Ніжинська преса: від перших видань до сьогодення (Частина ІІ)
Історія ніжинської преси не завершилася довоєнним періодом. Попереду були роки окупації, післявоєнне відродження, десятиліття радянської журналістики та народження незалежних українських медіа. Журналісти MYNIZHYN зібрали факти про те, як ці історичні події вплинули на розвиток газетної справи в Ніжині.
Друга світова війна стала черговою межею в історії ніжинської журналістики. Під час німецької окупації міста у 1942–1943 роках виходила газета «Ніжинські вісті», яка була офіційним органом Ніжинської міської управи. Її наклад перевищував десять тисяч примірників, що робило видання одним із найбільш масових за всю попередню історію міста. На сторінках газети друкували рішення окупаційної адміністрації, хроніку подій, історичні матеріали про українську культуру, оголошення та пропагандистські статті. Редакторами були І. Ярешко, М. Лисий та С. Ярошевський. Сьогодні це видання становить особливий інтерес для істориків, адже дозволяє дослідити інформаційну політику окупаційної влади та життя Ніжина у воєнний час.
Після визволення міста вже у 1944 році радянська влада оперативно відновила випуск власного друкованого органу. Саме тоді почала виходити газета «Радянський Ніжин», яка стала головним офіційним виданням міста на наступні десятиліття. Саме її історія визначатиме розвиток ніжинської журналістики у другій половині ХХ століття.
Повоєнний Ніжин поступово повертався до мирного життя, і разом із відбудовою підприємств, навчальних закладів та культурних установ відновлювався й місцевий інформаційний простір. Газета «Радянський Ніжин» стала головним друкованим органом міста, через який мешканців інформували про відбудову господарства, розвиток промисловості, освіти, культури та суспільно-політичне життя. Видання було офіційним органом Ніжинського міського і районного комітетів КП(б)У та міської і районної рад депутатів трудящих. У різні роки редакторами газети працювали Т. Бедіна та І. Проколійко. Саме на її сторінках формувався інформаційний образ післявоєнного Ніжина.
Особливістю цього видання стало те, що воно виконувало не лише інформаційну, а й освітню місію. При редакції працював дворічний факультет журналістики, який очолював Ю. Каганов. За роки його діяльності було підготовлено понад п’ятсот журналістів. Це свідчить про те, що Ніжин був не лише містом, де друкували газети, а й осередком підготовки майбутніх працівників засобів масової інформації. Для багатьох молодих людей саме редакція районної газети стала першою школою журналістської майстерності, де вони навчалися працювати зі словом, збирати інформацію та готувати матеріали до друку.
Із розвитком радянської системи змінювалися й самі друковані видання. 1 червня 1962 року «Радянський Ніжин» отримав нову назву – «Під прапором Леніна». Вона стала офіційним органом партійного комітету Ніжинського виробничого колгоспно-радгоспного управління та районної ради депутатів трудящих. Під новою назвою газета виходила майже три десятиліття – аж до проголошення незалежності України. За цей час її редакторами були Г. Зорка,
В. Турубара, В. Пригоровський та Л. Романчук, а редакція розташовувалася на вулиці Стефана Яворського, 3. Видання неодноразово відзначалося на державному рівні. У 1969 році його нагородили Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а у 1974 році редакція отримала Всесоюзну премію імені Марії Ульянової. Такі нагороди засвідчували значення газети в радянській системі друкованих засобів масової інформації.
Однак на початку 1990-х років країна пережила докорінні зміни. Розпад Радянського Союзу відкрив нову сторінку в історії української журналістики. Разом із незалежністю України змінився і ніжинський інформаційний простір. Газети більше не були виключно інструментом державної ідеології. На перший план почали виходити теми розвитку громади, культури, освіти, підприємництва, історії та місцевого самоврядування.
Саме тоді відбулося символічне завершення цілої історичної епохи. Газета «Під прапором Леніна» змінила назву на «Ніжинський вісник». Нове видання почало виходити у 1991 році й продовжує друкуватися раз на тиждень. Його засновниками стали Ніжинська міська та районна ради, районна державна адміністрація і колектив редакції. На сторінках газети висвітлювалися громадсько-політичні події, культурне життя, історія міста, діяльність підприємств, освітніх закладів та життя Ніжинщини загалом. У різні роки тут працювали журналісти Г. Шуман, Г. Гарбузова, С. Потапенко, І. Кузьменко, Н. Онищенко, а фотографами були І. Довгоброд та Ю. Власовець. Від моменту заснування й до 2012 року редакцію очолював А. Шкуліпа, після нього головною редакторкою стала О. Найда. Наклад газети становив близько двох тисяч примірників.
Період становлення незалежної України став часом появи нових видань, які прагнули запропонувати читачам інший погляд на суспільні процеси. Уже в 1991 році почала виходити громадсько-політична та просвітницька газета «Ніжин». Її засновниками стали місцева організація товариства «Просвіта», Народний рух України, Демократична партія України та Українська республіканська партія. До редакційної колегії входили знані викладачі Ніжинського педагогічного інституту О. Астаф’єв, П. Михед та П. Овдієнко. Видання знайомило читачів із українськими традиціями, історією та культурою, а серед найвідоміших рубрик були «Пізнаємо свої обряди» та «Інформаційний бюлетень». Хоча газета проіснувала лише до 1992 року, вона стала одним із символів українського національного відродження у Ніжині.
Важливою подією для міста стало й народження власної університетської газети. 16 жовтня 1992 року побачив світ перший номер «Alma mater» Ніжинського державного педагогічного інституту імені Миколи Гоголя. Ідея створення такого видання належала ректору, академіку Ф. Арвату, а підтримали її викладачі та студенти. Газета стала майданчиком для висвітлення життя навчального закладу, наукових досягнень, студентських ініціатив і культурних подій. Сьогодні вона продовжує виходити щомісяця, залишаючись важливою складовою інформаційного життя університету.
У 1994 році було засновано щотижневу міську газету «Вісті». Одним із її засновників стало товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-центр «Вісті». На сторінках газети публікували матеріали про життя ніжинців, діяльність установ і підприємств, культурні події та найактуальніші новини міста. Постійними стали рубрики «Місто Ми» та «Інформаційний простір», які знайомили читачів із людьми, подіями та проблемами громади. Щомісячний наклад газети становив близько трьох тисяч примірників, а її незмінним редактором від дня заснування і донині є В. Кичко.
За понад три десятиліття «Вісті» стали одним із найавторитетніших інформаційних майданчиків Ніжина. Особливо цінно, що газета продовжує виходити й сьогодні, тоді як більшість місцевих друкованих видань із часом припинили своє існування. Це свідчить про відданість редакційного колективу своїй справі та про те, що якісна місцева журналістика й надалі залишається затребуваною серед ніжинців.
Цього ж десятиліття ніжинці отримали ще одне популярне видання – рекламно-інформаційну газету «Ніжинський Ринок TV». Вона почала виходити у серпні 1996 року й майже три десятиліття залишалася невід’ємною частиною
життя міста. Засновниками стали приватні особи – В. Головін, С. Давиденко, В. Кашуба та Г. Личманенко (також редактор видання). Газета поєднувала рекламні оголошення з міськими новинами, корисною інформацією та повідомленнями для мешканців. Для багатьох ніжинців саме вона була головним джерелом інформації про місцевий ринок товарів і послуг. Видання виходило до початку 2024 року, залишивши помітний слід в історії місцевої преси.
На межі ХХ і ХХІ століть продовжували з’являтися нові друковані проєкти. У 2009 році було засновано газету «Ніжин-інфо», яку видавало приватне підприємство «Редакція газети «Ніжин-інфо». Її наклад становив 1650 примірників, а головним редактором була С. Охріменко. Видання проіснувало до кінця 2013 року та висвітлювало події міського життя, діяльність місцевої влади й актуальні питання громади.
У ті ж роки ніжинці могли читати ще один тижневик – «Акценти». Газета виходила у 2009–2010 роках і була заснована В. Зозулею, який одночасно був її головним редактором. Хоча історія цього видання була нетривалою, воно стало ще одним прикладом активного розвитку місцевого медіапростору в період становлення незалежної української журналістики.
Із діяльністю В. Зозулі пов’язана й історія іншої відомої міської газети – «Ніжинська панорама». Вона видавалася з 1994 до 2006 року та знайомила читачів із громадським, культурним і суспільним життям Ніжина.
Поряд із суспільно-політичними газетами у Ніжині активно розвивалися й спеціалізовані видання. Особливе місце серед них посідає газета «Ніжинські старожитності», перший номер якої побачив світ у січні 2011 року. Її засновником став Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського. Видання виходить чотири рази на рік невеликим накладом (нині два рази) – від ста до двохсот примірників, однак має надзвичайно важливу місію. На його сторінках друкуються результати історичних досліджень, краєзнавчі розвідки, архівні матеріали, спогади та публікації, присвячені минулому Ніжина й Чернігівщини. До складу редакційної колегії входять С. Зозуля, Н. Дмитренко, Т. Брязкало, Г. Дудченко та О. Морозов. Це видання стало справжнім науково- популярним літописом історії краю.
Ще одним важливим друкованим проєктом сучасного Ніжина стала суспільно-політична газета «Свідомий погляд», яка виходить із 2014 року. Засновником є товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Свідомий погляд», а її наклад сягає п’яти тисяч примірників. Видання висвітлює актуальні події життя міста, області та держави. Із 2023 року газета виходить разом із «Носівськими вістями» на сторінках «Ніжинського вісника», що стало прикладом співпраці місцевих друкованих медіа в умовах сучасних викликів.
Окрім найвідоміших газет, у різні роки в Ніжині видавалися й інші періодичні видання, серед яких «Просвіта», «Бізнес Ланч», «Наша газета» та «Ніжинський експрес». Частина з них існувала недовго, інші виходили нерегулярно, однак кожне з них залишило власний слід в історії міської журналістики. Вони свідчать про те, що інформаційне життя Ніжина завжди було активним і різноплановим, а місцеві редакції прагнули знайти нові теми, нові формати й нових читачів.
Сьогодні друкована преса вже не має тієї монополії на інформацію, яку вона мала ще двадцять чи п’ятдесят років тому. Новини дедалі частіше читають на екранах смартфонів і комп’ютерів, а інформація поширюється за лічені секунди. Проте значення місцевої журналістики від цього не зменшується. Вона, як і раніше, залишається хранителем історичної пам’яті громади, фіксує найважливіші події та створює той літопис міста, до якого звертатимуться майбутні покоління.
Історія ніжинської преси – це понад століття безперервного розвитку, пошуку та змін. Від перших дореволюційних газет, що лише знайомили містян із новинами, через революційні й радянські видання, які стали відображенням своєї епохи, до сучасних незалежних медіа – кожне покоління журналістів залишило після себе унікальне свідчення часу. Пожовклі газетні сторінки сьогодні є не просто архівними документами. Це живі голоси різних поколінь ніжинців, їхніх турбот, досягнень, мрій і сподівань.
Як повідомляв MYNIZHYN, соціальні мережі впливають на нашу думку більше, ніж ми вважаємо. Ми запитали ніжинців, що вони думають з цього питання.
Джерело: mynizhyn.com
2026-07-27 10:58:56
