Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Застрелила б Путіна: жінка, що втратила чоловіка та дочку, розповіла про втечу з Чернігова

Подружжя Вікторія і Петро Коваленко вирішили виїхати з Чернігова через дев’ять днів після початку повномасштабної війни в Україні. Вони хотіли убезпечити своїх дітей – 12-річну Вероніку і однорічну Варвару.

Взявши найнеобхідніші речі, вирушили в дорогу. Коли виїхали з околиць міста, у районі села Ягідне дорогу їм загородили каміння. Петро зупинився, вийшов з машини та почав їх відтягувати, а за кілька секунд їхню машину обстріляли, спалахнула пожежа.

Вікторія розповіла, що уламок порізав їй голову і вона стікала кров’ю. Водночас старша дочка Вероніка у цей момент злякалася, почала кричати, а потім вона вийшла з машини. Мати пішла за нею.

– Потім я побачила, як вона впала. Коли підійшла ближче, в неї вже не було голови. Я намагалася зберігати спокій, тримала на руках меншу дочку. Потрібно було знайти безпечне місце, – сказала вона.

Жінка більше не бачила свого чоловіка, але його мовчанка підказала Вікторії, що він теж мертвий.

Спочатку Вікторія та маленька Варвара сховалися у припаркованій автівці, але стрілянина знову почалася. Тому вона побігла до маленької будівлі, де вочевидь облаштувалися солдати. Сховавшись там, жінка думала, як убезпечити себе й дочку. Наступного дня їх знайшли російські патрульні й відвезли у село Ягідне.

24 дні мати й дитина провели у підвалі місцевої школи. На очах у Вікторії помирали люди, не маючи доступу до необхідної медичної допомоги. За словами жінки, у кімнаті перебувало 40 людей. Світла не було, тому користувались свічками й запальничками. Не вистачало повітря, було важко дихати. Виходити в туалет майже не дозволяли, тому люди були змушені використовувати відра.

– Від нестачі руху людям було погано, вони сиділи на стільцях, спали на стільцях. Ми бачили їхні вени, вони починали кровити, тому ми робили пов’язки, – згадує Вікторія.

В таких умовах жінці довелося подумки пережити втрату чоловіка й старшої доньки. Вона переконує, що трималася – наскільки могла, зосередившись на врятуванні життя молодшої дитини.

Згодом Вікторія попросила росіян принести тіла Петра й Вероніки до школи, щоб вона могла їх поховати. За її словами, від згорілої машини майже нічого не залишилось: шматки згорілого одягу Вероніки, невеликий браслет з підвіскою у формі серця, два автомобільні номерні знаки, вибілені від вогню.

Вікторія згадує день, коли привезли рештки тіл її чоловіка й доньки.

– Було 12 березня. Мені зателефонували і сказали: ходімо, побачиш, де вони лежатимуть. Їх поховали в лісі, у двох могилах. І два хрести з табличками, – розповіла жінка.

Коли вони почали засипати ящики землею, то почався обстріл. Тому вона втекла, не встигнувши поховати чоловіка та дочку. Вікторія зізнається, що було дуже страшно.

– Якби мені дали можливість застрелити Путіна, я б це зробила. Рука б не здригнулася, – сказала вона.

Зараз Вікторія та її дочка Варвара перебувають у Львові, у відносній безпеці.

Джерело: BBC Україна

Фото: BBC Україна

Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-04-10 01:39:29

Магазин Автозапчастин м.Ніжин