Будівельні матеріали м.Ніжин Будівельні матеріали м.Ніжин
Новини Чернігова

За дев’ятьох загиблих у серпні Захисників України помолилися в Чернігові

  • За дев’ятьох загиблих у серпні Захисників України помолилися в Чернігові
  • За дев’ятьох загиблих у серпні Захисників України помолилися в Чернігові
  • За дев’ятьох загиблих у серпні Захисників України помолилися в Чернігові
  • За дев’ятьох загиблих у серпні Захисників України помолилися в Чернігові
  • За дев’ятьох загиблих у серпні Захисників України помолилися в Чернігові
  • За дев’ятьох загиблих у серпні Захисників України помолилися в Чернігові

2 вересня в Козацькому кафедральному соборі святої великомучениці Катерини Православної церкви України в Чернігові проведено панахиду за воїнами, які в серпні цього року віддали своє життя за нашу країну, а також за всіх загиблих у боях за незалежність України.

Ірина Труш, співробітник відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України, розповіла про Героїв, загиблих у серпні 2021-го на фронті:

  • Ярослав СЕМЕНЯКА. Народився 1 жовтня 1989 року в селі Калинівка Конотопського району на Сумщині. Молодший сержант, військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. 7 серпня Ярослав допомагав людям – працював на автокрані, відновлюючи пошкоджену цивільну інфраструктуру поблизу села Піски на Донеччині. Але російські найманці прицільно влучили в автокран із протитанкового ракетного комплексу… Поховали Героя на рідній Сумщині, в селі Підлипному. Залишилися дружина і батьки.
  • Олексій КАЙДАНОВИЧ «Кардан». Народився 9 січня 1991 року в селі Федорівка Новоград-Волинського району Житомирської області. Відслуживши строкову, працював водієм у Новограді-Волинському. У 2014-му брав участь у боях за Іловайськ – на той час у складі 30-ї окремої механізованої бригади. З 2017-го служив у 54-му окремому розвідбатальйоні. Старший солдат. Олексій загинув за два тижні до кінця ротації. 10 серпня близько 14:15 російсько-терористичні війська обстріляли мікроавтобус наших військових біля Мар’їнки з протитанкового ракетного комплексу. Кайданович, який був за кермом, поїхав на пост, щоб замінити там людей… Від отриманих уражень помер у шпиталі через кілька годин. Поховали Олексія Кайдановича в рідній Федорівці. Залишилися батьки, брат і сестра, дружина, донька та 6-річний син.
  • Артем МАЗУР. Народився 28 березня 1995 року на Кіровоградщині, мешкав у селі Веселе Олександрійського району. У своєї матері Артем був єдиною дитиною, але має зведених сестру та брата, який також служить у зоні проведення операції Об’єднаних сил. У лютому 2017 року підписав контракт на службу в ЗСУ. Заступник командира бойової машини – навідник-оператор 1-го механізованого відділення 3-го механізованого батальйону 28 омбр імені Лицарів Зимового походу. Старший солдат. Лише три місяці тому 26-річний боєць зіграв весілля зі своєю коханою дівчиною. А пізно ввечері 16 серпня під час бойового чергування на взводному опорному пункті в районі Новомихайлівки на Донеччині в нього влучив ворожий снайпер… Прицільний постріл не залишив Артему Мазуру шансів на життя. Похований у рідному Веселому. Залишилися молода дружина, мати і зведені брат та сестра.
  • Василь ОСТРОВСЬКИЙ. Народився 21 липня 1980 року в селі Сороки-Львівські. Мешкав у Львові.
  • Із 2018 року служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Старший солдат, командир мотопіхотного відділення. Побратими розповідають про нього як про справжнього воїна, який завжди проявляв розумну ініціативу й був надійною підтримкою для своїх командирів та товаришів. Вранці 19 серпня Василь перебував на бойовому чергуванні поблизу населеного пункту Новоолександрівка, коли в нього поцілив ворожий снайпер. Поховали бійця в рідному селі. Залишилися батьки, дружина і маленький син.
  • Юрій МИХАЙЛОВ. Народився 14 лютого 2000 року в Миколаєві. Ріс сиротою – хлопця виховувала бабуся. Займався спортом, мріяв про військову кар’єру. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У червні цього року отримав диплом, погони офіцера – і фактично одразу пішов на фронт. Став командиром взводу 28 омбр імені Лицарів Зимового Походу. Юний лейтенант загинув 22 серпня близько 15:15, діставши смертельне кульове поранення під час обстрілу позиції ЗСУ поблизу Мар’їнки на Донеччині. Поховали юнака на Алеї слави цвинтаря в Миколаєві. Залишилася бабуся.
  • Олександр АКСЬОНОВ. Народився 22 вересня 1982 року в Борисполі на Київщині. Молодший сержант, командир відділення снайперів взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 131-го окремого розвідувального батальйону. Був прикомандирований до 28-ї окремої механізованої бригади, яка стримує ворога в районі Мар’їнки на Донеччині (оператор 1-го відділення радіорозвідки взводу радіорозвідки розвідувальної роти). Куля ворожого снайпера обірвала життя Сашка 23 серпня, в День Державного Прапора. Поховали воїна на Алеї Героїв Рогозівського кладовища в Борисполі. Залишилася мати.
  • В’ячеслав ПІТЬКО. Народився 22 грудня 1972 року в місті Кам’янське, що на Дніпропетровщині. Працював на підприємстві «Дніпроазот». На війні – з 2014-го. Старший сержант, командир відділення 74-го окремого розвідбатальйону. Після перемоги він мріяв зайнятися сільським господарством, планував збудувати теплицю й вирощувати овочі…Але війна справді забирає найкращих. Старший сержант Пітько загинув у День Незалежності. Близько сьомої вечора окупанти неподалік Донецька відкрили вогонь з автоматів по позиціях ЗСУ, поранивши двох наших бійців. На жаль, для В’ячеслава рани виявилися несумісними з життям: куля пробила бронежилет збоку, прошила внутрішні органи і вийшла наскрізь. Але навіть у той момент Палич не думав про себе і закликав побратимів: «До бою!». Помер уже під час евакуації – сильна крововтрата й тяжке ураження печінки не залишили шансів на виживання… Поховали воїна на Алеї Слави військового кладовища в Кам’янському. Залишилися мати, брат, дружина й 11-річна донька.
  • Андрій ВИСКРЕБЕЦЬ. Народився 28 квітня 1982 року в Запоріжжі. Закінчив місцевий будівельний технікум і працював за фахом, аж доки почалася російська агресія на сході. Відвоювавши три роки у складі 55-ї артбригади «Запорізька Січ», Андрій продовжив контракт, цього разу прийшов у 74-й окремий розвідувальний батальйон. Cтарший солдат, оператор протитанкового взводу вогневої підтримки. 27 серпня Андрій виконував бойове завдання в районі селища Славне на Донеччині, коли його «дістав» ворожий снайпер. Пострілом у голову… Сталося це на тій самій позиції, де за кілька днів до того був убитий В’ячеслав Пітько. Поховали воїна в Запоріжжі. Залишилися дружина, двоє дітей та сестра.
  • Роман ЗАДОРОЖНИЙ. Народився 9 червня 1994 року в селищі Добротвір Червоноградського району Львівської області. На передову російсько-української війни пішов фактично з перших її днів. Старший солдат, заступник командира бойової машини 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Короля Данила. 30 серпня, коли старший солдат Задорожний ніс бойове чергування поблизу селища Новозванівка на Луганщині, бойовики обстріляли позиції Збройних сил з ручних протитанкових гранатометів та кулеметів різного калібру. Від обстрілу загорілася суха трава. Роман разом із побратимами почав гасити вогонь, щоб зупинити його подальше поширення – і саме в той момент його накрило вибухом протитанкової ракети. Під час евакуації боєць помер від отриманих поранень. Залишилася мама, кохана дівчина і син.
  • Також 29 серпня, в День пам’яті загиблих захисників України, помер підполковник-спецпризначенець Герой України Олександр ПЕТРАКІВСЬКИЙ, який був прикутий до ліжка після важкого поранення в голову, отриманого в бою ще в липні 2014 року.

    Панахиду відправили отець Роман, настоятель Кафедрального собору святої великомучениці Катерини, секретар Чернігівської єпархії ПЦУ, і протоієрей Антоній, головний капелан Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України, військовий священик 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, які помолилися за кожного з загиблих воїнів, що в серпні цього року віддали своє життя за нашу країну, та всіх загиблих Героїв у боях за незалежність України, за видужання всіх поранених воїнів, за всіх живих Захисників України.

    Сергій Бутко, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області, подякував святим отцям і повідомив: «Протягом серпня 2021 року російські окупанти вчинили 182 обстріли позицій Збройних сил України на Донеччині та Луганщині. 9 українських воїнів загинуло. Таким чином, з 1-го січня і до кінця серпня цього року за Україну віддав своє життя 61 Захисник України. 27 воїнів отримали бойові поранення та травмування. Вічна пам’ять полеглим Захисникам України. Вони загинули за всю Україну і кожного з нас. Молимося за видужання поранених воїнів. Низький уклін та щира вдячність усім воїнам, які захищають нас від російських загарбників!».

    На панахиді серед інших були присутні учасники бойових дій в російсько-українській війні: Володимир Мироненко, відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України; Іван Ващенко, голова Координаційної ради ветеранів АТО/ООС при Чернігівській облдержадміністрації (живе в м. Корюківка); Юрій Коцюбинський, директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.

    Організатори: Український інститут національної пам’яті, Чернігівська єпархія ПЦУ, Кафедральний собор святої великомучениці Катерини ПЦУ, Козацька православна громада Храму святої великомучениці Катерини за сприяння Міністерства у справах ветеранів України.

    Усы небайдужі самостійно, з дотриманням вимог карантину, можуть вшанувати пам’ять Героїв, які загинули в боях за незалежність України в російсько-українській війні, в соборі та інших храмах області.

    Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

    02.09.2021
    Джерело: ЧЕLINE. Новини Чернігова