Зниклі річки, безіменні вулиці й давні урочища: історик про топоніми околиць Чернігова у податковому переписі XVIII ст.
Центральний державний історичний архів України оцифрував та виклав у вільний доступ документ XVIII століття — «Генеральний опис Лівобережної України» (Рум’янцевський опис). Цей документ створили у 1765–1767 роках під час перепису населення та майна для оподаткування. Дані по Чернігову втрачені, але збереглися описи приміських сіл, які наразі вже є частиною міста. Археолог Ігор Ігнатенко в ефірі «Українського Радіо Чернігів» говорить, що опис дозволяє простежити модель господарювання, стратегією виживання та оптимізації податкового навантаження, вивчення топонімів — назв річок та урочищ.
Яка мета складання такого опису
Укладачі документа намагалися з’ясувати, яким майном володіють люди, щоб правильно його оподаткувати.
За словами історика, до широкого загалу опис потрапив завдяки дослідникам із Батурина. На початку 2026 року вони презентували у НАІЗ «Чернігів Стародавній» власне видання на основі цього документа, підготовлене коштом мецената.
Згодом з’ясувалося, що весь масив матеріалів оцифрували ще раніше — за фінансування дослідників-мормонів, а сам архів відкрив до нього вільний онлайн-доступ.
Ігнатенко каже: працювати з рукописним текстом XVIII століття доводилося буквально у вечори під час відключення світла, гортаючи сторінку за сторінкою.
Села, що стали районами Чернігова
У Рум’янцевському описі є дані про Чернігівську сотню, тобто території, які нині є частиною міста, а колись існували як окремі населені пункти.
«Території, які зараз входять у межі Чернігова, наприклад, там Коти, Масани. Це раніше були окремі села. Подусівки там немає, але Білоус є. Тобто, землі, які вже теж в межах Чернігова», — говорить історик.
До цього переліку він додав також село й слободу Бобровицю, землі яких, за його словами, теж потрапили в межі сучасного міста і відображені в документах XVIII століття.
Зниклі річки під сучасними вулицями
В історії Чернігова були не лише річки Десна та Стрижень. Колись річкова мережа міста була розгалуженішою. Якщо говорити про Стрижень, то він був повноводніший, здатний приймати навіть судна. Так, 1845 року єдиний тогочасний пароплав на Десні швартувався біля Красного мосту.
Нєман або Нєміль — річка, яка наразі повністю зникла з поверхні, але її сліди й досі можна простежити в районі проспекту Левка Лук’яненка, поблизу Міської стоматполіклініки. Назва, імовірно, пов’язана з тим, що на річці не було млинів — вона «не молола».
Нєміль протікала через низину й впадала в Десну, русло якої колись пролягало значно далі від сучасного. Ця низина досі нагадує про себе підтопленнями під час сильних дощів.
Кордівка (також відома як Кордюківка, Ляшевиця чи Маладісюнка). Її залишки й сьогодні можна побачити в Міському парку культури та відпочинку. У XVIII столітті ця річкова артерія мала одразу кілька назв і протікала повз садиби чернігівських козацьких старшин.
Вулиці без назв і будинки без номерів
До появи офіційної системи адрес чернігівці орієнтувалися зовсім інакше, ніж ми звикли сьогодні. У XVIII столітті, щоб знайти потрібну адресу, орієнтувалися виключно на власників житла: «Треба знати просто, хто там живе», — пояснює логіку тогочасного міста Ігнатенко.
100 років тому, на початку XX століття, єдиної нумерації будинків у Чернігові також ще не існувало. Назви вулиць того часу формувалися кількома шляхами:
- За іменами жителів — наприклад, Шубина вулиця, де мешкала родина Шуби, чи Замкова.
- За напрямком трактів — дороги, що вели до інших міст, отримували відповідні назви: Київська, Стародубська (сьогодні — вулиця Гонча).
- За особливостями забудови — ділянку сучасної Преображенської колись називали Взвалля, а нову вулицю від базару до Любецької брами — Пробитою.
При цьому вузькі поперечні проїзди чітко ділили на «проулки» та «переулки» — тонкощі, які сьогодні здатні пояснити хіба що такі документи, як Рум’янцевський опис.
Урочища, що дали імена мікрорайонам
Чимало назв сучасних мікрорайонів Чернігова походять від давніх урочищ — територій, які колись приносили людям прибуток: слугували городами, сіножатями чи місцями промислу.
Один із прикладів — Ялівщина: найдавніший і чи не єдиний лісовий масив навколо Чернігова, що зберігся ще з XVIII століття.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
