З окупації – до Чернігова: історія переселенки з Енергодару (Відео)

Раніше жінка працювала на Запорізькій атомній електростанції та жила в Енергодарі.

«Там уже була влада рашистів. Все під автоматами, їх повно по станції було. Ще до літа того року можна було якось працювати, а потім ставало все важче і важче. Навіть серед робочого дня були прильоти по станції від них. Якби залякати персонал», — Ольга Шульга, переселенка з Енергодару.

Першого вересня минулого року окупанти почали обстрілювати саме місто, тому Ольга разом з родиною виїхали з Енергодару.Спочатку вони переїхали до Хмельницького. Але з житлом там виявилось дуже складно – за квартиру треба було віддати близько 15 тис. грн., які родина на той час не мала. Тому вирішили приїхати до Чернігова, де живе тітка Ольги.

«Коли вже переїхали – побачили перший прапор український вже біля Запоріжжя, то як то кажуть – видихнули і стало легше. А на окупованій території ти себе почував як десь в якійсь закритій зоні, де не можна було нічого ні лишнього сказати на вулиці, тільки ти міг вільно спілкуватися у своїй квартирі, де тебе ніхто не чує, щоб за тебе нічого не доклали лишнього про твої проукраїнські думки», — Ольга Шульга, переселенка з Енергодару.

Від початку року ситуація в Енергодарі стала ще гіршою. Аби виїхати з окупованого міста треба долати велику відстань. Тепер маршрут на вільну територію пролягає через Колотилівку або ж Європу, і варто заплатити в середньому 500 доларів з однієї людини. Українських грошей і товарів в місті вже немає.

«Хто залишився там – це не є люди, які предали Україну. В них свої на те причини. Можливо, батьки старенькі, які не можуть виїхати; немає транспорту свого. На своєму транспорті це легше зробити. Або немає грошей, щоб заплатити», — Ольга Шульга, переселенка з Енергодару.

Ситуація на Запорізькій атомній електростанціїчерез дії окупантівщодня погіршується. Станція знаходиться на межі чергового блекауту.

Журналіст: Оксана Замятіна

Оператор: Сергій Бутько

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер