«Зібрав вже багато трофейних російських АК»: колумбієць «Гадес» понад три роки захищає Україну
«Гадес» — колумбієць, який з перших днів широкомасштабного вторгнення став на захист України. У 2022 році він уже нищив російських окупантів на Харківщині — у Петропавлівці, неподалік Куп’янська.
Історію його бойового шляху розповіли в Інтернаціональному легіоні України.
Його позивний — ім’я володаря потойбічного царства (Аїд). Для побратимів воно слугує нагадуванням: кожен день на полі бою — мандрівка між життям і смертю. Для ворога ж це попередження: з Гадесових володінь, небагатьом щастить повернутися живим.
Гадес уже майже 20 років у війську. Свій перший досвід отримав в армії Колумбії, а згодом майже чотири роки прослужив у Французькому іноземному легіоні. Після цього боєць працював у приватних військових компаніях на Близькому Сході та в Африці.
Коли почалось російське вторгнення, колумбієць уже будував мирне життя в Німеччині та Швейцарії, однак не зміг лишатися осторонь перед обличчям несправедливості.
«У 2022 році мій колишній командир запропонував приєднатися до спецпідрозділу в Україні. Я вирішив приїхати, бо росіяни — це загарбники, які хочуть відібрати свободу в українського народу. Жодна нація у світі не має права привласнювати свободу іншої. Я воюю проти цього», — розповідає він.
За довгу військову кар’єру Гадес опанував широкий арсенал стрілецької зброї. Цей досвід виявився незамінним в Україні, де поле бою вимагає універсальності
Гадес упевнено володіє сучасними видами озброєння, проте віддає перевагу платформі АК. Причина проста й прагматична. Це найпоширеніша здобич на захоплених ворожих позиціях.
«З часом я зібрав чимало трофеїв на передовій — переважно ворожі АК. Це стара зброя, але далеко не застаріла. Звичайно, чеська CZ BREN чи американська М4 — більш сучасна зброя. Але у «калаша» є своя перевага — він працює навіть у воді та піску, коли все інше може вийти з ладу», — говорить досвідчений воїн.
Спеціалізація Гадеса — піхота. Минулого року він був у Старомайорському на Донеччині. Пробув на позиціях 21 день. «Бої були надзвичайно запеклими – я ледь не втратив життя. Після цього майже пів року провів у шпиталі, щоб відновитись», — згадує він.
На думку воїна-легіонера, аби вижити та перемогти ворога, однієї відваги недостатньо. Щоб воювати поруч із такими бійцями, як Гадес, треба опанувати конкретний набір навичок.
«99% бійців, які приєдналися до Першого батальйону, приїхали з-за кордону. У себе вдома чимало з них служили у війську, часто у спецпідрозділах. Ми всі добре навчені. Майже як сили спеціальних операцій. Натомість ворог хоче виграти війну кількістю, а не якістю. Вони просто женуть людей уперед — хвиля за хвилею».
Гадес побував у багатьох країнах, де він познайомився із різними культурами. Та попри все, саме Україну він свідомо обрав своїм новим домом.
«Я воюю за Україну, бо віднині тут моя сім’я: моя дружина — українка. Я хочу мати дітей, виховувати їх в Україні, та оселитися тут на все життя», — наголошує він.
