Будівельні матеріали м.Ніжин Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Захистити військовослужбовців. Принцип “бойового імунітету”

Війна – це завжди руйнування, страждання, втрати. Але це також героїзм, хоробрість, самовідданість та рішучість військовослужбовців, добровольців, волонтерів та й загалом великої частини суспільства, об’єднаних у єдиному благородному пориві – захистити себе, своїх співгромадян, незалежність і суверенітет держави.

Лінія фронту пролягає не тільки на передовій, в інформаційному чи кіберпросторах, але також у праві та законодавстві. Важливими факторами є імплементація кращого досвіду країн-членів НАТО з урахуванням норм міжнародного права в українське законодавство. Таким чином, щоб гарантувати захист та права українських військовослужбовців та мінімізувати ризики для наших воїнів. Закон, правоохоронна та судова системи мають бути одним із елементів надійного та міцного “тилу ” для українських захисників.

Центр оборонних стратегій за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (National Endowment for Democracy) розробив і презентував ініціативи із впровадження “бойового імунітету” та вдосконалення випадків настання відповідальності для військових службових осіб в українське законодавство.

“Бойовий імунітет” (combat immunity) в тій чи іншій формі існує в правовому просторі різних країн, зокрема США та Великої Британії. Цей принцип передбачає випадки, коли відповідальність військових командирів не настає в умовах бойової обстановки, проведенні військових операцій.

Передбачена гнучкість та необхідність проведення детального аналізу та вивчення усіх обставин, в яких діяв командир, та якими умовами він керувався.

Для розуміння наведу як приклад “Правило Рендуліча” (Rendulic rule) із судової практики США. Справа Рендуліча стосується відповідальності командирів за допущені помилки під час війни. Трибунал зауважив, що рішення Рендуліча могло бути помилковим, але не злочинним. Як зазначено в рішенні, “умови, в яких командиром було зроблено висновки, виправдовують необхідність ухваленого рішення” (Справа щодо захоплення заручників 1297). Справа Рендуліча є основою загального стандарту щодо відповідальності командирів за рішення, ухвалені під час ведення бойових дій.

Відповідно до вказаного стандарту, дії командирів потрібно оцінювати винятково на підставі інформації, наявної на момент ухвалення того чи іншого рішення. Сенат США визначив, що будь-які рішення командирів, військовослужбовців чи інших осіб, відповідальних за планування, дозвіл та здійснення воєнних операцій (бойових дій), мають розглядатись судом з урахуванням інформації, що могла бути обгрунтовано доступною особі на момент планування, санкціонування та здійснення воєнних операцій. Судом не повинна враховуватись інформація, що стала відомою та доступною після проведення операції.

Такий принцип діє з метою убезпечення командирів та військовослужбовців від відповідальності за проведення воєнних операцій за наслідки, які неможливо було передбачити при плануванні чи безпосередньому проведенні таких бойових дій.

Принцип “бойового імунітету” у Великій Британії полягає у тому, що військовослужбовці, які дійсно беруть участь у воєнних діях (боях), не можуть бути притягнуті до загальноправової відповідальності за недбалість, дії чи бездіяльність. Такий підхід підтверджено рішеннями суддів та, відповідно, становить частину національного законодавства Об’єднаного Королівства.

Натомість в українських реаліях законодавство допускає, що ледь не у кожному випадку проведення бойових операцій військові командири можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за недбале ставлення до військової служби, у разі понесення втрат серед особового складу, або втрати майна. Разом із тим, виключити усі ризики під час планування, санкціонування та проведення бойових операцій практично нереально. Мінімізувати – так, виключити – ні.

Неврахування особливостей виконання військового обов’язку та проходження військової служби в умовах ведення бойових дій, специфіки ухвалення рішень при плануванні проведення воєнних операцій призводить до того, що військовослужбовці не в повній мірі захищені в цих ситуаціях.

Від рішень, які приймаються командирами в бойових умовах, безпосередньо залежить захист територіальної цілісності України, як це передбачено Конституцією та законами України. Проте наслідки виконання таких наказів в умовах війни спрогнозувати та передбачити неможливо.

Саме тому Центром оборонних стратегій в українському законодавстві пропонується передбачити випадки, коли військовослужбовці можуть не підлягати  кримінальній відповідальності: “за наслідки застосування зброї, бойової та іншої техніки, втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна під час відсічі збройної агресії проти України, збройного конфлікту, ведення бойових дій, воєнних дій, участі у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, крім випадків віддання або виконання явно кримінально протиправних наказів, умисного порушення законів України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та правил застосування сили, або вчинення злочинних діянь, що мають характер воєнного злочину або злочину проти людяності.

Ми в жодному випадку не пропагуємо безкарність або безвідповідальність. На підтвердження пропонується щонайменше два запобіжники: імплементація в

українське законодавство обов’язку знання та неухильного дотримання міжнародного гуманітарного права (запобігання та покарання за воєнні злочини та злочини проти людяності), а також відповідальності за відання та/або виконання кримінально протиправних наказів.

Варто підкреслити, що 14 грудня 2021 року проведено круглий стіл та презентовано напрацювання Центру оборонних стратегій.

На заході були присутні такі визнані та відомі українські науковці, як: Микола Хавронюк – доктор юридичних наук, професор кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету Києво-Могилянська академія; Павло Богуцький – доктор юридичних наук; Віктор Назаров – генерал-майор. Адвокати, експерти та представники Офісу Генерального Прокурора.

Загалом учасники круглого столу висловили думку, що запропонована тема надзвичайно актуальна та потребує належної уваги. Позитивно було сприйнято пропозиції, спрямовані на імплементацію “бойового імунітету” в українське законодавство.

Експерти наголосили на важливості створення та належного функціонування в Україні повноцінної системи військової юстиції, системи, яка б мала включати в себе юридичну службу ЗСУ, військову прокуратуру, військову поліцію, суди із відповідними військовими палатами, колегіями та/або спеціалізаціями, військову адвокатуру.

Реформування системи військової юстиції – важливий етап задля як вдосконалення розслідування кримінальних правопорушень у військовій сфері, так і для гарантування та захисту прав військовослужбовців, ухваленні рішень із чітким дотриманням законодавства.

Адже, як свідчить міжнародний досвід щодо застосування принципу “бойового імунітету”, професійне та ретельне вивчення кожної деталі обставин, які мали місце, в ході планування та проведення військових операцій має ключове значення.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-01-06 21:53:28

Магазин Автозапчастин м.Ніжин