20-річна жителька Закарпаття чекає первістка від 60-річного переселенця з Маріуполя

20-річна жителька Хуста, що на Закарпатті, прихистила вдома 60-річного переселенця з Маріуполя, а згодом – вийшла за нього заміж.

Наразі Моніка Кадар та Павло Гладковський чекають первістка. Свою історію кохання поружжя розповіло місцевому виданню Карпатський об’єктив.

Від початку повномасштабної війни Моніка була готова безкоштовно прийняти у себе вдома якусь родину із зони бойових дій, оскільки проживала сама у великому будинку.

Зараз дивляться

– В перші дні березня до Чехії, де вже давно мешкає мій брат, виїхала мати. Батька в мене немає, він пішов із родини, коли була ще маленькою. Кілька років тому мама показала мені його на вулиці, та він навіть у наш бік не дивився. У нього давно нова родина і нашим життям він фактично ніколи не цікавився, до мене не навідувався. Отже, я залишилася одна у великій порожній хаті, – розповіла Моніка.

Спершу дівчина прихистила в себе молоду мама з двома дітьми із Київщини. Але вони повернулися додому, коли у столиці стало більш спокійно. Потім у Моніки жила бабуся з Херсонщини, яка згодом виїхала за кордон.

У травні до дівчини приїхав Павло, з Маріуполя його вивезли сусіди. Чоловік виїжджав з уламковим пораненням плеча.

– Будинок, у якому мешкав, стерто з лиця землі. Повертатись мені нікуди. Жив один, бо дружина померла від раку сім років тому, а доросла донька живе у Іспанії. Вона, до слова, на 17 років старша за Моніку. Їй 36. Я вже давно маю двох онуків. У місті, в якому пройшла більша частина мого життя, мене більше нічого не тримає. Отже, я радий, що тепер пустив корені на Закарпатті, – розповів Павло.

Кохання з першого погляду

За словами Моніки, “іскорка у її душі загорілась” у перші ж хвилини спілкування з Павлом.

Дівчина впевнена, що це було кохання з першого погляду, хоч два місяці вони “жили як чужі люди”.

– Павло допомагав мені у всьому. Та ставився, як батько до доньки. Але потім в одну мить все змінилося. Я сильно посварилася з братом по телефону і він взявся мене заспокоювати. Тоді ми вперше поцілувалися. А далі все пішло-поїхало. Через місяць після цього ми розписалися. Весілля не робили, просто оформили стосунки. Навіть фото на згадку не маємо! Зараз війна, не до святкувань ні мені, ні Павлові. Але свято на нашій вулиці буде, просто трохи згодом. Коли народиться наш первісток, на якого, власне, й чекаємо, – розповіла Моніка.

Як розповів Павло, спершу він навіть не думав про почуття до дівчини через 40-річну різницю у віці.

–  Із перших днів так склалося, що ми все робимо разом і дружно, ніколи не конфліктуємо, між нами взагалі не виникає непорозумінь. Такої гармонії в мене у житті ні з ким не було! Поступово почав до дівчини щось відчувати. Та про все вона сказала першою. Я навіть якось не смів думати про кохання. Але наші почуття виявилися взаємними і ми зараз дуже щасливі, – зізнався чоловік.

Неоднозначна реакція родичів

Друзі та рідні Моніки на її шлюб відреагували з непорозумінням. Мама дівчини навіть не приїхала на розпис, два місяці вони не спілкувалися. Втім, за словами Моніки, стосунки вже почали налагоджуватися.

– Брат теж не у захваті, але сказав, що то мій вибір і моє життя. Просто просив добре подумати. А от подруги відвернулися. Спочатку думали, що я батька відшукала і він живе в мене, але потім були і насмішки, мовляв, дідуся собі знайшла. Та я не ображаюся. У житті ніколи й не чекала на багатого принца на білому Мерседесі. Своїм Павлом дуже задоволена, бо він ніжний, уважний, чуйний та добрий. Вірю, що ми проживемо разом довге і щасливе життя і що все у нас завжди буде гаразд! – сказала Моніка.

Фото: Карпатський об’єктив