«Дрон» із Ніжина: історія воїна, який вижив під танковим обстрілом і повернувся до строю

Старший лейтенант Андрій із позивним «Дрон», родом із Ніжина, пройшов шлях від авіаційного техніка до піхотинця, дивом виживши під безперервним танковим вогнем у 2023 році. Попри тяжкі поранення та втрату здоров’я, він знову став до строю й продовжує боронити Україну.

Про історію “Дрона” розповідає 152 окрема єгерська бригада на сторінці Facebook.

Андрій прийшов до війська добровольцем у вересні 2022 року, але його історія у Збройних Силах України почалася значно раніше.

«Я ще з 1989 року в армії, ще за часів Радянського Союзу служив, — каже він. — Був авіаційним техніком на Іл-76, це моя найбільша любов. Вірите? Служив у Мелітополі, Конотопі, Луганську. З дитинства захоплювався літаками. Найулюбленіша “робоча конячка”. Я на ньому літав у Мелітополі, там тоді було два полки», — додає чоловік.

Проте війна змусила залишити авіацію й стати піхотинцем. Саме у піхоті Дрон пройшов через найстрашніше випробування: у 2023 році під час боїв захисник дивом залишився живим. Він стояв непохитно, тримаючи позицію під безперервним вогнем і захищаючи українську землю.

«Мене тоді танк, можна сказати, поховав, — пригадує військовий. — Вийшли на позиції, штурмовики пішли далі, а ми зайняли їхнє місце. Росіяни були за триста метрів. За певний час танк почав лупити прямою наводкою по нас. Дві доби поспіль: сніданок, обід і вечеря. Нас буквально засипало вогнем. Хлопці потім казали: “Володимирович, ми й не сподівалися, що ви виживете”».

Після того бою військовий отримав тяжкі поранення і контузії. Переніс три операції. Зір різко впав, довелося міняти кришталик. Додалася астма, проблеми з пам’яттю.

«Буває, зранку дружина щось сказала, а вже після обіду не пам’ятаю», — усміхається чоловік.Реклама:

Але, попри все, військовий повернувся до строю. Він служив у кількох бригадах, проходив навчання в Німеччині, командував взводом. Побував під Покровськом, на Херсонщині під Бериславом, а згодом опинився у 152-й окремій єгерській бригаді, переведення в яку обрав самостійно.

Сьогодні його служба виглядає дещо спокійніше.

«Зараз стою на чергуванні на ППД. Тут, звісно, не так, як на нулі, але й вистачає своїх нюансів, таких як-от формування документів, проведення занять, планування завдань та взаємодія між підрозділами. Без чіткої організації на ППД хаос швидко б переносився на поле бою», — пояснює Дрон.

Він не приховує втоми, яку відчувають усі воїни.

«Ми вже не ті бійці, що були раніше. Молоді втомилися, а тим більше старші, кому за п’ятдесят. Але я сподіваюся на перемогу. Ми всі на це розраховуємо. Ми всі докладаємо зусиль. Все буде добре», — додає чоловік з втомою в очах.

Після війни захисник мріє повернутися до цивільного життя.

«У дружини є бізнес. Я допомагатиму їй. Може, навіть охоронцем у неї стану. Головне, щоб усе це закінчилося, і ми жили у вільній Україні», — резюмує Андрій.

Як повідомляв MYNIZHYN, протягом доби 6 вересня росіяни з різних видів зброї атакували 10 населених пунктів у чотирьох прикордонних громадах Чернігівщини: Новгород-Сіверській, Семенівській, Сновській та Городнянській.