Здобич «Павутини»: що відомо про літаки, уражені на російських летовищах під час операції СБУ. Частина І

Про одну з моделей повітряних суден, що були перетворені на брухт на ворожих летовищах у перший день нинішнього літа, — літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50, після ураження екземпляра цього повітряного розвідника у січні 2024 року над Азовом, в інтерв’ю нашій редакції детально розповів дослідник військової історії, техніки та озброєння, доктор історичних наук, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук. Нині ж кореспондент АрміяInform запитав в Андрія Івановича про інші зразки російської повітряної техніки, що були виведені з ладу українськими дронами.

Сьогодні темою для обговорення стане Ту-95МС — стратегічний бомбардувальник-ракетоносець, який використовується ворогом для запуску крилатих ракет.

— Пане професоре, що, на вашу особисту думку, вирізняє цей зразок ворожого військово-повітряного флоту?

— Слід зазначити, що Ту-95 є єдиним у світі турбогвинтовим стратегічним бомбардувальником. Випуск серійних Ту-95 почався ще у 1955 року..

Упродовж наступних десятиліть на його базі було створено щонайменше десять серійних модифікацій (не рахуючи одиничних експериментальних літаків) — бомбардувальників, розвідників і ракетоносців.

Зараз на озброєнні впс росії знаходяться літаки єдиної модифікації — Ту-95МС, яка серійно виготовлялась у 1980-х рр.

— Під час «Холодної війни» перед радянськими конструкторами було поставлене конкретне завдання зі створення саме цього типу літаків? Чи він став нащадком більш ранніх моделей?

— Безпосереднім прототипом Ту-95МС був далекосяжний протичовновий літак Ту-142М. Ця машина, створена на базі Ту-95, відрізнялась подовженим фюзеляжем і дещо збільшеною площею крила.

Коли в США почалась підготовка до масового розгортання крилатих ракет повітряного базування AGM-86 на бомбардувальниках В-52, військово-політичне керівництво СРСР почало шукати адекватну відповідь. У той час в СРСР розроблявся аналог AGM-86 — крилата ракета Х-55, носієм якої мав стати новий стратегічний бомбардувальник Ту-160. Але для прискорення розгортання вирішили створити ще один носій Х-55 шляхом модифікації літака Ту-142М. Дослідний екземпляр нового ракетоносця вийшов на випробування в серпні 1979 року.

— Але ж, здається, у цих машин дещо різні місії? Як вирішувалося питання з системами озброєння та іншим обладнанням?

— Переробляючи протичовновий літак у ракетоносець в його вантажному відсікові встановили револьверну пускову установку МКУ-6-5, розраховану на шість ракет Х-55. Також доопрацювали кабіну екіпажу, встановили нову РЛС, засоби зв’язку й апаратуру РЕБ.

Двигуни НК-12МВ замінили на НК-12МП, які мають кращі експлуатаційні характеристики (двигуни родини НК-12 розвивають потужність 15 000 к.с. і є найбільш потужними у світі авіаційними ТГД). Оборонне озброєння Ту-95МС має хвостову стрілецьку установку з двома 23-мм гарматами АМ-23 (під час серійного випуску гармати АМ-23 замінили двоствольними ГШ-23). Чисельність екіпажу — 7 осіб.

— Ну, з основними тактико-технічними характеристиками зрозуміло. А як «ставили на крило» ці літаки? І скільки їх виготовили?

— Випробування і доопрацювання літака тривали менш ніж два роки, після чого Ту-95МС був впроваджений у серійне виробництво в Таганрозі. У 1983 р. його виробництво перенесли в м. Куйбишев (нині Самара). Загалом до 1992 р. виготовили близько 90 ракетоносців у двох варіантах: Ту-95МС-6, здатних нести шість ракет у вантажному відсікові, і Ту-95МС-16, які додатково могли нести ще десять ракет під крилом.

Але пізніше відповідно до договору ОСО-2 усі підкрильні катапультні установки на Ту-95МС-16 демонтували. Літаки перших серій обладнані системою управління озброєнням «Осіна», пізніше почали встановлювати удосконалену систему «Спрут», яка дозволяє використовувати модернізовані крилаті ракети Х-55СМ.

Нормальна маса бойового навантаження Ту-95МС становить 7800 кг, максимальна може сягати 20 800 кг.

— А де базувалися ці літальні апарати на території колишнього єдиного Союзу? Наскільки відомо, серед інших, їхньою «домівкою» був і один з військових аеродромів в УРСР.

— У частини далекосяжної авіації Ту-95МС почали надходити в 1982 р. Ними озброїли 79-ту важку бомбардувальну авіаційну дивізію, дислоковану в Семипалатинську (Казахстан; 1223-й і 1226-й ВБАП), а також 1006-й ВБАП в Узині (під Києвом) і 182-го ВБАП в м. Моздок (Північна Осетія) 106-ї ВБАД.

— А що із цими машинами було після «розлучення» 15 республік-«сестер» зі складу СРСР?

— Після розпаду СРСР літаки Ту-95МС опинились на території трьох країн. Причому у рф лишився тільки один полк цих ракетоносців (22 одиниці). Машини казахстанської 79-ї ВБАД у 1993–1994 рр. вдалось повернути в Росію, передавши взамін Казахстану 43 літаки Су-25, Су-27 і МіГ-29.

Літаки 1006-го ВБАП лишись в Україні. З 21-го екземпляра Ту-95МС 1006-го полку більшість було поставлено на консервацію, але кілька машин періодично піднімалися в повітря для підтримання льотних навичок екіпажів.

— Але згодом для цих «стратегів» в Україні настали невтішні часи…

— 17 квітня 1998 р. Рада національної безпеки та оборони України ухвалила остаточне рішення про ліквідацію літаків Ту-95МС і Ту-160 та крилатих ракет Х-55. Рішення було обґрунтованим не тільки з військової, але й з економічної точки зору: зберігання одного Ту-160, навіть без здійснення ним польотів, коштувало українському бюджетові 200 тисяч доларів на рік, а Ту-19МС — 167 тисяч.

Фінансування робіт з ліквідації стратегічної авіації України здійснювалося за рахунок коштів, виділених американським урядом в рамках угоди «Про надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї й запобіганні поширення зброї масового ураження», підписаної 25 листопада 1993 р. між Україною і США.

— Чому ж Сполучені Штати виявились такими щедрими?

— На мою думку, причиною стала стратегічна невизначеність України, її тодішня сумнозвісна «багатовекторність». З погляду безпеки власної та своїх союзників для США вкрай небажаною була наявність стратегічного озброєння (хай навіть без ядерних боєзарядів) у країні без чіткої прозахідної орієнтації.

До того ж не можна було виключити потрапляння цієї зброї до режимів, відверто ворожих західній демократії (зрештою, ці побоювання виявились не позбавленими підстав — у 2001 р. кілька крилатих ракет Х-55 з України потрапили до Ірану і КНР).

— Але, на скільки відомо, деякі подібні повітряні судна таки залишились в Україні?

— Передбачалось, що будуть знищені усі Ту-95МС і Ту-160, за винятком двох літаків (по одному кожного типу), призначених для музею. Вони, зрештою, опинились в експозиції Полтавського музею дальньої та стратегічної авіації.

Ще два Ту-95МС передбачалось переобладнати в літаки розвідники. Їх перегнали до Миколаєва, на місцевий авіаремонтний завод. Але, зрештою, цю справу так і не довели до кінця — експлуатація таких літаків була б надмірно дорогою для України.

— А як ці машини опинилися в росії?

— Наближення вирішення долі українських ракетоносців спонукало росіян активізувати перемовини щодо передачі частини цих літаків, які велись уже довший час, наче мокре горить. Зрозуміло, живих грошей за них російська сторона платити не збиралась. Скориставшись газовим шантажем, РФ нав’язала Україні угоду про передачу в залік погашення «газового боргу» восьми літаків Ту-160, трьох Ту-95МС і 581 ракети Х-55.

Уся ця техніка та озброєння були оцінені у 285 млн доларів. Передача літаків і ракет проходила упродовж 1999-2000 рр. Решта 10 Ту-160 і 19 Ту-95МС були порізані на брухт. Разом з ними ліквідували та п’ять Ту-95, які належали рф, але знаходились в Україні, на Білоцерківському авіаремонтному заводі. В останню чергу знищили два Ту-95МС, які мали стати розвідниками.

— Як росіяни розпорядилися отриманими ракетоносіями?

— Частину отриманих з Казахстану літаків Ту-95МС росіяни використали для переозброєння 79-го полку 326-ї ВБАД, дислокованого на Далекому Сході, на аеродромі Українка (Амурська обл.). В Українку перевели з неспокійного Північного Кавказу і 182-й ВБАП.

Рештою колишніх казахстанських ракетоносців укомплектували 184-й ВБАП на авіабазі Енгельс (Саратовська обл.). Крім того, кілька літаків експлуатується у складі 43-го Центру бойової підготовки та перенавчання льотного складу в Дягілєво під Рязанню. Загалом у 2022 р. у впс росії залишалось 60 літаків Ту-95МС.

— Перманентна мілітаризація росії торкнулася і модернізації Ту-95 МС. У чому вона полягала?

— У 2002 р. на озброєння Ту-95МС почали надходити нові неядерні крилаті ракети Х-555 з дальністю стрільби 3500 км (на 500 км більше, ніж Х-55). У 2004 р. почались випробування крилатих ракет Х-101 і Х-102 (відповідно, з неядерною і ядерною бойовою частиною) з дальністю стрільби близько 5000 км. Такі ракети через велику довжину не поміщаються у вантажному відсікові, а розташовуються на зовнішній підвісці (вісім ракет на чотирьох вузлах під крилом).

Поряд з розширенням ракетного арсеналу, здійснюється модернізація самих носіїв. У грудні 2009 р. був виданий контракт на створення модернізованого стратегічного бомбардувальника Ту-95МСМ. Модернізація передбачає встановлення нової РЛС НВ1.021 «Новелла», удосконаленого комплексу РЕБ «Метеор-НМ2», навігаційного комплексу НВС-021М та системи управління літаком КСУ-021, нового обладнання в кабіні, а також двигунів НК-12МВМ з більш ефективними повітряними гвинтами.

Удосконаленню до рівня Ту-95МСМ підлягають літаки, обладнані системою «Спрут» (близько 35 одиниць), літаки із системою «Осіна» модернізувати не будуть. Контракт на переобладнання одного Ту-95МС у прототип Ту-95МСМ уклали тільки в червні 2018 р. Передбачалось, що літак вийде на випробування наприкінці 2019 р., але реально він здійснив перший політ тільки 22 серпня 2020 р.

Про подальший перебіг реалізації програми модернізації дані доволі суперечливі. Деякі джерела вказують про наявність у складі ВПС РФ вже 18 чи 20 Ту-95МСМ. Але ще в січні 2023 р. публікувались офіційні повідомлення про те, що Ту-95МСМ «продовжує випробування». Ймовірно, він поки існує в одному екземплярі, а експерти називають «Ту-95МСМ» немодернізовані Ту-95МС, обладнані пілонами для підвіски ракет Х-101/102.

— І як ворожі повітряні сили застосовували ці машини?

— Бойовий дебют Ту-95МС відбувся під час операції в Сирії. 17–20 листопада 2015 р. літаки цього типу завдавали ударів ракетами Х-555 по об’єктах організації «Ісламська держава». 17 листопада 2016 р. та 17 лютого 2017 р. здійснювались пуски по цілях у Сирії нових ракет Х-101.

З моменту початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року літаки Ту-95МС беруть у ньому активну участь, здійснюючи пуски крилатих ракет (як правило, з повітряного простору над Каспійським морем).

— Утім, Україна не лише передавала ці ракетоносії майбутньому ворогу, але й, згодом, зменшувала їхню кількість…

— Ці дані поширювалися у ЗМІ. Тому нагадаю стисло. 5 грудня 2022 р. два Ту-95МС були пошкоджені на аеродромі Енгельс внаслідок удару українських БПЛА. 1 червня 2025 р., під час операції СБУ «Павутина», наскільки мені відомо на час нашої розмови, на авіабазах Олєнья і Бєлая було знищено/виведено з ладу вісім Ту-95МС.

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-06-10 06:48:00