Від ампутації обох кінцівок його врятували: історія бойового медика Максима

Історія бойового медика, який майже втратив обидві ноги під Мар’їнкою.

36-річний захисник дістав поранення обох ніг на одній з позицій під Мар’їнкою.

Це сталося близько опівночі, до нього не одразу змогли добратися побратими.

На допомогу бійцям, врешті, прийшли хлопці з іншої позиції.

Максима довелося буквально тягнути до точки евакуації сім кілометрів.

Нині чоловік у лікарні, попереду тривале лікування, після якого Максим знову хоче повернутися на передову. Про це він розказав Софії Богуцькій.

– Вони до нас в місто зайшли, і після того 9 квітня пішов до військкомату, – каже бойовий медик ЗСУ Максим.

Максим на лікарняному ліжку розповідає, як російські окупанти торік у лютому вдерлися до його рідної Охтирки на Сумщині.

Військовий каже, Бєлгород за 50 км від його міста, звідти й почали заходити.

– Спершу не вірилося, потім приїхав на роботу, чую вибухи. Дорогою додому бачу колону на дорозі, – згадує Максим.

Максим працював на своїй маслобійні, жив з дружиною та дітьми і доглядав за хворим батьком після інсульту. Каже, останнє його стримувало піти до війська раніше.

Військовий медик розповідає, залишив батька з опікункою, той його зрозумів.

Максим розповідає, протягом років догляду за батьком навчився багатьом медичним маніпуляціям.

Тож до лав ЗСУ його після навчання взяли бойовим медиком і призначили командиром взводу.

Спочатку Максим із бригадою тримав оборону в Лимані на Донеччині. У той час боєць дізнався про смерть батька. А потім понад рік була Мар’їнка.

Максим каже, тяжко кожного дня. Втім, згадує, що у травні відзначив там свій найкращий День народження.

– Якраз зранку прокидаюсь, а наші вкрали БМП у росіян. Він стоїть, а там число 08.05. Я зрадів подарунку, – пригадує чоловік.

Медик каже, дістали сардельки, чай, посмажили все, але через дим почалися прильоти по їхній позиції.

Під Мар’їнкою пізніше Максим дістав своє перше осколкове поранення – лікувався кілька місяців і повернуся, нещодавно – друге.

Військовий розповідає, прилетів камікадзе ввечері, впав за метр від нього, осколок влучив йому в праву ногу.

Він встав, відчув, як трусяться ноги. Потім впав і почав відповзати, а через хвилин п’ять ще один туди прилетів.

Максим дістав переломи обох ніг. На праву наклав турнікет і зумів випити знеболювальне. Поруч був побратим, поранений легше. Бійцям довелося чекати на евакуацію аж до ранку.

– Наша бригада. Там Риба і ще один хлопець. Вони вдвох мене по полю тягнули. Сім кілометрів мене за руку, бо хлопці, що йшли по мене з ношами – їх там потріпало трошки, – додає боєць.

На праву ногу бойовому медику вже у цивільній лікарні встановили апарат зовнішньої фіксації. Ліва у гіпсі. Стати на них Максим не зможе мінімум два місяці.

Лікарі кажуть, треба наростити більше п’яти сантиметрів кістки на правій нозі. Прогнозують, щонайменше, пів року лікування.

Завідувач травматологічного відділення Юрій каже, через неможливість швидкої евакуації у таких бійців часто розвивається так званий турнікетний синдром. Утім, бойовому медику вдалося його уникнути, бо знав що робити.

Після стабілізації Максима якнайшвидше переведуть до іншої тилової лікарні. Та він каже – має на війні ще незавершені справи.

– Помститися  потрібно, далі будемо воювати. Сказали, все зроблять, будуть нові ноги – каже бойовий медик ЗСУ Максим.