«Медпрацівник — це людина, яка у критичні моменти стає опорою для пацієнта»: розмова з переможницею гри «Найрозумніша медсестра»

3 години назад

110 4 хвилин читано

У стінах Ніжинського медколеджу нещодавно відбулася інтелектуальна гра «Найрозумніша медсестра», де переможницею стала студентка медколеджу – Катерина Тімахова. Захід відбувся 12 листопада 2025 року серед здобувачів освіти «Сестринська справа» (викладач Наталія Телефус).

Журналісти MYNIZHYN поспілкувалися зі студенткою Ніжинського фахового медичного коледжу, яка перемогла в цій інтелектуальній грі.

Знайомтеся – це молода дівчина, яка обрала професію медика – Катерина Тімахова.

Ми поговорили з нею про те, що вплинуло на її вибір обрати складну професію медичної сестри та чим наповнене студентське життя цієї дівчини, що любить, чим живе?

– Вітаємо! Розкажи, чому ти обрала медицину? Що чи хто вплинув на твій вибір? Можливо ти з династії медиків?

– Добрий день. Я не з родини медиків, але моя сім’я має певний зв’язок із медициною через дядька та тітку. Також моя двоюрідна сестра навчалася у Ніжинському медичному коледжі. Крім того, я неодноразово перебувала в лікарнях і спостерігала за роботою медичного персоналу. Саме це змусило мене зацікавитися цією професією — вона здається мені водночас цікавою та дійсно корисною для людей.

– На якому курсі ти навчаєшся зараз? Чи не боїшся крові?

– Я зараз навчаюся на третьому курсі медичного коледжу, вступила сюди після 9 класу. Крові не боюся, і зараз нас навчають правильно працювати за чіткими алгоритмами. У випадку контакту з кров’ю ми знаємо, як діяти, і я вдячна викладачкам з «Основ медсестринства» за те, що навчали нас цим правилам і алгоритмам безпеки. Найбільше в цьому хочу подякувати моїй викладачці Демі Людмилі Павлівні, вона викладала у нас і М/С і анатомію.

– Ти переможниця інтелектуальної гри в медколеджі «Найрозумніша медсестра». Що означає для тебе ця перемога, щоб ти сказала?

– Для мене ця перемога — це не лише доказ знань, а й свідчення того, що я на правильному шляху. Моє старання та праця в навчанні не пройшли дарма. Крім того, це додаткова мотивація розвиватися далі, удосконалюватися і ставати справжнім професіоналом у медицині.

– У реаліях сьогоднішнього дня професія медика дуже важлива і відповідальна, адже від дій медпрацівника часто залежить і життя людини. Чи усвідомлюєш ти зараз і складність і відповідальність цієї професії?

– Так, зараз я усвідомлюю складність і величезну відповідальність професії медика набагато глибше, ніж будь-коли раніше. Сьогодні кожен медпрацівник — це не просто фахівець, це людина, яка у критичні моменти стає опорою для пацієнта та його родини. Часто саме від наших знань, рішень і навіть від швидкості реакції залежить людське життя. Я розумію, що ця професія вимагає не лише професіоналізму, а й великої самовіддачі, стійкості, емоційної витримки та людяності. Усвідомлюю й те, що доведеться постійно вчитися, вдосконалюватися, бути готовою діяти в будь-якій ситуації — інколи навіть у найскладніших умовах. Це робить медицину особливою, і я готова приймати її.

– Розкажи що вже зараз ти вмієш робити: чи надаси першу допомогу людині, чи поставиш крапельницю або ж зробиш в/в ін’єкцію?Реклама:

– Уже зараз я володію низкою практичних навичок, які є основою роботи медичної сестри. Так, я розумію, що повноцінну невідкладну допомогу поки що не зможу надати, адже це потребує значно більшого досвіду та практики, навчатись мені ще рік де будуть нові предмети котрі вдосконалять мої навички. Але ті процедури, які входять у сферу моєї підготовки, я виконую впевнено та відповідально. Зокрема, я вже вмію робити внутрішньовенні ін’єкції, дотримуючись усіх правил асептики й техніки безпеки. Також можу правильно поставити крапельницю — від підготовки системи й розведення препарату до контролю швидкості введення та спостереження за станом пацієнта.

– А вмієш накладати турнікети?

– Так, навички накладання турнікетів я теж опановую, але з важливим уточненням. Я вмію на базовому рівні накласти джгут для тимчасового зупинення сильної кровотечі — знаю принципи, коли його можна використовувати, а коли ні, як правильно фіксувати час накладання та як контролювати стан кінцівки. Але я також усвідомлюю, що це крайній захід, який застосовується лише у випадку загрозливої для життя кровотечі, і дуже важливо володіти технікою правильно та безпечно. Тому я можу сказати: так, базову техніку накладання турнікету знаю, але продовжую вдосконалювати ці навички, щоб у реальній ситуації діяти максимально правильно й безпечно.

– Чи є в тебе улюблені предмети в коледжі? Якщо так – чому саме ці предмети?

– Так, у мене є улюблені предмети в коледжі — і кожен із них цінний по-своєму. Основи медсестринства — це, мабуть, найважливіший предмет для мене. Саме тут я отримую фундамент професії: правильні алгоритми, техніку маніпуляцій, правила безпеки й т. п.

Хірургія подобається мені за свою динамічність і відчуття справжньої медицини. Тут немає випадкових знань, усе має значення, кожна дрібниця може вплинути на результат. Наприклад, на одному з практичних занять з хірургії ми відпрацьовували техніку накладання джгутів. Але почалась повітряна тривога і ми відпрацьовували навичку в укритті. Наталія Іванівна створювала нам «умовно критичну ситуацію» наприклад «кровотеча лівої руки, чи правої ноги» і ми мали за стислий проміжок часу накласти джгут.

Також мені подобається педіатрія. Це особливий предмет, тому що робота з дітьми — зовсім інший рівень відповідальності й чутливості. У педіатрії важливо все: від уміння знайти підхід до маленького пацієнта до знання вікових особливостей, норм розвитку й симптомів, які у дітей можуть проявлятися зовсім не так, як у дорослих.

Ці предмети я навела як приклад, насправді ж всі предмети по своєму цікаві й потрібні, також є предмети які я ще буду вивчати і чекаю на це з нетерпінням.

– Щоб ти побажала молоді, яка хоче опанувати професію медика у майбутньому?

– Молоді, яка мріє опанувати професію медика, я хочу побажати кілька важливих речей. Перш за все — віри у себе. Медицина не проста, інколи навіть дуже складна, але якщо це ваше покликання, то жодні труднощі не зупинять. Друге — терпіння й наполегливості. Вам доведеться багато вчитися, тренуватися, помилятися і знову пробувати. Але саме так народжується професіоналізм. Третє — людяності. У медицині знання та навички важливі, але не менш важливі співчуття, доброта та вміння підтримати. Пацієнт завжди відчуває, коли його розуміють і коли до нього ставляться з повагою. І найголовніше — не бійтеся мріяти й рухатися вперед. Медицина — це шлях, який відкриває неймовірні можливості допомагати людям і робити світ кращим. Якщо ви готові вчитися, працювати і розвиватися — ця професія обов’язково віддячить вам.