На що Україна очікує від Спецтрибуналу 2026 року та чому цей суд вважають безпрецедентним в історії

Спецтрибунал щодо злочину агресії проти України ще не має власної будівлі, суддів та адміністративного штату, проте його створення вже називають історичним. Адже це перший трибунал з часів Другої світової війни, і третій — в історії (після Нюрнберзького і Токійського), який покликаний притягнути до відповідальності за злочини агресії.

Тему Спецтрибуналу в українському суспільстві почали активно обговорювати після підписання угоди між Україною та Радою Європи про його створення у червні 2025 року. Саме з того моменту цікавість до нього тільки зростає. Від питань: де він буде розташований, коли запрацює, як обиратимуть суддів, до — кого ж він зможе судити та, головне, чи постане перед ним очільник Кремля Путін. Щодо останнього та його прибічників — Лаврова й Мішустіна виникають обговорення, бо вони мають імунітет вищих посадових осіб держави.

Так, від розмов про створення Спецтрибуналу у 2022-му до першого траншу у 10 мільйонів євро на реалізацію цієї ідеї пройшло близько трьох років. Саме цей крок доводить як українцям, так і світу, що цей орган правосуддя “безпрецедентний і дійсно в ньому є багато характеристик і рис, які ми можемо побачити у міжнародному праві вперше”. Це Суспільному сказав посол з особливих доручень МЗС та агент України в Міжнародному суді ООН Антон Кориневич.

Дійсно, ця тема нова, складна і важлива для України, хоч і з’явилась за неприємних обставин. Ці обставини — війна та злочин агресії, яку розв’язала Росія. Наша держава виходила з того, що законодавчої бази, як такої, не було. Потрібно було робити все можливе, щоб вище політичне та військове керівництво РФ були покарані.

Тож, як Україна готується до створення Спецтрибуналу? Чому МКС не може розглядати справи двох держав — РФ та України щодо злочину агресії? Які справи Генпрокуратура буде передавати трибуналу, яка їх пріоритетність та чи будуть долучати докази з регіонів, зокрема і Чернігівщини? Чи почала вже Україна формувати справи для трибуналу? Чи є в цьому всьому взагалі сенс, якщо на лаві підсудних не буде “трійки” та для кого можливий процес in absentia, тобто заочний, одразу після запуску трибуналу? Читайте у матеріалі Оксани Рекун.

“Колеги на найвищому рівні говорили, що це неможливо”

Україна почала роботу над створенням Спецтрибуналу у 2022 році. На той момент головним завдання нашої держави був збір доказів вчинення воєнних злочинів РФ.

“Саме тоді й була створена спільна слідча група з представників країн Європи й України на базі Євроюсту. Потім ця спільна слідча група еволюціонувала у виокремлення окремого напрямку — фіксації злочину агресії. Але паралельний трек ішов на базі Міністерства закордонних справ. Саме вони ініціювали питання про створення відповідного міжнародного судового органу для того, щоб зло було покаране”, — розповідає заступник Генпрокурора України Андрій Лещенко.

У декого може виникнути питання: “Чому злочин агресії РФ не розглянути у Міжнародному кримінальному суді?”. Це б зекономило час і кошти, які йдуть на створення Спецтрибуналу. Проте юрисдикції МКС для розслідування справи щодо злочину агресії не вистачає. Хоч його основа — Римський статут, і містить у собі статтю, яка передбачає відповідальність за злочин агресії, та МКС може розглядати справи щодо злочину агресії лише за умови, коли країни (у нашому випадку — це Україна та Росія) ратифікували цей договір і погоджуються з тією відповідальністю, яка передбачена цим законодавством.

Україна ратифікувала Римський статут 2024 року, а Росія 2016-го вийшла зі співпраці з МКС. Саме тому Міжнародний кримінальний суд і не може розслідувати злочин агресії РФ.

“Але, знову ж таки, МКС досліджує обставини вчинення того чи іншого воєнного злочину, його безпосередній зв’язок із самою агресією. І в нашому розумінні — агресія це те первинне зло, яке надало можливість вчиняти ці сотні тисяч воєнних злочинів на території України й поза її межами стосовно військовополонених і цивільних заручників. Саме тому створення окремого міжнародного судового органу, який би міг надати оцінку і притягнути до відповідальності осіб, винних у вчиненні злочину агресії, це була виключно робота нашого МЗС. Оскільки ми маємо прецедент, коли збройний конфлікт ще триває, але вже досягнули проміжного результату у створенні міжнародної судової інстанції, яка буде розглядати такі злочини”, — пояснює Лещенко.

Спецтрибунал і МКС — це дві міжнародні судові інстанції, які будуть один одного доповнювати, але компетенції в них розведені за різними напрямками, каже прокурор.

“Компетенція МКС — виключно воєнні злочини. Тобто вбивства, катування, розстріли на полі бою, напади на цивільні об’єкти та інфраструктуру. А компетенція Спецтрибуналу – це виключно злочин агресії. Якщо говорити про воєнні злочини, то вчиняють їх ті ж самі командири бригад, якщо дають наказ на вчинення воєнного злочину. Вони будуть підлягати відповідальності за вчинення цього воєнного злочину, але вже перед Міжнародним кримінальним судом. Знову ж таки, в обох випадках є принцип комплементарності, оскільки ці дві міжнародних судових інстанції доповнюють наші національні суди. Якщо Україна спроможна сама притягнути до відповідальності людину за вчинення воєнного злочину, і вона це зробить, то МКС не буде мати можливості розглядати вже цей злочин у межах своєї діяльності”, — розповідає Андрій Лещенко.

Від ідеї до перших практичних кроків щодо створення Спецтрибуналу пройшло близько трьох років. З юридичного погляду, на думку прокурора, за цей час пройдений величезний шлях. Для порівняння, переговорний процес щодо “Кампальських поправок” до Римського статуту тривав роками.

Та шлях до створення Спецтрибуналу не був простим для України, додає голова української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Марія Мезенцева-Федоренко.

“Ми з таким невіглаством стикалися у міжнародному праві. Колеги на найвищому рівні говорили, що це неможливо. І, зазвичай, у міжнародних збройних конфліктах такі трибунали створювалися після встановлення миру. Тобто ми біжимо швидше за свій час. І ми працювали з високоповажними експертами, які мають безпосереднє розуміння злочину агресії як материнського та лідерського злочину. Наприклад, Філіп Сендс. Для чого ми все це напрацьовуємо? Аби 46 міністрів закордонних справ Ради Європи погодили бюджет і подальшу роботу. Тобто це адміністративний рівень і старт Спецтрибуналу”, — розповідає Марія.

Конкретної будівлі та дати початку роботи поки що немає

Якщо говорити про конкретну будівлю, адміністративний штат та бюджет Спецтрибуналу, то їх, станом на 11 листопада 2025 року, ще немає. Єдине, що Україна знає точно — розташування. Трибунал буде у Гаазі в Нідерландах. Цю інформацію Суспільному підтвердив також і Надзвичайний та Повноважний Посол України в Королівстві Нідерланди Андрій Костін.

Він зазначив, що для України “важливим сигналом стало оголошення міністром закордонних справ Нідерландів, що вони прийматимуть Спеціальний трибунал у себе”.

“Це засвідчує непохитну підтримку Нідерландами щодо питання відповідальності за злочин агресії й взагалі за всі міжнародні злочини, які вчинені в Україні внаслідок російської агресії”, — сказав Костін.

“Наразі ми очікуємо від партнерів на приєднання до розширеної часткової угоди щодо керівного комітету, а також узгодження бюджету. Після цього можна буде запустити Спецтрибунал. Вкрай важливо, що ЄС уже виділив 10 мільйонів євро на advance team (передову команду, — ред.), яка може починати підготовчу роботу для якнайшвидшого запуску Спецтрибуналу”, — розповіла Суспільному заступниця Офісу президента України Ірина Мудра.

У медіа фігурувала попередня дата початку роботи Спецтрибуналу — це 2026 рік. Проте департамент ЗМІ Ради Європи спростував цю інформацію. Суспільному вони повідомили, що “ці питання ще потребують розгляду”.

“Звісно б ми хотіли, щоб Спецтрибунал дійсно розпочав свою операційну діяльність у 2026 році. Україна все для цього робить. Але безумовно, оскільки Спецтрибунал є міжнародним органом, то тут треба зусилля не лише від нас, а й від наших міжнародних партнерів”, — зазначає посол з особливих доручень МЗС та агент України в Міжнародному суді ООН Антон Кориневич.

Щодо того, скільки країн мають приєднатися до Спецтрибуналу, аби він запрацював, то таких документально закріплених вимог немає, пояснює Кориневич.

“Але є думка про те, що це має бути не менш ніж 25-30 країн, зокрема, регіону Ради Європи, до яких можуть долучитися держави з інших регіонів”.

Як додала Марія Мезенцева-Федоренко, вони на парламентському рівні ПАРЄ, до складу якого входять 46 країн, працюють з цими “іншими країнами”, щоб до розширеної часткової угоди долучилися якомога більше учасників.

“У нас юридично прописано, що немає ліміту, тільки для країн на платформі ПАРЄ. Тобто може долучитись Ямайка, Фіджі, Японія, Австралія, будь-хто, хто сповідує дуже простий статут трибуналу, який ми базували на міжнародних правових документах. Ми робимо все можливе, щоб активно закрити ці юридичні моменти. Щоб ми були максимально географічно представлені. Тобто це і країни Африки, Близького та Далекого Сходу. Нам дуже важливо показати цю спроможність, а на це потрібно трішки часу. Щоб наші 46 колег-партнерів долучили свої контакти там, де у нас, скажімо так, не такі теплі відносини, як з країнами ЄС. Щоб за Україну говорила не сама Україна, а її партнери. І ця стратегія, мені здається, дуже добре спрацювала, коли ми тільки почали говорити про трибунал”.

Наразі Україна працює над тим, доповнює Мезенцева-Федоренко, щоб 10 мільйонів євро, які виділив ЄС, були забезпечені для роботи певної групи людей у Гаазі.

“Головне завдання цих грошей — підготувати перший, операційний рівень для роботи трибуналу. Тобто це фізичний офіс і вся адміністративна підготовка для запуску трибуналу. Далі — це аналіз бюджету. Ми зараз спільно аналізуємо, скільки коштів буде потребувати цей запуск. І от ми пройшли цей крок — від слів, що це все не можливо, до виділення конкретної суми. Тобто тут такі дуже цікаві політичні течії. Ми покроково до цього йшли. Путін дуже цього не хоче і боїться. Він повносив усіх колег з ПАРЄ, які голосували за угоду щодо Спецтрибуналу, до санкційних списків”.

Розрахунок внесків кожної країни, додає Ірина Мудра, відбуватиметься відповідно до шкали внесків Ради Європи. Точна сума залежатиме від кількості держав, які приєднаються до керівного комітету Спецтрибуналу.

Наразі розширена часткова угода є головною перешкодою перед тим, щоб Спецтрибунал відкрив свої двері та туди фізично зайшов персонал.

“Зараз якраз і ведеться щоденна робота, щоб якомога швидше держави приєдналися до цієї угоди про керівний комітет Спеціального трибуналу. І потрібно, щоб вона була винесена на засідання комітету міністрів Ради Європи, і щоб вони її затвердили”, — розповідає Кориневич.

Україна ратифікувала статут Спецтрибуналу, але іншим країнам цього робити не потрібно, додає він, та пояснює, що це і є двостороння угода між нашою державою та Радою Європи.

“Для України це означає, що дозвіл на підписання підтримали щонайменше дві третини держав-членів Ради Європи (31/46). Регламент Ради Європи вимагає, щоб щонайменше 16 держав-членів приєдналися до нього, перш ніж можна буде укласти нову часткову угоду. У випадку Спеціального трибуналу може знадобитися понад 16 держав-членів, щоб забезпечити політичну легітимність та фінансову стійкість цієї справи”, — повідомили Суспільному у департаменті ЗМІ Ради Європи.

Фінансова частина участі у Спецтрибуналі — одна з вагомих, пояснює Костін. Саме тому, з його слів, країни будуть доєднуватися з точки зору своїх фінансових можливостей.

Щодо Розширеної часткової угоди про керівний комітет Спеціального трибуналу, то на відміну від статуту її потрібно ухвалювати та ратифікувати нашим державам-партнерам, додав Кориневич.

Скільки це буде тривати за часом? Як і Антон Кориневич, так і інші наші співрозмовники поки що не знають.

Яке завдання прокурорів України?

Та поки тривають політичні домовленості щодо запуску Спецтрибуналу, Генпрокуратура України збирає та зберігає всю необхідну доказову базу, щоб після запуску одразу її передати до Офісу прокурора Спеціального трибуналу, розповідає Андрій Лещенко.

“Дійсно, Спецтрибуналу ще не існує, але вже закладене величезне підґрунтя для того, щоб він почав функціонувати. І доказова база в цьому злочині буде трішки відрізнятися від доказової бази, яка збирається, навіть за воєнні злочини, які вчиняються на полі бою або в місцях позбавлення волі. Однак джерела отримання цих доказів — ті самі”.

Серед таких джерел Лещенко називає: протоколи проведення слідчих дій, негласні слідчо-розшукові дії та результати їх проведення. Судові, криміналістичні експертизи, інформація з відкритих джерел, публічні заяви вищого політичного та військового керівництва РФ. Звіти міжнародних організацій, які аналізують ситуацію в Україні в контексті вироків, війни й агресії Росії.

“Усе це в сукупності є доказовою базою, яка буде визначатися. Безпосередньо ми можемо говорити й про те, що свідчення військовополонених РФ так само можуть бути використані як докази вчинення злочину агресії. Особливо на початкових етапах повномасштабного вторгнення. Безпосередньо інформація навіть розвідувальних органів, яка може бути отримана під час розслідування, може бути використана як доказ у міжнародних судових процесах. Тому маємо справу з величезним комплексом доказів, який наявний, і величезним комплексом доказів, які ще треба зібрати”.

Усі ці докази наразі збираються в межах одного магістрального кримінального провадження — за фактом злочину агресії. Але якщо такі докази будуть зібрані в інших кримінальних провадженнях, усі вони можуть бути передані до Офісу прокурора Спеціального трибуналу, зазначає Андрій Лещенко.

“Об’єктивно вони можуть збиратися і в інших кримінальних провадженнях, процесуальне керівництво яких здійснюється, наприклад, на регіональному рівні прокуратури Чернігівської чи Сумської областей. Тому ми не говоримо про те, що таких проваджень є одне, два, три чи багато. Основні докази збираються в одному кримінальному провадженні й за це відповідає Офіс генпрокурора разом з головним слідчим управлінням Служби безпеки України”.

Прокурор Чернігівської обласної прокуратури Кирило Пугачов вважає, що кожен факт невибіркового нападу на цивільне населення або цивільні об’єкти — є воєнним злочином. Це все складові частини великого злочину агресії, який вчиняє РФ.

“Ми активно працюємо над цим з 2022 року та фіксуємо все для того, щоб надалі це все стало предметом розгляду. Єдине, як воно буде побудовано, подивимося. Але те, що будуть враховані ті злочини, які вчинялися армією РФ на Чернігівщині, Київщині, в інших регіонах нашої держави, звичайно. Оскільки це все є проявом злочину агресії”.

Пугачов додає, що до обласних прокуратур доводили інформацію, ще з початку повномасштабної війни, про те, що в майбутньому буде міжнародний судовий орган, який зможе притягати вище військове та політичне керівництво Росії до відповідальності. Але ніхто не знав, в якому вигляді й форматі це буде. Також він зазначив, що на якість розгляду справ це не вплинуло.

Чи почала Україна формувати справи до Спецтрибуналу?

Україна вже почала формувати справи до Спецтрибуналу, каже Андрій Лещенко. За його словами, це роблять у межах 437-ї статті Кримінального кодексу України. Важливим уточненням є те, що “ми не самі в цьому процесі, і збирати та зберігати доказову базу нам допомагають деякі країни Європи”.

“У нас розслідується провадження за фактом підготовки, планування, розв’язання і ведення агресивної війни проти України, згідно з нашим національним законодавством. Але, у 2023 році, створили підгрупу на базі Європейської агенції з правосуддя Євроюсту в межах дії спільної слідчої групи щодо розслідування воєнних злочинів. Туди входять слідчі та прокурори інших європейських країн, які збирають докази саме щодо злочину агресії. Не лише Україна працює над тим, щоб зібрати доказову базу і потім передати її до Офісу прокурора Спеціального трибуналу. Всі ці процеси регулюються національними законодавствами країн, які причетні до збору таких доказів. Якщо вони зібрані відповідно до кримінально-процесуального законодавства країни, вони можуть мати силу доказів, зокрема й у міжнародному судовому органі”.

Таку допомогу можна надавати без фізичної присутності в Україні. Заступник Генпрокурора України пояснює це тим, що кількість інформації, яка доступна на цей час у відкритих джерелах, “досить значна”.

“Якщо ми говоримо про агресію Росії проти України, то це найбільш задокументований злочин за останні часи. Ми бачимо у відкритих джерелах величезну кількість виступів публічних осіб, відео, які знімаються жертвами, свідками, потерпілими й викладаються потім. Самі військовослужбовці Збройних сил Російської Федерації викладають таку інформацію. Величезний напрямок роботи – це аналіз законодавства РФ для того, щоб встановити, знову ж таки, з юридичної точки зору, наявність повноваження тієї чи іншої особи на впливи та процеси, які відбуваються в країні, підтвердити й наявність у неї лідерських якостей і характеристик для того, щоб можна було це зробити”.

Але при цьому завдання України значно більше за завдання наших партнерів, додає Лещенко. Це випливає з того, що наша держава — жертва, й усі безпосередні військові дії відбуваються на території України.

“Об’єктивно ми маємо більше відомостей та інформації, команда з боку України, яка працює над фіксацією і збором таких доказів, так само — більша. Якщо ми говоримо про злочин агресії, то йому притаманні такі характеристики, як тяжкість, масштаб і характер. Якщо ми говоримо про характер, то це загарбницька війна. Якщо ми говоримо про масштаб, то повномасштабне вторгнення нам показало безпосередньо самі масштаби. Якщо ми говоримо про тяжкість цього злочину, то тут уже безпосередньо ми фіксуємо наслідки від цієї агресії. Загибель наших військовослужбовців, цивільних, руйнування міст, цілих населених пунктів, які відбулися внаслідок дій Росії. Усе це в комплексі говорить про те, що Росія вчиняє злочин агресії, а її представники вчиняють агресію”.

Пріоритетність кримінальних справ, інформації чи доказів, які Україна має передати до трибуналу, самостійно вирішуватиме Генеральний прокурор України, повідомили в департаменті ЗМІ Ради Європи.

“Потім прокурор Спеціального трибуналу оцінить передані матеріали та також самостійно вирішить, чи є достатні підстави для продовження розслідування. Прокурор Спеціального трибуналу також може отримувати та оцінювати відповідні матеріали, передані йому іншими державами”, — уточнюють в Раді Європи.

В Україні є право ініціювати питання про відкриття провадження стосовно конкретної особи, розповідає Андрій Лещенко, та подавати відповідні докази до Офісу прокурора Спецтрибуналу. Все це для того, щоб їх використовували під час доведення тих чи інших процесів.

Хто має постати перед Спецтрибуналом?

Кого судитиме Спецтрибунал? Це питання пов’язане з лідерським елементом, який наявний у визначенні злочину агресії. Йдеться не про звичайних військових Збройних сил РФ.

“До відповідальності можуть бути притягнуті лише ті посадовці, які фактично мали вплив на ухвалення рішення про початок агресії. Відповідно вони є лідерами у своїй державі, які з військової точки зору керують процесами, проводять операції, і ті політики, які безпосередньо впливають на такі рішення. Коло осіб буде досить обмежене”, — зазначає Лещенко.

Це коло осіб, за словами Костіна, від 20 до 30 представників найвищого керівництва РФ.

Зрозуміло, що українці хочуть побачити на лаві підсудних членів так званої трійки (Путін, Лавров, Мішустін, — ред.), але вони не можуть бути засуджені Спеціальним трибуналом, поки перебувають на посаді – ні особисто, ні заочно, пояснюють у департаменті ЗМІ Ради Європи.

“Прокурор Спеціального трибуналу може проводити розслідування і навіть готувати обвинувальний акт проти членів «трійки», але тоді трибунал призупиняє своє провадження до того часу, поки відповідний член «трійки» не припинить обіймати посаду”, — додали у Раді Європи.

“Тобто, умовно кажучи, номера четвертого і нижче Спецтрибунал зможе судити в заочному провадженні. Це дуже важливо, оскільки зараз немає на міжнародному рівні органу міжнародного правосуддя, який здатен заочно судити російське вище політичне та військове керівництво. І це, знову ж таки, одна з дуже важливих характерних рис трибуналу. Трибунал має предметну юрисдикцію злочину агресії проти України. Незалежно від того, хто його вчинив. І, безумовно, не нам з вами зараз визначати, кого Спецтрибунал буде притягати до відповідальності. Це справа суду. І я впевнений, що судді трибуналу розберуться. Я також абсолютно переконаний, що це не буде виключно «трійка». Це можуть бути кілька десятків людей, які є членами вищого політичного та військового керівництва Російської Федерації. Дійсно, можуть бути очні провадження, якщо особа буде затримана і передана до Трибуналу. Але можуть бути й заочні провадження”, — розповідає Антон Кориневич.

Тут варто пояснити, що сама процедура заочного розгляду справ передбачає право сторони захисту на перегляд цього рішення. Але це в тому випадку, якщо ця особа з’явиться перед судом.

“Докази будуть оцінюватися, буде присутній захисник такої особи, він буде здійснювати її захист відповідно до всіх міжнародних стандартів. За результатами оцінки цих доказів, уже суд буде ухвалювати рішення: достатньо цих доказів чи ні. Якщо ця особа буде надалі затримана на виконання цього рішення суду, вона має право і можливість подати відповідну заяву для того, щоб ці докази вже були досліджені безпосередньо в її присутності. Тому ми не можемо сказати про те, що це 100% будуть рішення за заочною процедурою. У нашій ситуації все може статися. In absentia нам потрібне для того, щоб мати можливість розглядати ці провадження вже зараз, на початку функціонування трибуналу”, — розповідає Андрій Лещенко.

Він переконаний, що в Україні все-таки є шанс побачити Путіна на лаві підсудних.

“Історія показує, що більшість воєнних злочинців і осіб, які причетні до вчинення злочину агресії, рано чи пізно потрапляють на лаву підсудних і стосовно них виносяться вироки”.

Усім 22 обвинуваченим Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, включаючи багатьох високопосадовців, були пред’явлені звинувачення у злочинах проти миру. Так тоді називався злочин агресії. У новітній історії також відбувалися судові процеси щодо інших тяжких міжнародних злочинів проти колишніх глав держав у Міжнародному кримінальному трибуналі з питань колишньої Югославії, наприклад, — Мілошевич та Спеціальному суді з питань Сьєрра-Леоне — Чарльз Тейлор, уточнюють у Раді Європи.

Адвокат та експерт ГО “Медійна ініціатива за права людини” Андрій Яковлєв вважає, що “першу особу держави дуже важко притягнути до відповідальності, якщо сама держава не хоче його видати або сама держава не допоможе”.

Дискусія щодо пункту про імунітет для вищих посадових осіб у статуті Спецтрибуналу тривала декілька років, розповів Костін.

“Це дійсно було одне з найскладніших питань, яке завжди було на обговоренні. Воно тривало, поки йшла робота з підготовки угоди про створення Спеціального трибуналу. Але я не можу погодитися з тим, що трибунал обмежений імунітетом, бо він може розслідувати злочин агресії без обмеження”.

Вище керівництво Білорусі, Ірану та Північної Кореї також може зіткнутися з кримінальним переслідуванням у межах Спецтрибуналу через пособництво Росії своєю територією та технікою для завдання ударів по Україні. Цю інформацію нам підтвердили у Раді Європи та зазначили:

“Оскільки Спеціальний трибунал займатиметься встановленням відповідальності за злочин агресії, скоєний проти України, білоруські або північнокорейські особи, потенційно, можуть бути притягнуті до відповідальності. Це буде в разі того, якщо докази свідчитимуть про те, що вони відіграли значну роль у злочині агресії проти України”.

Злочин агресії проти України — один. Як мінімум, відповідно до українського законодавства, Росія розпочала його ще у лютому 2014 року з окупації Криму, і він триває до цього часу, каже Андрій Лещенко.

“У статуті Спецтрибуналу немає жодних часових обмежень щодо злочину агресії. Росія ж розпочала його проти України у лютому 2014-го”, — доповнює Ірина Мудра.

Чи є сенс у Спецтрибуналі, якщо той же ордер на арешт Путіна виконують не всі країни-учасниці МКС?

17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт очільника Кремля Путіна. Тоді ж речниця російського МЗС Захарова заявила, що ордер МКС на арешт Путіна “не матиме для Росії жодного значення”, бо країна не є учасницею Римського статуту та не зобов’язана дотримуватися рішень МКС. Але й не всі країни-учасниці дотримуються цього рішення. Наприклад, у вересні 2024 року Монголія не співпрацювала з МКС та не арештувала Путіна. Так само й Таджикистан у жовтні 2025 року не виконав цієї вимоги.

У зв’язку із цими подіями виникає логічне запитання: а як буде зі Спецтрибуналом?

Російське МЗС заявило, що не визнаватиме Спеціальний трибунал щодо злочину агресії Росії проти України й застерегло треті країни від приєднання до нього. Цю заяву речниці МЗС РФ Марії Захарової цитувала російська служба BBC.

“Робота і рішення цього органу для нас будуть нікчемними. Приєднання до нього будь-якої з держав будемо розцінювати як ворожий демарш, що відображає прагнення не до врегулювання, а до поглиблення нинішньої кризи навколо України”, — сказала вона.

Офіс Генпрокурора України пояснює ці заяви так:

“Тут питання більше до країн, які доєднаються до статуту трибуналу, які підпишуть і ратифікують його, а також матимуть зобов’язання виконувати рішення цього суду на своїй території. І відповідно питання якраз у тому, щоб сам трибунал мав гарні, міцні й хороші позиції, юрисдикційні виписані рішення. Щоб сила цих рішень ніким не заперечувалася і всі розуміли те, що за будь-який міжнародний злочин буде відповідне покарання, і рано чи пізно ця особа буде притягнута до покарання. Це вже питання до виконання судових рішень трибуналу країнами, які будуть учасниками статуту цього трибуналу. Україна вже ратифікувала його і безумовно буде виконувати ті рішення суду, оскільки ми вже визнаємо юрисдикцію майбутнього трибуналу на своїй території”.

Побоювання у виконанні вироку Спецтрибуналу, після декількох невиконаних ордерів МКС щодо Путіна, висловлює Андрій Яковлев.

“Тобто припустимо, по першій особі держави є вирок. Але чи буде він виконаний? Виникає питання, наскільки він буде декларативний? Мені б хотілося, щоб не було жодних обмежень, тому що право вимагає відмовитись від цього. Але, виходить, що політика настільки сильно впливає на все це, то постає питання — щось почати робити і притягувати уже когось (має на увазі вище керівництво РФ, окрім Путіна, — ред.), без яких він (Путін, — ред.) не може працювати. Або нічого не робити, і постійно скаржитись”.

Так, є заява, наприклад, Угорщини, яка розпочала процедуру виходу з Римського статуту. Та в цьому Андрій Костін вбачає “динамічний процес”.

“І на нашу думку, важливо, щоб країни, які доєдналися до Спецтрибуналу найближчими роками, поділяли позицію, що вчинення збройної агресії не просто порушує статут Організації об’єднаних націй, а ще й становить міжнародний злочин”.

На думку Андрія Лещенка, та єдність, яка на цей час є із понад 40 країнами, які брали участь у дискусіях щодо створення трибуналу, “все ж таки додає рішучості та впевненості Україні”.

“Партнери ж висловлювали свою точку зору, що трибунал необхідно створювати, і про те, що його треба забезпечувати матеріальною базою для того, щоб він функціонував. Оскільки злочин агресії — це один з найтяжчих міжнародних злочинів, який існує в нас, і такий злочин має бути покараний”.

Хто буде серед суддів Спецтрибуналу?

Щоб злочин агресії був покараний, потрібні судді, які будуть цю роботу виконувати. Будівлі Спецтрибуналу поки що немає, а є лише угода та статут. І відповідно до нього й визначені критерії до майбутніх суддів. Про обрання суддів, термін їх повноваження та інші юридичні особливості можна прочитати у самому статуті.

“Вибором суддів буде займатися керівний комітет Спеціального трибуналу. Тобто той орган, який має бути створений розширеною частковою угодою, над якою Україна зараз і працює”, — пояснює Антон Кориневич.

Протягом якого часу діятиме Спецтрибунал? У статуті вказано, що судді обираються на дев’ять років. Та чи зіставно це з терміном роботи самого Спецтрибуналу? Заступниця Офісу президента України Ірина Мудра пояснює, що термін у дев’ять років не привʼязаний до цього. Це ж саме сказав і Андрій Костін.

“Наприклад, трибунал щодо Камбоджі діяв 16 років, а щодо Сьєрра-Леоне — 12 років”.

Також вона розповідає, що наразі ще неможливо уявити — як довго працюватиме сам Спецтрибунал.

Варто уточнити те, що суддями Спецтрибуналу можуть бути громадяни будь-яких держав. Зокрема і України, розповідає Кориневич.

“До списку суддів має входити 15 суддів. Вони повинні бути людьми з високими моральними якостями, неупередженістю та чесністю, які мають кваліфікацію, необхідну у своїх країнах для призначення на найвищі судові посади. Під час обрання суддів належним чином враховується досвід кандидатів у кримінальному праві. Зокрема їхній досвід кримінального судочинства та міжнародного права, а також забезпечується географічний та гендерний баланс і представництво в різних правових системах. Вимоги щодо громадянства для цієї посади не встановлюються”, — розповіли у Раді Європи.

Принцип роботи Спецтрибуналу, по суті, аналогічний тому судовому процесу, який відбувається загалом в Європі та Україні, — ділиться думками заступник голови Деснянського районного суду Чернігова Микола Кузюра.

“У чомусь є відмінність, у чомусь — тотожність. Тому що бувають різні системи права. Наш Кримінальний процесуальний кодекс створений на основі передових думок та законодавчих актів, які ми брали з Європи. Звичайно, зараз вимога така, що наші вироки, рішення національних судів повинні відповідати європейським стандартам. Є вимоги щодо доказової бази. Не будь-який вирок, не будь-яка справа буде взята до уваги, якщо там не зібрано достатньо доказів. Наш кодекс імплементований в європейські стандарти”.

“Та я, як суддя, не зовсім розумію, якщо судді, яких обирають на дев’ять років, не встигнуть засудити злочинців. Що далі? Тоді припиняється ця робота чи ні? Адже злочини агресії не мають строку давності. Судити можна і через 100 років цю особу. А як же тоді повноваження судів? Можливо, тоді буде переобрання суддів? Тобто повноваження цих суддів встановлюються строком на дев’ять років, а потім інші будуть судді. Скоріше за все, якщо Спецтрибунал запрацює, а строків давності немає, то поки не буде закінчена робота з виявлення і притягнення до кримінальної відповідальності всіх злочинців, він буде діяти. Інакше сенсу тоді немає у ньому”.

“У мене таке враження, що Путіна ми ніколи не притягнемо до відповідальності”

Микола Кузюра висловлює скепсис щодо притягнення до відповідальності Путіна.

“Якщо він буде довічним президентом, то треба відкладати розгляд справи, поки він не складе своїх повноважень. Відтак, у мене таке враження, що Путіна ми ніколи не притягнемо до відповідальності. По-перше, як будуть розгортатися події щодо війни? По-друге, коли почне працювати Спецтрибунал? По-третє, почати та продовжувати розслідування можна, але притягнути до кримінальної відповідальності перших осіб РФ можна тільки після того, як вони складуть свої повноваження”.

Думку чернігівського судді розділяє й Андрій Яковлев. Він додає, що не бачить готовності держав світу повноцінно запустити трибунал. Адже і без цього сама процедура достатньо тривала.

“Поки він там створиться, може, і Путін буде без посади. І, мені здається, сама організаційна складова заважає швидкому прогресу. На сьогодні, основна проблема — в інституалізації трибуналу. Але якщо він буде створений, то така модель може працювати й в інших країнах. І через те, що ця організація дуже відповідальна, то існує застереження інших країн. У сучасному світі, напевно, існує багато скептиків і всі хочуть почекати. Це все віддзеркалюється на тому, хто приєднується, хто не приєднується”, — каже експерт МІПЛ.

З юридичного погляду Україна виконала всі необхідні заходи для того, щоб трибунал працював, пояснює Андрій Лещенко.

“Далі, скажімо так, подальші кроки залежать від наших партнерів і країн Європейського Союзу, інших країн, які мають провести відповідну підготовчу роботу щодо виділення фінансів, пошуку приміщення, в якому би цей трибунал розміщувався, забезпечувати безпеку працівників, свідків, тих же самих підозрюваних, обвинувачених. Просто всі ці процеси відбуваються не на території України. Я впевнений, що МЗС проводить плідну роботу для того, щоб прискорити всі ці процеси”.

“Станом на зараз, мабуть, складно собі уявити, щоб ті представники кремлівської верхівки, які будуть переслідуватися Спеціальним трибуналом, могли фізично бути десь заарештовані. Мабуть, із часом це і буде. Але саме для того Україна й наполягала на тому, щоб трибунал мав можливість переслідування за заочною процедурою”, — розповідає Андрій Костін.

Що далі?

Однією з країн, які вже приєдналися до керівного комітету Спеціального трибуналу, стала Естонія. Про це повідомив очільник МЗС Естонії Маргус Тсахкна 6 листопада. На думку наших співрозмовників, це “важливий політичний крок та підтримка України у цьому складному процесі”.

Наразі Міністерство юстиції України веде роботу з доопрацювання нового розділу у КПК України – “Особливості співробітництва зі Спеціальним трибуналом щодо злочину агресії проти України”. Саме він міститиме правові основи передачі кримінальних проваджень до Спеціального трибуналу та процедури виконання запитів щодо арештів, передачі осіб, процесуальних дій, визначення центральних органів співробітництва.

За інформацією Мінʼюсту, яку вони надали Суспільному, Верховна рада мала схвалити та направити на розгляд президента України зазначений вище новий розділ КПК ще у липні 2025 року. Проте парламент відправив його назад, пояснивши це зміною Кабміну.

Ірина Мудра пояснює це “формальністю, яку найближчим часом розв’яжуть і це ніяк не затримує сам запуск трибуналу”.

“Оскільки створюється новий міжнародний судовий орган, це передбачає велику кількість питань, якими займаються не тільки урядові інституції Нідерландів, а й інституції Ради Європи”, — розповідає Андрій Костін.

Серед таких питань — і визначення країни, яка візьме на себе тримання обвинувачених. Як зазначив посол, це будуть декілька держав, для того, щоб мати більше можливостей щодо вирішення ситуацій, які виникатимуть у майбутньому.

“Загалом, щоб не чекати, поки будуть розв’язані всі ці логістичні й технічні питання, ухвалили рішення про початок відбору прокурора, судів тощо. Ці процеси вже будуть започатковані якомога швидше. Безумовно, це питання важливе для всіх українців. Очікуємо, що вже у 2026 році початкові елементи трибуналу запрацюють у Нідерландах. Наразі відбуваються консультації з Радою Європи. Будуть додаткові консультації в листопаді 2025 року. І зокрема, це стосується приєднання країн-учасниць до так званої розширеної часткової угоди”, — розповідає Костін.

Костін також запевнює, що “Україна не чекає на остаточне рішення, а паралельно, разом з партнерами, готує та збирає докази для роботи майбутнього Спеціального трибуналу”. Цим займається Міжнародний центр з переслідування злочину агресії проти України.

“Тому що ми завжди намагаємося зменшити часові межі. Люди мають відчути, що справедливість і відповідальність вона не настане через якихось 5-10 років, а над цим працюють уже зараз”, — каже Костін.

Фіналізація роботи щодо визначення бюджету Спецтрибуналу та затвердження розширеної часткової угоди очікується до кінця 2025 року, повідомили Суспільному в пресслужбі МЗС України.

Які плани на 2026 рік, на який сподіваються майже всі наші спікери? У ньому планується підписання тимчасової угоди між Нідерландами та Радою Європи щодо розміщення Спецтрибуналу, додають у МЗС.

“І лише після цього стане можливим початок роботи передової команди. Це практичне планування запуску роботи Спецтрибуналу: будівля, ІТ, безпека, фінансування, набір персоналу тощо. Наступний етап — процес формування «скелетону» Спеціального трибуналу, який містить обрання суддів, обрання президента та секретаря”.

Україна очікує, що до кінця 2026 року процес формування “скелета” Спецтрибуналу завершиться.

Проте треба памʼятати, що всі терміни є умовними й більшість із них залежать від політичної волі наших міжнародних партнерів.

“Врешті-решт, дуже багато країн, навіть якщо вони не зможуть доєднатися на рівні співфінансування роботи трибуналу, але все одно вони будуть мати бажання залишитись на правильному боці історії й підтримати систему міжнародного правосуддя в такий спосіб”, — сказав Андрій Костін.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.