Знищили танк з першого пострілу: як екіпаж «Богдани» мститься окупантам на Костянтинівському напрямку

Попри активність ворожих дронів, артилеристи «Сталевої Сотки» за допомогою САУ «Богдана» розбивають техніку і позиції окупантів на глибині до 40 км.

Це перша українська самохідна артилерійська установка калібру 155 мм, створена за стандартами НАТО. Це ефективна зброя, яка дозволяє швидко змінювати позиції та працювати по ворожих цілях на великій відстані. Під час параду на День Незалежності України 24 серпня 2018 року прототип САУ «Богдани» вперше проїхав Хрещатиком.

За час широкомасштабного вторгнення рф вона зарекомендувала себе точною, надійною та найбільш ремонтопридатною артсистемою у ЗСУ. Саме тому стала однією з найпопулярніших гаубиць у Силах оборони України.

Про бойову роботу, мотивацію та побут артилеристів 100-ї окремої механізованої бригади дізнався кореспондент АрміяInform.

Глухий удар розриває тишу — це працює САУ «Богдана» із ретельно замаскованої вогневої позиції. Щойно вона вдарила по ще одній ворожій цілі. Артилеристи не затримуються — кожен продовжує робити свою справу. Заряджаючі готують наступний снаряд, навідник наводить гармату, а командир координує роботу. Незабаром — знову постріл.

Саме так відбувається бойова робота артилеристів «Сталевої Сотки» на Костянтинівському напрямку. За день вони можуть випустити десятки снарядів.

«Довго його чекали, але зловили»

— Дрони, звісно, ефективні, але залежать від погоди. Нам не заважає ні дощ, ні сонце. Ми можемо працювати в будь-яку погоду. Артилерія, як була ефективна, так вона і залишиться, — каже військовий із позивним «Карат», який тимчасово виконує обов’язки командира гармати.

Він працює на «Богдані» з 2022 року і називає її ефективною та точною. Дальність роботи залежить насамперед від типу снаряда та поставленого завдання. Під час бойової роботи артилеристи можуть навіть не знати, що саме перебуває за отриманими координатами. Про характер цілі інколи дізнаються вже після того, як відпрацювали по ній.

— Можемо закидати як в тил на 40 кілометрів, так і працювати по краях. Дронарі шукають нам ціль. Якщо вони знайшли ворога, передають координати. Якщо ми дістаємо з нашої позиції, тоді відпрацьовуємо, — пояснює захисник.

Військові працюють по різноманітних цілях: ворожій піхоті, позиціях операторів БПЛА, артилерії, бронетехніці тощо.

— Уражень дуже багато було. Було знищення танка з першого пострілу. Довго ми його чекали, але зловили. Була техніка, були САУ, були навіть мотоциклісти. Найцікавіше в нашому іншому екіпажі було, коли хлопці попали в мотоцикліста. Снаряд не зірвався, але прямо в нього влучив і просто зніс його, — пригадує «Карат».

Він зауважує, що противник навчається на своїх помилках. Якщо раніше для знищення великої групи окупантів було достатньо кількох снарядів, то тепер російські військові намагаються розосереджуватися та ховатися.

Збили 30 дронів за три години

За словами командира гармати, раніше вони могли протягом дня випускати до 150 снарядів, а нині, зважаючи  на активність ворожих дронів, — близько 30–50.

— Все залежить від чистого неба. Раніше, як було менше «птахів», то відпрацьовували по 150 снарядів на день, — пояснює військовий.

Коли поряд з’являються ворожі дрони — робота зупиняється. Головне — залишитись непоміченими. У крайніх випадках артилеристів прикриває вогнева група. Хлопці вправно знищують російські БПЛА зі стрілецької зброї.

— Потрапляли під обстріли на інших позиціях. І FPV, і снаряди, і КАБи прилітали. Одного разу збили 30 дронів за три години, поки касетами нас не накрили, — розповідають оборонці.

Також небезпечно заїжджати й виїжджати з позиції, оскільки російські «пташки» стежать за дорогами.

Від заряджаючого до командира гармати

Колись «Карат» проходив строкову службу в Національній гвардії України. Після початку широкомасштабного вторгнення рф вирішив долучитися до війська добровільно. Одразу почав працювати на САУ «Богдана», яка встановлювалася на шасі КрАЗ.

— Перша була на базі КрАЗу. То був пробний варіант. Потім отримали партію «Богдан» на МАЗах, — говорить захисник.

Спочатку він був заряджаючим, потім — навідником, а тепер тимчасово виконує обов’язки командира гармати. Йому доводилось працювати в Харківській області, під Бахмутом і Торецьком. Тепер нищить загарбників на Костянтинівському напрямку.

— Коли працювали під Торецьком, було дуже тяжко. Тоді не було навіть коли кави попити, — пригадує військовий.

На запитання, за що найбільше хочеться помститися противнику, відповідає коротко:

— За родичів, які загинули на війні.

Автоматичне наведення і досилання снарядів

У САУ «Богдана» є автоматичний досилач снарядів. Він мав би полегшити роботу артилеристам, але в реальних бойових умовах їм краще це робити власноруч.

— Він для нас не є ефективним поки що. Це довше, і буває запихаєш снаряд, а він застряє. Нам легше вручну запихати, — пояснює «Карат».

Саме цим займається військовий з позивним «Кузя». До війська він прийшов добровільно на початку 2025 року.

— Був звичайним хлопцем, працював на різних роботах. За контрактом сам пішов. Вже тяжка ситуація була. Багато друзів, знайомих загиблих було. Молодих дуже багато, ще молодших за мене. Мене це змотивувало піти, — говорить захисник.

Він підписав контракт і потрапив до 100-ї бригади. Артилерію обрав сам. Два місяці проходив підготовку, а потім почалась бойова робота.

— Мені тут подобається. У планах, щоб закінчилася війна, одружився, сім’ю собі створив, — каже «Кузя».

Біля системи наведення працює Станіслав. Попри те, що в САУ є комп’ютерна система наведення, частину роботи все одно має виконати людина.

— Треба робити «довороти», виводити приціл. Я керую джойстиком, наводжуся за координатами, а потім «доводжу» вручну, — розповідає військовий.

Каже, що навідником бути не складно, але одразу опанувати спеціальність не вийде. Потрібен час, щоб запам’ятати всі терміни та послідовність роботи.

Тепла кава і чотирилапа «сирена»

Поки ми спілкуємось з військовими, знову дзижчать ворожі дрони. Лунають постріли. Артилеристи чекають на «чисте небо» і наступне завдання. Цей час вони використовують, щоб випити гарячу каву і підкріпитись смаколиками.

У бліндажі місця небагато, але є спальні місця і маленька кухня. Навіть в таких умовах захисники намагаються створити затишок. На полицях — малюнки він дітей. На них зображене життя українців без війни.

В оборонців є й чотирилапі друзі.

— Бувало таке, що летить дрон, і вони гавкали на нього. Сирена така, — сміються військові.

Щойно небо стає безпечнішим, артилеристи залишають бліндаж і повертаються до «Богдани». Кожен займає своє місце. За кілька хвилин тишу знову розриває постріл. 155-мм снаряд летить до наступної ворожої цілі за десятки кілометрів.