Захисник України знову готовий стати в стрій після двох важких поранень і складної реабілітації

Сержант Збройних Сил України 46-річний Сергій Фабрика після двох важких поранень і складного періоду реабілітації знову повернувся на фронт, щоб захищати рідну землю. Про це розповіла пресслужба МОЗ.

– Сергій пішов захищати Батьківщину ще в 2014 році. Спочатку мав позивний Єгер, А потім – Злісний гном, – йдеться в повідомленні.

У 2014 році він відвів сина в школу, а сам пішов у військкомат. Служив у 57-й бригаді, яку колись називали Кіровоградською, нині – Кропивницька.

У серпні 2015 року під Горлівкою отримав перше важке поранення. Вони тоді з побратимами відбивали Зайцеве.

– Сепаратисти зміцнилися досить сильно. Було поле, яке взимку добре прострілювалося, проте аграрії засадили його амброзією висотою близько двох метрів, – згадує воїн.

За його словами, ворог почувався впевнено на своїх позиціях, тому поле не було заміновано. Завдяки цьому бійцям вдалося підібратися майже впритул до позиції ворога.

Сергій каже, що за чотири хвилини бою знищили дві ротації: кадировців і воронезьких десантників. Разом – до 60 осіб.

– З нашого боку – троє поранених і один загиблий. Вони зовсім нас не чекали. Адже хто піде по амброзії в період цвітіння, – посміхається воїн.

Друге поранення Сергій отримав вже під час повномасштабної війни. Це сталося в районі Херсона. Дивом вижив після удару фугасною авіабомбою ФАБ-500. Сергія відкинуло метрів на 20 і присипало землею.

Після були місяці лікування і відновлення в Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни.

– Я три місяці пролежав на спині. Розтрощило три хребця, а спинний мозок залишився цілим. Лікарі не перестають цьому дивуватися, – каже Сергій.

Крім того, у воїна були сильні опіки: шкіра на голові прижглася до кістки і кістка частково відмерла. Пізніше її почистили і відновили.

Був також діагностований гідроторакс обох легень (дихання було практично паралізовано), контузія кишечника з великими крововиливами. Руки були в гіпсі три з половиною місяці.

– За перше поранення була одна клінічна смерть, цього разу – три, – каже Сергій.

Захисник розповідає, що вже місяць, як почав ходити. Це був непростий шлях, проте чоловік каже, що помічає прогрес. Єдине, що дуже дошкуляє – біль. Але знаходить сили жартувати, мовляв, за ці два поранення у нього цілими залишилися тільки язик і серце.

А коли його запитують про мотивацію йти на фронт, щиро відповідає, що воює за рідну землю.