93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр» оприлюднила історію полоненого окупанта з Інгушетії, яка демонструє, як система рф перетворює навіть нащадків своїх жертв на знаряддя агресії.

Відповідне відео допиту полоненого оприлюднили на каналі бригади.

30-річний Хаджибікар Баркінхоєв, взятий у полон українськими захисниками, — типовий приклад вербувального механізму російської армії, де кримінальне минуле, погрози та шантаж — головні інструменти «набору».

До мобілізації він відбував тюремне покарання. За його словами, коли до звільнення залишалося три місяці, йому поставили ультиматум: або контракт і фронт, або новий строк — чи навіть підкинуті наркотики. Цитата полоненого:

«Я сказав: „Я не хочу там вмирати. Я знаю, що там коїться“. А мені: „Не підпишеш — ми тобі підпишемо термін зверху“.»

Баркінхоєв двічі намагався втекти з фронту. Першого разу — просто втік до кордону, але його спіймали, побили й повернули на позиції. Вдруге — спробував утекти на мотоциклі, однак був затриманий російською військовою поліцією. Після побиття забрали всі речі.

Зрештою, він добровільно здався в полон — за його словами, після півтора тижнів без їжі та води.

«Я махнув рукою дрону: не треба нічого скидати. Я здаюся», — каже він.

Але найвиразніший штрих у його біографії — це історія родини. На питання, де його батько, відповідає:

«Загинув. У Чечні. У дев’яносто п’ятому.»

Це був період, коли Ічкерія боролася за свободу проти росії. Його батько загинув у бою з тими, за кого нині пішов воювати син. Чому — на це полонений не відповідає. Мовчання гучніше за будь-яке виправдання.

Він визнає, що російське командування кидає особовий склад у м’ясорубку — без евакуації поранених, без тилової підтримки, без найменшої логістики виживання.

Як повідомляла АрміяInform, троє російських полонених — учитель молодших класів, який мріяв про медаль; медик, що збирав гроші на операцію для матері; та гранатометник, який тікав від боргів — розповіли десантникам 82-ї бригади про знущання, обман і безлад, що панують в армії рф.