Як художник із Луганщини розписує храм на Чернігівщині – Відео

Війна змінила життя мільйонів українців – змусила залишати домівки, роботу та мрії. Для художника Сергія Зубаня з Сіверськодонецька вона стала точкою відліку нового життя – далеко від рідного міста.

Пише Челайн

У 2022 році він разом із дружиною переїхав до Линовиці, що на Чернігівщині. Тоді подружжя сподівалося, що це тимчасово –  лише на кілька тижнів. Та минули роки, і вони досі тут.

У Сіверськодонецьку Сергій займався живописом і мріяв про персональну виставку. Тікаючи від війни, зміг узяти з собою лише кілька картин – із надією незабаром повернутися.

«Ми вчились у Луганському художньому училищі, живописне відділення було. Диплом – вчитель малювання і креслення», — Сергій Зубань, маляр, художник.

Нині у Линовиці митець розписує Свято-Успенський храм – один з перших у Чернігівській області, який позбувся московського ярма у вересні 2022 року.

До початку робіт стіни храму були пофарбовані в рожево-блакитні кольори, а подекуди штукатурка вже обсипалася.

«Почалось усе з того, що он під вікнами штукатурка отак висіла, і священник боявся, щоб вона нікому не впала на голову, отакі були шматки великі. Страшно було. Тому й вирішили ремонт зробити: зашпаклювати і пофарбувати. А потім риштування такі зробили», — Сергій Зубань, маляр, художник.

«Треба було зробити ремонт, перефарбувати стіни і навести лад. Бо такі рожеві стіни, то не дуже добре. І священник теж цього дуже хотів, дуже. І ми його підтримали, і парафіяни підтримали. Але він розумів, що одна справа – просто пофарбувати стіни, а інша справа – зробити розпис», — Наталія Зубань, майстриня.

Роботи Сергій розпочав у серпні, а вже в грудні завершив розпис центральної частини храму.

«Стояли риштування понад 12 метрів заввишки. І щойно почався процес, обрали тему, я така – я тобі допоможу, бо я ж теж умію малювати. І ти такий метри на 3-4 заліз і «Ой, ні, щось я передумала лазити туди». Не вистачає хоробрості. Це така велика праця: підійматися вгору – вниз, а там ще тримати цю тему і малювати. Бо коли ти туди підіймаєшся, воно не таке там зверху, воно інше, викривлення пропорцій», — Наталія Зубань, майстриня.

Концепція розпису має глибокий символізм. Вона натхненна образом рушників, які в українській традиції супроводжують людину протягом усього життя.

«Концепція цього розпису така. Була така пісня. «Прибрала планету – послала стежкам споришу… і тихо пішла за межу». Прибігли сполохані діти… І там така фраза… Нема слова «померла» чи «поховали», а «злетіли у вись рушники». Пригадую ще, як раніше хоронили. Зараз опускають гроб на мотузках, а раніше на рушниках. Були 8-метрові рушники. 2 рушники обов’язково треба було. Поклали в землю домовину і рушники витягують – «злетіли у вись рушники». Отак і орнамент угорі рушниковий такий», — Сергій Зубань, маляр, художник.

Нині триває розпис лівої частини храму. У центрі композиції – Покрова Пресвятої Богородиці, що символізує захист, єдність і надію.

У цьому розписі також відображені визначальні сторінки української історії – від князя Володимира до останнього гетьмана, а також сучасна боротьба за свободу: Майдан і українські військові.

Також Сергій Зубань займається реставрацією старовинних ікон і створює нові. І попри все, мріє про персональну виставку.