Психологічна підтримка: чому жертвам важливо говорити про пережите зґвалтування

На Закарпатті троє підлітків зґвалтували неповнолітню дівчину, а відео свого злочину поширили в школі. Ні вчителі, ні родина школярки не знали про цей випадок. Дівчина боялась розповісти рідним та заявити в поліцію, бо їй було соромно і страшно.

Суд вирішив дати ґвалтівникам умовний термін і забовязав їх виплатити компенсацію. Детальнше про цю історію читайте тут. 

Сором та страх – саме це зупиняє жертв сексуального насильства звернутися за допомогою. Але мовчати не можна і не треба.

Факти ICTV розпитали у психіатра та психотерапевта Євгена Скрипника про те, чи варто підштовхувати людину, яка пережила таке, до розмов та до звернення до поліції.

– Зґвалтування – це однозначно травма для нервової системи. І людина, яка це пережила, відчуває всі прояви посттравматичного стресового розладу. Він лікується, в першу чергу, розмовами про те що було. Потрібно про це говорити, повернутися туди думками, як би це не було болісно, – говорить Євген Скрипник.

За його словами, розмови про це полегшать стан самої жінки, а також сприятимуть пошуку злочинця.

– Що частіше жінка про це буде говорити близьким, психологу, поліції, то швидше це сприйме, і їй буде легше. Навіть відвідування того місця полегшить стан. Це може здаватися нереальним, але так буде краще надалі, – додає психіатр.

Водночас давити на людину не треба, їй треба час, щоб вона була готова та хотіла про це говорити.

За час війни в Україні повідомлялося про випадки зґвалтування жінок окупантами. Це є воєнним злочином.