Як перестати кричати на своїх дітей: розмова з ніжинським психологом

Час від часу ми публікуємо розмову з ніжинськими психологами: питання, які турбують наших читачів, відповіді та поради фахівців.

Сьогодні запитання від читачів таке: «Як перестати кричати на своїх дітей? Відчуваю, що стаю схожа на жорстоку матір?»

Як із ним упоратися, читачам MYNIZHYN.com розповідає кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький

Бути мамою – і радість і відповідальність, і тяжка праця, адже процес виховання є складним. Загалом, крик на дітей може мати різні причини, але важливо усвідомити, що це не найкращий спосіб взаємодії з боку матері.

Що є причиною того, що мати починає кричати на свою дитину?

Якщо виключити з можливих причин модель поведінки, перейняту від своїх батьків, дідусів і бабусь (де крик на дитину вважався за норму), то найбільш вірогідними є дві причини:

1. Крик є результатом втоми, стресу, емоційного вигорання матері.

2. Втрата контролю над собою у процесі спілкування, зокрема самовладання і своїми емоціями.

Які можливі негативні наслідки крику для дітей:

• діти втрачають почуття власної самоцінності;

• з’являються проблеми у адаптації до соціуму, до дитячої спільноти;

• у стосунках з’являється страх або опір (відповідають криком на крик або уникають взаємин). Отже, крик лише погіршує ситуацію.

Як перестати кричати на свою дитину:

1. Шукайте альтернативні способи поведінки, такі, де немає місця крикові, зокрема спробуйте скористатися «Я-повідомленням» (висловлювання, у якому людина говорить про власні бажання, погляди, стан і почуття, намагаючись не зачіпати і не звинувачувати іншу особу).

2. Коли відчуваєте, що ваша суперечка може перерости у конфлікт, краще вийти з приміщення, пояснивши дитині, що повернетесь до діалогу тоді, коли заспокоїтеся (але за умови, що дитина доросла).

3. Працюйте над збереженням  свого емоційного стану (дихальні вправи, йога, медитація, прогулянки на свідому повітрі, заняття спортом, відпочинок тощо): відновлюйте сили, енергію, емоційну врівноваженість, працюйте над собою, щоб уникнути спонтанних спалахів негативних емоцій.

4. Будуйте стосунки, основою яких є любов і повага до особистості. на емоційному рівні дитина це відчує та відповідатиме вам взаємністю.

Пам’ятайте, що спокійне та розумне спілкування із дітьми сприяє їхньому позитивному розвитку та взаєморозумінню між вами.

Коли не можете самостійно впоратися із цією ситуацією  кращим способом буде звернення до психолога.

Фото Pixabay