Утрачені місця. Пам’ятки, яких бракує Ніжину. Частина 2

У попередньому матеріалі ми почали згадувати окремі місця та пам’ятки. Без них місто програло, але їх перелік далеко не повний і виходить за межі однієї публікації. Найбільше своїх локацій Ніжин втратив у ХХ столітті. Саме через це навіть штучно змістився центр міста.

(завершення)

Костел Петра і Павла

Чи відомо вам про ніжинську готику? Її втілював католицький костьол Петра і Павла. Ні, не сучасний по вулиці Шевченка, а його попередник на вулиці Овдіївської (колишньої Мільйонної).

З’явилась вона невипадково. У XVIII столітті в Ніжині розвивалась власна німецька громада: службовці, військові, ремісники та вчителі. Більшість з них походили з півдня Німеччини, де переважали католики. Для своїх духовних потреб на ніжинській околиці Овдіївці, за Київською брамою, вони побудували дерев’яний храм. У 1746 році він став мурованим. Згодом його перебудовали в готичному стилі. Романтизм повернув інтерес до цього виду архітектури середньовіччя. Тому на початку ХІХ століття для німців готика стала чимось на зразок національного стилю. Можливо, це також було ностальгією за храмами своєї батьківщини. На тлі чепурних ніжинських хатинок німецька кірха здавалась прибульцем з іншого часу.

З часом парафіян-німців змінили польські прихожани, а за храмом закріпилась назва «Костел». Він став центром життя польської громади міста. З 1912 року тут служив ксьондз Петро Барановський. Він мав авторитет не лише серед поляків, але й серед решти містян  Ніжина початку ХХ століття. Заслужив його завдяки допомозі громаді.

Фото: Готичний костьол Петра і Павла

В квітні 1922 року, під приводом допомоги голодуючим, більшовицькі комісари вилучили з костьолу позолочені та срібні чаші, лампади. Речі необхідні для богослужіння з неабиякою історичною та мистецькою цінністю. Розуміючи, що це звичайний грабунок, а ніяка не допомога постраждалим, в яких до того такі самі комісари вилучали продовольство, ксьондз протестував. Мабуть, надто голосно, бо згодом його заарештували. Барановський потрапив до Соловецьких таборів, де і зник його слід.

Костьол був закритий у 1930 році. Його будівля перейшла до спілки медсанпраці. Несподіване відродження храму відбулось під час німецької окупації. Тут молились солдати-католики: німці, італійці, угорці. Тож малоймовірно, що саме вони спалили храм під час відступу в 1943 році.

Будівлю можна було ще врятувати, але радянській владі це було непотрібно. Культова споруда та пам’ять про багатонаціональний Ніжин її не цікавила. Пам’ятка пішла в небуття.

Зараз на її місці знаходиться будівля прокуратори.

Успенський церква

Один з найбільших ніжинських храмів. Церква була побудована на місці дерев’яної попередниці в 1761 році. За свідченнями старожилів розпис її інтер’єрів був кращим, ніж у Миколаївському соборі. За своїми розмірами вона перевершила комплекс Благовіщенського монастиря, а також мала дзвіницю з західного боку.

Попри, різні перебудови в стилі класицизму, храм зберігав самобутність. Ним милувались гості Ніжина, зокрема, Гоголь, Шевченко ,Куліш під час своїх візитів до міста. В Успенській церкві письменник Леонід Глібов повінчався з Параскевою Бурдонос, донькою місцевого протоієрея. Тут також було охрещено Миколу Самокиша, майбутнього художника. Вже з цього переліку стає зрозумілим наскільки це була важлива пам’ятка.Реклама:

Фото: Успенська церква – єдине відоме фото

Проте, це не врятувало її від знищення. Вона була підірвана влітку 1934 року. Але конструкція виявилась дуже міцною. Ще 25 років рештки нагадували про існування церкви. Це дуже муляло місцевим чиновникам, які завершили її знищення після війни. В 1959 році руїни розвалили танком. Через деякий час тут з’явилась типова адміністративна будівля.

Зараз на цьому місці знаходиться ніжинська податкова.

Соборна та Торгова площі

Фото: Соборна площа перед Миколаївським собором

Разом з Успенською церквою у 1950-х Ніжин остаточно втратив свою Соборну та Торгові площі. Вони знаходились на території поміж Миколаївською, Успенською, Богоявленською та Покровськими церквами. Поруч були торгові ряди ніжинського базару, які розміщувались на місці колишнього ніжинського замку.

Фото: Торгова площа в 1940-х роках

Остаточно образ Соборної площі склався в ХІХ столітті. В цей час місту вже були не потрібні фортечні мури. Старому місту було тісно серед валів та ровів, тому їх зрили. Завдяки цьому з’явився додатковий простір. Замок, а пізніше торговиця на його місці стала діловим та економічним серцем міста. Територія поруч, розміщена поміж храмами, перетворилась на площу. Саме на ній проводили ярмарки та свята. Це був історичний центр Старого міста.

Фото: Майбутня площа Франка у 1917 році

Фото: Площа Леніна (сучасна площа Івана Франка) у 1956 році. Новий центр Ніжина

Але комуністичній владі численні храми заважали. Вона вирішила розчистити площі від церков. Так була знищена Успенська церква та окремі дзвіниці, слідом настала черга торгових рядів. Коли ж міські майдани перетворились на пустку, то місцева влада вирішила перенести центр в інше місце. Так, було споруджено будинок міськвиконкому в районі сучасної площі Франка, куди і «переїхав» центр міста. Чи принесло це користь місту? Ні, замість площ, яка формувалось століттями, з’явився центр зі складною транспортною розв’язкою.

Фото: Ріг вулиці Гоголя та сучасної площі Франка. Фото 1970-80-х років

Як повідомляв MYNIZHYN, Ніжин – місто зі славетною архітектурою. Ця спадщина вражає, хоча інколи може здаватись буденною. Щоб краще зрозуміти унікальність ніжинських пам’яток журналісти MyNizhyn.com взяли інтерв’ю у доктора філософії, історика та фахівця-пам’яткознавця Олександра Новака. Ніжин для нього не чужий. Він неодноразово відвідував місто, а його коріння походить з Чернігівщини.