Завівши домашнього улюбленця після 50-ти, самотня людина може уникнути деменції – вчені

Наявність домашньої тварини у самотніх людей середнього та старшого віку допомагає зняти стрес і тривогу, протидіє погіршенню когнітивних функцій.

Дослідження, опубліковане у журналі JAMA Network Open, проаналізувало дані людей віком 50 років і старше, які жили з домашніми тваринами.

Коти, собаки, рибки і пташки – порятунок для самотніх

Тестування оцінювало, наприклад, елементи уваги, робочої та короткочасної пам’яті.

За словами співавтора дослідження доктора Чійонг Лу, професора епідеміології та медицини Університету Сунь Ятсена в Гуанчжоу, володіння домашніми тваринами сприяло уповільненню темпів зниження вербальної пам’яті і мовлення.

Можливо, це пов’язано з погладжуванням собаки чи кота, що  підсилює активність у лобовій частині кори головного мозку, де відбувається мислення та планування.

Але це стосувалося лише літніх людей, які жили самотньо. Якщо ж людина жила з родичами,  цього не було зафіксовано.

Причина ученим не зрозуміла.

Самотнє життя пов’язують із підвищеною тривожністю та депресією, особливо якщо це відбувається після смерті, розлучення чи розлуки з партнером. Саме життя наодинці підвищує ризик депресії на 42%. А вже доведено, що депресія у пізньому віці є одним із 12 основних факторів ризику деменції.

Наявність домашньої тварини допомагає зняти стрес і тривогу та дає можливість познайомитися з новими людьми, кажуть експерти.

– Спілкування з домашніми улюбленцями допомагає людям заспокоїтися, розслабитися, отримати позитивні емоції, – каже професор Лу.

За твердженням ученого, власники домашніх тварин легше засинають. Цьому сприяють прогулянки з улюбленцем перед сном.

Крім того, годуючи та доглядаючи за твариною, літні люди займаються фізичною активністю, що дуже важливо у старшому віці.

Чи всім самотнім людям варто брати домашню тварину

Невролог доктор Річард Айзексон, директор з досліджень в Інституті нейродегенеративних захворювань у Флориді стверджує, що дослідження колег показали лише зв’язок, а не пряму причинно-наслідкову дію.

Для більш остаточних достовірних висновків знадобляться додаткові проспективні дослідження, включаючи рандомізоване.

– Я хотів би застерегти: якщо людина, яка живе сама, вже має когнітивні розлади, їй, як правило, не рекомендують брати в дім тваринку, – говорить Айзексон.

За його словами, догляд за твариною, особливо цуценям або кошеням, є великою роботою для будь-кого. А для людини із зниженими когнітивними функціями відповідальний догляд за домашнім улюбленцем ще більше ускладняється.