Бути оператором НРК: інструктор ділиться секретами

Сьогодні наземні роботизовані комплекси досить широко використовують на фронті. Питання підготовки кадрів — одне з найважливіших.

Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко — «Раллі».

— Розкажіть, будь ласка, про особливості навчання саме на наземних роботизованих комплексах. Як відбираєте людей, до чого їх готуєте, з чим доводиться стикатися під час навчання?

— Почнемо з того, що наземні робототехнічні комплекси ще досить молоді на відміну від авіаційних. На мою думку, на них досить пізно звернули увагу, бо окремі розробки були ще у 2015–2016 роках, але це не масштабувалось, і вони з’явились десь на два роки пізніше, ніж вони мали з’явитись і були б дуже ефективні. Нині вони дуже допомагають на фронті — і як логістичні комплекси, і як дрони-камікадзе.

Сьогодні переважно застосовуються саме логістичні НРК, а з бойовими дронами поки що виходить трошки гірше. Це пов’язане з тим, що немає ще доктрини застосування. Хоча вже є підрозділи, озброєні НРК, є навіть роти та батальйони, але поки що немає такого систематизованого бойового досвіду, як це сталося з тими ж самими БПЛА.

Тому нам, коли ми готуємо операторів НРК, було досить складно вирізнити: які тактики спрацьовують, тому що це хороші тактики, а коли просто пощастило. Але чим більше воно розвивається, тим більше в нас вже з’являється інформації. Наше завдання — надати майбутнім операторам саме ті знання, які їм реально будуть необхідні під час виконання бойових завдань.

— На що насамперед звертаєте увагу?

— Насамперед, крім, власне, керування, ми звертаємо увагу на зв’язок, тому що системи зв’язку на всіх дронах різні. Навіть на один і той самий дрон можна поставити різні типи зв’язку. І тут важливо дати людям зрозуміти, в якій ситуації буде той чи інший тип зв’язку краще працювати. У нас є дрони на аналоговому зв’язку, є дрони на цифровому зв’язку, є інші рішення.

— Зв’язок визначає дистанцію, на яких працюють НРК?

— Так. Це один з важливих чинників, і навички утримання керування дуже важливі. У нас є досвід роботи на дуже різних дистанціях, і, я думаю, що надалі дистанція керування буде збільшуватись. Ті ж самі «Старлінки» дозволяють керувати дроном практично з будь-якої точки, але є свої труднощі. Якщо НРК заїхав десь у посадку, під дерево, або десь заїхав на кочку, поміняв кут антени, зв’язок може зникати. Тобто, ми маємо довести цю інформацію до людей і навчити їх, що робити в такій ситуації.

Хотілося б, щоб оператори і командири розуміли тактику застосування НРК і були готові до того, що наземний роботизований комплекс — це майже одноразова зброя.

— Поясніть цю думку докладніше — що означає одноразова зброя, якщо не йдеться про камікадзе?

— Як показує наш досвід, дрон рідко здійснює більше, ніж три-чотири-п’ять місій. росіяни нині активно їх (дрони — ред.) шукають і намагаються знищити скидом чи FPV. Але навіть якщо він проїде дві-три місії та збереже два-три життя, то він вже себе окупив багато разів.

— Вартість такого комплексу яка?

— Коштують НРК дуже по-різному. Якщо ми візьмемо найрозповсюдженіший у військах нині гусеничний комплекс «Терміт», то він коштує десь 15–20 тисяч доларів. Тобто, це до мільйона гривень. Він здатен перевозити до 300 кілограмів, запас ходу в нього десь до 20 км. Якщо брати суто економічні розрахунки, то коли він врятує хоч одне людське життя, він вже 15 разів себе окупив. Є дуже дорогі дрони. Наприклад, найдорожчий НРК, який я знаю, це THeMIS, великий естонський комплекс.

Він може перевозити до тонни вантажу на швидкості до 20 км/год і коштує приблизно 300 000 євро.

Тобто, він дуже дорогий, але виробники тепер уже його не позиціонують як комплекс першої лінії. Це, найімовірніше, для логістики на дистанції десь 20–15 км, 10 км, може, від лінії фронту.

— На які тонкощі роботи ви звертаєте особливу увагу?

— Дуже важливим ми вважаємо маскування. Ми наочно показуємо курсантам, що побачити невеликий гарно замаскований комплекс, навіть якщо ти знаєш куди дивитись, по суті, буває дуже важко. Але оператору треба знати, як їхати так, щоб тебе не побачили, використовувати тіньові сторони і багато іншого. Тактика використання — це основне. Зараз на озброєнні досить багато НРК, і вони різні, тобто уніфікації поки що немає. Річ у тому, що навчити керувати можна будь-кого дуже швидко, а саме комплексний підхід з урахуванням обрання маршруту якраз і займає більше часу. Первинні навички управління можна засвоїти за один день. Відточити ці навички до автоматизму — це, мабуть, тиждень вже. Комплексний підхід, з тактикою, застосуванням, зв’язком і так далі, це вже близько місяця.

— Що потрібно для того, щоби стати оператором НРК?

— Потрібна освіта, бажано технічна. Потрібно розуміння технічної сторони, щоб людина розуміла, як це працює. Тому що часто потрібно ремонтувати НРК самостійно. Щодо керування — має бути людина адекватна і з достатньо розвинутою дрібною моторикою, тому що є комплекси, в яких дуже чутливі органи керування. Це спочатку незручно, але потім ти зрозумієш, що можеш дуже точно дозувати зусилля. Ну, і як усі, напевно, військовослужбовці, це має бути стресостійкість хоча б мінімальна, тому що все-таки і обстріли, і FPV тепер, і дуже багато чого.

— Місяць триває підготовка оператора логістичного НРК чи бойового?

— Якщо є якісь корисні навантаження типу роботизованого бойового модуля, то додається або окремий оператор з окремим пультом керування, або ще один джойстик для одного і того ж оператора, і часу треба більше.

Щодо використання бойового модуля, скажу так — я не знаю ще випадків, коли в русі стріляли. Тобто, НРК використовують для вогневих засідок, ведуть вогонь на подавлення тощо, коли він не має рухатись під час стрільби. Хоча, звичайно, краще, щоб було дві людини.

Є вже дрони, які нині використовують дуже активно, особливо спецпідрозділи в штурмових діях. Дрон просто іде з піхотною групою, залітає першим, веде вогонь, за ним заходить піхотна група.

— Як захищені самі НРК?

— Протиуламкове бронювання, каркас у колесах.

— Чи підтримуєте ви зв’язок з колишніми курсантами?

— Так, звичайно. Наприклад, у мене є досвід колишніх моїх курсантів, які робили логістичні місії з евакуації «300-х з нуля». Причому відео від самого НРК в них не було, вони дивились відео з «Мавіка». Там періодично пропадав зв’язок, були обстріли, але вони його вивезли.

І мені дуже приємно, що от хлопці діляться досвідом, і що воно реально працює, воно реально рятує життя. Тобто, я вважаю, що оці врятовані люди вже варті того, чим я займаюсь.