Україна і світ

Зеленський має два шляхи для проведення реформ

Зеленський має два шляхи для проведення реформ

Джерело: 112.ua

Економіка в країнах Євросоюзу різко сповільнилася, а у нас – навпаки: зростання ВВП України у ІІ кварталі 2019 року прискорилося майже вдвічі, досягнувши рекордних 4,6%!

А коли ми почнемо реалізовувати нову інвестиційну стратегію, ухваливши проект закону “Про ринки капіталу”, то такі самі довгоочікувані події і ще більш важливі чекають на нас попереду.

Нова влада ще навіть не почала затискати казнокрадів та корупціонерів, ламаючи їхні схематози, а українські ринки вже почали розгортатися вгору.

На думку іноземних інвесторів, причинами підвищення зростання стало зниження інфляції, продумана грошово-кредитна і фіскальна політика, але головне – не треба красти, й економіка далі ростиме такими самими рекордними темпами.

Не сумніваюся, усі ми ще не відійшли від легкого шоку, коли минулого місяця дізнавалися, скільки (!) ми, платники податків, маємо витягнути зі своїх кишень грошей, щоб розрахуватися за зобов’язаннями нашого Мінфіну, який мало не щотижня проводив розміщення українських держоблігацій (ОВДП).

Мої колеги – люди розумні й досвідчені, тому були збентежені ставками прибутковості, наприклад, з 1-річним ОВДП у доларах – 6,5%, з 2-річними ОВДП у доларах – 7%! Звісно, зараз приємно чути від міністра фінансів, що вона домагається зниження таких рекордних відсотків прибутковості, і, зокрема, у вівторок, 20 серпня, Мінфін розміщуватиме тільки гривневі ОВДП. Однак у світі облігацій з негативною прибутковістю вже понад 16 трлн доларів!

Зауважте, 7% прибутковості за цінними паперами, номінованими в доларах, – в бідній Україні, а в Німеччині – мінус 0,002%. Гаразд, кого влаштовує таке божевілля? Нарешті, хто віддаватиме ці валютні борги? Точніше, вихід взагалі є? Це не риторичні питання, це вже йдеться про виживання.

У зв’язку з цим охоче вірю, що дії президента, Верховної Ради і Кабміну ми, виборці, маємо розглядати з погляду чотирьох “І”:

По-перше, ідеї. Тепер президента, Раду і Кабмін надихатимуть лібертаріанські ідеї, тобто скорочення втручання держави в життя громадян.

По-друге, інститути. Більшість інститутів, які є в Україні, треба реформувати, а простіше кажучи – демонтувати.

По-третє, інтереси. Інтереси бідного суспільства – це одночасно і багато, і мало. Щоправда, при цьому є інтереси олігархів, які програють від реформ одразу й усі, а поки вони добре інформовані, організовані, мають потужні адміністративні, фінансові та силові ресурси, тому блокуватимуть найпотрібніші для нашого населення перетворення.

По-четверте. індивіди. Щоб ефективно боротися з інтересами фінансово-промислових груп олігархів, необхідно створювати коаліцію прихильників реформ, яка теж містила би в собі сильних гравців на українському ринку, зацікавлених у зміні ситуації, готових апелювати до національного бізнесу та інвесторів, експертів і широких народних мас.

При цьому Росія, граючи роль зовнішнього ворога, також своєрідно сприятиме реформам в Україні. Ну, і чого чекаю у середньостроковій перспективі від лібертаріанців керівничої партії “Слуга народу”? Насамперед ліберального входу на українські ринки західних й азіатських транснаціональних корпорацій.

По-друге, проведення ліберальної реформи української енергетики під ідеєю енергетичної незалежності України. По-третє, ліберального об’єднання з мобілізацією у владу молодих українців, які закінчили університети в Європі, США та Китаї, в яких нині посилилися амбіції створити нову Україну.

Справді, досить слухати “старшого” брата, настав час подивитися на реформи не з боку Росії, а очима українського бізнесу і навіть іноземця – американця чи китайця.

І працюючи на випередження, треба готуватися до того, що при проведенні, наприклад, земельної реформи і спробах забезпечити економічне зростання до 7% на рік нова влада повсюдно буде наштовхуватися на опір “п’ятої колони” та частини місцевої бюрократії. Ну, і ціна помилок зростатиме.

Відповідно, “Слуги народу” можуть почати втрачати важелі управління регіонами, що означатиме посилення місцевої самодостатності і самоврядування і неминуче вестиме до роздратування з боку Офісу президента.

Отже, успішної модернізації може бути досягнуто в Україні тільки двома шляхами. Перший: встановленням авторитаризму з усіма його негативними наслідками, що особисто для мене є неприйнятним. Або другий: за умови повільної і кропіткої побудові демократичної системи без олігархічного устрою.

Отже, Зеленський має тільки два шляхи при проведенні різких і жорстких реформ. Який обере?

Олександр Гончаров

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику “Думка”, ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Читайте новини на нашій Facebook-сторінці  та приєднуйтесь до нашої  Facebook-групи


Джерело: www.112.ua