Теракт в Оленівці – реконструкція подій російського злочину

В ніч з 28 на 29 липня в Оленівській колонії, де утримували військовополонених Азову, стався вибух, а точніше серія вибухів.

Днем раніше, 27 липня 2022 року в барак на промзоні, яка раніше не використовувалася для утримання цивільних і військовослужбовців, перевели 198 бійців полку Азов, п’ять з них потім перевели у Донецьк. Тобто, залишили 193 особи. Відомо про понад 50 загиблих українських полонених внаслідок теракту та понад 70 поранених.

За попередніми висновками українських слідчих, була застосована термобарична зброя.

У Ukraine Media Center відбулася презентація розслідування про масове вбивство азовців в Оленівській колонії №120. План бараку намагалися відтворити зі слів звільнених хлопців, які в ніч теракту перебували у ньому.

Авторка розслідування, журналістка Медійної ініціативи за права людини Марія Климик розповіла, що за тиждень до теракту колонією почали ходити чутки про деякі списки, тобто людей кудись мали виводити. Ці списки – це 198 азовців, котрих згодом перевели у промзону. Про її існування до цього ніхто не знав. За тиждень до події у цій закинутій території почалися ремонти.

Полонені з інших бригад таємно почали наводити лад, щоб туди в результаті перевели полонених азовців. Вони до останнього не знали, за яким принципом складався цей список.

— Напередодні 28 ввечері відбулося шикування полонених, їх перевірили за списками та по одному завели назад у барак. Сказали, що на вулицю виходити заборонено і кожен має залишатися у бараку. До цього на інших бараках полонені могли відходити на вулицю до відбою у будь-який час. Вони просили залишитися на вулиці, бо було дуже спекотно, але їм заборонили, – розповіла Климик.

Головний по бараку перед відбоєм о 22.30 обійшов всю територію, перевірив, чи все на місці, перевірив всіх хлопців, поговорив з черговим і приблизно о 23.15 він пішов спати. Взагалі на той час вже був відбій.

Перший вибух, який почули люди, стався за територією колонії. Його почули не всі. Хтось прокинувся, подивився, що все добре та полягали назад спати. Однак, приблизно о 23.30 пролунав вибух всередині бараку в частині вхідних дверей.

Люди, які були у вхідній частині практично відразу ж загинули. Опитаний нами військовий, який наступного дня приходив опізнавати тіла, зазначає, що в частині вхідних дверей всі загинули. У частині кухні люди отримали важкі поранення, а в зеленій частині на графіці – переважно вижили, дістали осколкові поранення та травми різної ступені тяжкості.

— Поранені хлопці, які могли стояти на ногах, допомагали розблокувати частини бараку, де залишалися поранені і не могли самостійно вибратися, – каже журналістка.

За свідченнями свідків ще один вибух стався біля будки бараку, але на жодних фото, оприлюднених російською стороною немає знімків цієї частини. Климик каже, що таким чином вони намагалися приховати, що був ще один вибух.

За весь цей час жоден представник охорони окупанті вне наблизився до бараку, щоб допомогти витягувати поранених чи надавати медичну допомогу, натомість вони відкрили вогонь по нашим військовополоненим, які вибралися звідти та бігли й просили про допомогу.

За її словами, хлопці рвали залишки одягу на собі, робили перев’язки, вони намагалися передати важкопоранених за територію бараку, бо дехто з хлопців побачив, що до стін колонії приїхали швидкі, але карети швидкої на територію не запустили. Хлопця, якого вдалося передати через браму колонії, повернули назад. Медикам просто заборонили заходити на територію бараку.

— Натомість полонені медики прийшли надавати допомогу, але вони чекали години зо дві поки до них хтось прибіг. Опитаний журналістами медик сказав, що після побаченого в Оленівці ніколи не думав, що після Азовсталі ще десь побачить таку жахливу картину.

Через те, що адміністрація колонії не квапилася надавати допомогу, п’ятеро хлопців, яких вдалося витягнути до алеї, загинули від великої крововтрати або ж від важких внутрішніх травм.

З моменту вибуху до того, коли хлопців почали евакуйовувати пройшло шість годин. Важкопоранених окупанти клали не до карет швидкої, а до звичайних камазів. Дорогою до лікарні загинули ще двоє-троє людей. Хлопці ще дорогою зазнали значних травм від способу їхнього транспортування.

29 травня одного з азовців змусили опізнавати тіла своїх побратимів, але тіла, які винесли з бараку, опізнати було неможливо. Він також розповів, що російська сторона принесла мішок з уламками, щоб розкидати їх та представити журналістам, що це нібито уламки HIMARS.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.