На Чернігівщині є червонокнижні грицики. І наразі мова про пташку, адже у природі існує й рослина з такою ж назвою, щоправда – не червонокнижна, здебільшого її вважають бур’яном та виполюють, проте вона широко використовується у народній медицині та гомеопатії як рослина, що має антимікробну дію, прискорює перистальтику кишечнику, сприяє зупинці внутрішніх кровотеч та інше.

Про це повідомляє Чернігівщина туристична запрошує.

А ось пташкам – грицикам особливо великим у більшості розвинених країн загрожує повне знищення, адже дуже швидкими темпами скорочується ареал, придатний для виживання цієї пташки та виведення нею потомства. Вологі заплави та висока трава – чи не єдине місце, де ця пташка почуває себе комфортно та може висиджувати яйця. Осушування заплав луків та болотистих угідь, випас худоби та сінокоси, – всі ці фактори швидкими темпами скорочують кількість цих птахів.Реклама:

Чому пташка має таку назву?

Є цікаві пояснення. Коли самець шукає собі пару, – він голосно «виспівує» щось схоже на слово «грутто» . У Нідерландах, до речі, цю пташку так і називають – грутто. І тут він декілька разів за опитуванням визнавався національним птахом Нідерландів. «Німецький» самець «виспівує» німецькою – «гретта» (чи німецькі орнітологи так почули). Ну а наші пращури, напевно, почули у цьому його «співі» слово «грицю», то й отримав назву «грицик».
Цікаво й те, що ці звуки самець – грицик великий використовує, коли буквально відвойовує територію у конкурентів; він різко підіймається догори, а потім з цими звуками, обертаючись навколо своєї осі, лякає небажаних потенційних сусідів. І, напевно, такі загрози спрацьовують, адже на одному гектарі може «мешкати» не більше 2-3 сімей грициків великих. Ці пташки дуже хоробрі та відчайдушно охороняють та боронять свої гнізда і ба більше – сусіди також долучаються до боротьби з непроханим ворогом. А пташеня майже зразу з перших годин свого життя самі починають шукати собі їжу.

Для України в цілому та Чернігівщини зокрема це гніздовий перелітний птах.

Як повідомляв MYNIZHYN, на території Чернігівщини виявили активну присутність незвичайного лісового мешканця — соні лісової, або як її ще називають, вовчка лісового. Цей дрібний гризун, хоч і виглядає невинно, часто стає загрозою для дрібних птахів.