вийшла у фізичний світ і ризикує мати дуже конкретні наслідки.
За даними ГО CAT-UA, близько 11:30 17 квітня на клікбейтних телеграм-каналах почали масово поширюватися цитати з виступу Кирила Буданова на СЕО Клубі, які були доступні на YouTube іще з 9 квітня. Ці ж джерела часто бувають помічені у розгоні платних кампаній від будь-якого замовника (тобто, немає чітких ознак проросійського сліду).
– Треба сказати, що ще за кілька тижнів до того ми фіксували постійну організовану критику Кирила Буданова з різних тем, і ця критика поширювалася саме цими каналами. Ініціювати таку кампанію могли як українські, так і російські замовники. Імовірно, тему мігрантів вони теж закинули просто як одну із тих, якими можна зачепити голову ОП. Але тема раптом спрацювала. Її почали коментувати українські політики націоналістичного світогляду. Одним із перших став Андрій Іллєнко. А потім – і всі інші популярні і не дуже онлайн-спікери, – коментує Артем Захарченко.
У фізичному вимірі кампанія підтримується (можемо припустити, що несвідомо) людьми з радикальною проукраїнською позицією.
На запитання, чи помітна виразна роль проросійських каналів, Артем ввідповідає, що так, «але вона не була ключовою». Аналітика ГО CAT-UA свідчить, що всі ворожі пропагандисти, які орієнтуються на український інфопростір, звертають увагу на інфоприводи про мігрантів. Але постійна увага до неї тримається хіба в антимобілізаційних каналах. Центр стратегічних комунікацій підтверджує поєднання антиміграційної та антимобілізаційної риторики, використання теми трудових мігрантів з країн Азії та Африки для дискредитації процесу мобілізації як такого (а не лише насильницьких методів ТЦК). В їхню конспіративну картину світу тема мігрантів вписується надто добре: мовляв, для того і була придумана війна, щоб замінити населення України якимись «зайдами». Нагадаємо, що ці канали мають дуже конкретне джерело фінансування та характеризуються координованим з одного центру, вочевидь кремлівського, адмініструванням.
Окремим епіцентром цієї істерії став TikTok. Там тему мігрантів загорнули у формат коротких емоційних відео та мемів, які миттєво підхопила молодь. Останній тренд платформи — ролики з пропозиціями відправляти іноземців на фронт. Логіка авторів максимально спрощена та спекулятивна: “Якщо приїхали сюди заробляти гроші, то беріть у руки зброю і йдіть в окопи”. Такий контент грає на природному страху людей перед мобілізацією та швидко стає вірусним. Як результат — підлітки та дорослі замість раціонального мислення починають «світитися» агресією до людей іншої культури, а фокус уваги зміщується з реального ворога на іноземців.
Залучення іноземців до захисту України — це не спонтанне явище, а чітко врегульований державою процес. Проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства врегульовано в Україні у 2016 році указом Президента України. Сьогодні ця система стає ще простішою та прозорішою: в Україні створено спеціальний Центр рекрутингу іноземців, який допомагає добровольцям легально й без зайвої бюрократії доєднуватися до лав сил оборони України. Поки пропагандистські пабліки маніпулюють темою «заробітчан», тисячі іноземних легіонерів з усього світу вже роками пліч-о-пліч з українцями стоять в окопах.
Головний урок цієї історії простий: не все те, що обурює нас у соцмережах, є щирим сентиментом. Антимігрантська паніка в Україні — це не випадковий спалах ксенофобії, а тверезо прорахована спецоперація ворога. Маніпулятори навмисно тиснуть на болючу тему мобілізації, щоб посварити українців між собою, посіяти зневіру в тилу та виставити нашу країну дикунами в очах ЄС та НАТО. Але реальність кардинально інша: поки анонімні пабліки лякають нас «заміною населення», тисячі іноземних добровольців абсолютно легально воюють за Україну на найгарячіших ділянках фронту. Ця кампанія доводить, що інформаційна гігієна сьогодні — це такий самий елемент оборони, як і зброя в руках наших захисників.
