З Покровського напрямку — по золото: як екіпаж бригади «Спартан» на трофейному Т-80 став найкращим у НГУ
Екіпаж трофейного Т-80 із бригади «Спартан», який уже понад два роки воює разом, посів перше місце серед танкістів Національної гвардії України.
Історію танкістів розповіли у 3-й бригаді оперативного призначення «Спартан» імені полковника Петра Болбочана.
Нині екіпаж працює на Покровському напрямку. Б’є по російських бліндажах, укриттях і скупченнях піхоти.
Причому робить це з танка, який колись належав самим росіянам.
«Наш танк трофейний, і зараз вони отримують із власної ж техніки. Це бумеранг: зайшли до нас, залишили техніку — а тепер вона працює назад», — розповідають танкісти.
Цим екіпажем вони воюють уже понад два роки. На змагання НГУ їхали без особливих очікувань — конкуренція була серйозна.
«Багато сильних екіпажів було — усі бойові. Ми бачили, як вони їздять, і розуміли, що буде дуже тяжко. Розраховували хоча б на п’яте місце».
Першим випробуванням стала траса для механіків-водіїв — на швидкість і маневреність. Окремо перевіряли заправку танка: тут рахувався не лише час, а й правильність виконання.
Далі — стрільба.
Треба було уразити три цілі з основної гармати та ще три — зі спареного кулемета ПКТ. Екіпаж «Спартана» не промахнувся жодного разу.
«По стрільбі у нас було стовідсоткове влучання.
На останньому етапі танкісти рухалися закритим маршрутом і самі шукали замасковані цілі — бронетехніку та піхоту.
Загалом у змаганнях брали участь 13 екіпажів НГУ на Т-62, Т-64, Т-72, Т-80 та Leopard 1A5. Перше місце виборов екіпаж «Спартана», другим став екіпаж 1-ї Президентської бригади «Буревій», третім — 17-ї Полтавської бригади.
Танкісти кажуть, що дрони не позбавили танки своєї ролі на полі бою.Коли противник іде на прорив, танк може зустрічати його прямою наводкою.
«Коли вони йдуть на прорив і треба зустріти прямою наводкою, танк — це дуже потужна зброя».
Працювати екіпаж може і з закритих вогневих позицій. А якщо треба — танком можна витягнути пошкоджену машину. Свою перемогу військові пояснюють тим, що за два роки навчилися розуміти одне одного майже без слів.
«Ми перемогли завдяки злагодженості. Я тільки подивився на навідника — він уже це робить. Механік-водій так само».
