У Львові готують до протезування 25-річну снайперку: її псевдо Фенікс, та, що відроджується з вогню

У Львові, в реабілітаційному Центрі Незламні відновлюється і готується до протезування чарівна жінка, що має неймовірну силу волі. Це – Анастасія Савка. Їй – 26 років, вона львів’янка. А ще – снайперка на псевдо Фенікс.

Та найголовніше – вона мама 5-річного Яреми. Саме це, останнє,  й спонукало жінку взяти до рук зброю, коли почалася велика війна.

Сталевий характер і вміння опановувати страх

Настя стала снайперкою у складі 118-ї бригади. Вона нищила ворогів на Запорізькому напрямку. Дівчина певна, що природжена снайперка, адже має сталевий характер, уміє опановувати страх, не піддається слабкості.

Настя каже, що за півтора роки служби, неодноразово побувала в справжньому пеклі і на власні очі бачила ціну нашої свободи, яка вимірюється життями полеглих захисників.

Наприкінці листопада – під час виконання чергового бойового завдання – Настя випадково наступила на ворожу міну…

Побратими одразу наклали їй турнікет та доправили до стабілізаційного пункту. Побувала в декількох шпиталях, проте ногу дівчині врятувати не змогли – надто важкі ушкодження.

Тут, у рідному їй Львові, в Центрі Незламні сформували снайперці куксу. Поки рана гоїться, Анастасія займається із фізичними та психотерапевтами.

У дівчини невисока ампутація, вона має силу волі до відновлення, тож спеціалісти Центру дають сприятливий прогноз щодо майбутнього протезування.

Як адміністраторка автосервісу стала снайперкою

До великої війни Савка працювала у салоні автосервісу – адміністраторкою, сама виховувала сина Ярему.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, одразу ж записалася в ТРО. Батьки благали її виїхати з маленьким Яремою за кордон. Проте, коли вже саджали доньку з онуком в автобус, та розвернулася і навідріз відмовилася покидати свою країну. Бо хто ж захистить її хлопчика, як не вона сама.

Зараз 5-річний Ярема з бабусею і дідусем часто навідують Анастасію в Центрі Незламні. Ярема впевнений, що Україна десь там, де війна, де воювала мама. Малюк часто каже, що боїться вирости, поїхати “в Україну” і померти.

– Я не хочу, аби він жив у постійному страху. Маю гарантувати його безпеку і майбутнє тут, в Україні, – каже Анастасія.

Жінка впевнена, що зможе відновитися після поранення і ніщо не завадить їй  продовжувати боронити майбутнє своєї дитини і своєї країни.

Джерело і фото: Перше медичне об’єднання Львова