Будівельні матеріали м.Ніжин Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Як видобувався газ: цікаві факти про українську столітню історію галузі

Попри нинішній статус імпортера газу, Україна далеко не завжди купувала паливо за кордоном. Мало хто знає, та в минулому столітті наша країна була навіть експортером блакитного палива. Газ, видобутий із вітчизняних надр, постачали до багатьох країн Європи та колишнього СРСР.

І це не дивно, адже Україна – одна зі світових старожилів нафтогазової галузі. Першу нафту в промислових масштабах на території нашої країни видобули ще в 20-х роках XIX століття. Сталося це в районі міста Борислав Львівської області. На той час це був найбільший нафтовидобувний регіон у Європі.

А в 20-х роках XX століття Україна прославилася вже завдяки природному газу. На тій же Львівщині відкрили Дашавське газове родовище. Цікаво, що значні поклади блакитного палива виявила німецька фірма Siemens, яка саме бурила свердловини в регіоні. Однак на той момент німці шукали не газ, а калійну сіль. Згодом у регіоні відкрили ще одне родовище – Опарське.

Україна – перший експортер газу в світі

Та саме газ із Дашавського родовища вперше у світі експортували. Сталося це одразу після закінчення Другої світової війни в 1945 році, коли СРСР постачав українське паливо до Польщі. А з 1951 року видобутий із українських надр газ почали активно постачати до Москви. Задля цього газопровід Дашава-Київ продовжили до столиці колишнього Союзу.

Згодом газ із західноукраїнського родовища отримала й Білорусь. У 1960 році запрацював газопровід Дашава-Мінськ.

А в 50-х роках ХХ століття вітчизняні газовики відкрили нове велике родовище на Харківщині – Шебелинське. Його початкові запаси сягнули 650 млрд кубометрів газу. Потім у країні відкрили ще низку потужних родовищ: Хрестищенське, Єфремівське, Кегичівське, Пролетарське, Гадяцьке тощо. Саме тоді Україна стала одним із найпотужніших газовидобувних регіонів світу.

Загалом у середині минулого століття природний газ українського походження постачали до Росії, Молдови, Білорусі, Литви, Латвії, Польщі, Чехословаччини та навіть Австрії.

Статус експортера газу наша країна мала довгі 32 роки. З 1945 до 1977 рік з території України за кордон поставила 130 млрд кубометрів палива! Водночас галузь повністю забезпечувала ще й внутрішні потреби в газі.

На той час Україна могла собі це дозволити. Адже в 1975-1976 роках вітчизняний видобуток газу досяг свого історичного максимуму – 68,7 млрд кубометрів на рік. Для порівняння: нині річний видобуток українських компаній становить близько 20 млрд кубометрів.

Період виснаження

На жаль, активний видобуток і значний експорт газу з українських надр швидко виснажив навіть найбільші родовища. І вже з кінця 70-х років минулого століття вітчизняна нафтогазова галузь почала поступово занепадати.

Радянський Союз став будувати трансконтинентальні транзитні газопроводи для постачання до Європи газу з нових родовищ у Сибіру. А для підтримки цього транзиту в Західній Україні на місці виснажених родовищ облаштовували одні з найбільших у світі підземні сховища газу.

Натомість у видобуток в Україні перестали вкладати кошти. Галузь лишилася з виснаженими родовищами та застарілими технологіями. Усе це призвело до подальшого падіння обсягів видобутку: з початку 90-х років у країні видобували вже менше 20 млрд кубометрів на рік. І саме в цей період російська пропаганда почала зображати Україну як вічного імпортера газу, забувши про часи, коли Москва сама користувалася українським паливом.

Дещо вирівняти ситуацію з видобутком вдалося лише на початку ХХІ століття. У 2000-х в Україні видобували близько 20 млрд кубометрів газу на рік. Але цього було замало для задоволення всіх потреб країни, тож паливо все одно доводилося імпортувати.

Проте через суттєве подорожчання імпортного палива та загрози національній безпеці в новітній історії України на власну газовидобувну галузь знову звернули увагу.

Від занепаду – до перспектив

Попри тривалу кризу в галузі та виснажені родовища, Україна досі має хороші перспективи.

У вітчизняних надрах залишилися доволі великі розвідані запаси газу. За різними оцінками – від 350 млрд до 1,3 трлн кубометрів. 

Найбільші запаси – на глибоких горизонтах, у щільних породах, а також на Чорноморському шельфі. Саме там вітчизняні газовики планують шукати й розробляти нові родовища.

Повернутися в Чорне море українські газовики можуть уже в 2021 році. Уряд доручив Нафтогазу провести геологічне вивчення української частини Чорноморського шельфу та надав компанії право на отримання спеціальних дозволів на освоєння нафтогазових ділянок на морі.

Після вирішення офіційних процедур Нафтогаз готовий у найкоротші терміни розпочинати сейсмічні дослідження на морі. У компанії підрахували: вже в перший рік робіт на шельфі інвестиції можуть сягнути $40 млн.

Якщо все пройде вдало і наявність значних покладів на шельфі підтвердиться, Україна зможе розраховувати й на залучення міжнародних інвесторів.

Успіхи наших сусідів у Чорному морі – Туреччини та Румунії – підтверджують: на шельфі газ є. Його запаси лише на українській частині шельфу перевищують 1 трлн кубометрів. Якщо всі проблеми, пов’язані з окупантами та геологією, вдасться розв’язати, в перспективі це означає можливість видобутку до 10 млрд кубометрів на рік.

Паралельно на суходолі Нафтогаз (а саме найбільша вітчизняна видобувна компанія – Укргазвидобування, що входить до складу Групи) нині розробляє 140 родовищ у Харківській, Полтавській, Сумській, Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та Волинській областях. Загалом на цих родовищах працює близько 2,5 тис. свердловин, 27 із них пробурили вже в 2020 році.

Водночас компанія активно освоює сучасні технології та обладнання. Замість старих радянських верстатів українські фахівці застосовують нові машини кращих світових виробників. Вони дозволяють ефективніше та швидше бурити нові, надглибокі свердловини. Як, наприклад, свердловина №58 на Комишнянському родовищі в Полтавській області.

Швидкість її буріння перевищила 800 м/верстато-місяць, завдяки чому її пробурили на 41 добу швидше, ніж планувалося. Для порівняння: середня швидкість буріння в Україні нині – понад 700 м/верстато-місяць, а в 2000 році вона становила лише близько 400 м/верстато-місяць. 

Завдяки сучасним технологіям та обладнанню на свердловині №58 фахівці Нафтогазу доволі швидко дісталися глибини 6 040 м, де отримали значний приплив вуглеводнів – понад 170 тис. кубометрів газу на добу.

Саме таких свердловин нині потребує галузь.

— На глибинах більше 5 тис. м Україна має значний потенціал з видобутку вуглеводнів. Тому ми розглядаємо глибокі горизонти як один із стратегічних напрямів для пошуку нових покладів та нарощення запасів газу. Проте буріння свердловин на значних глибинах пов’язане з підвищеними ризиками: як геолого-технічними, так й економічними. Нова свердловина вчергове довела, що спеціалісти Нафтогазу мають необхідний досвід та експертизу для досягнення мети, – наголошує директор дивізіону Нафтогаз Розвідка та Видобування Олександр Романюк.

Нові техніка та технології дозволяють також підтримувати обсяги видобутку на старих родовищах. І це вкрай важливо для галузі, адже без так званої інтенсифікації показники виснажених родовищ невпинно падатимуть.

Зокрема, починаючи з вересня 2016 року, Нафтогаз виконав 464 операції з гідравлічного розриву пласта на 253 свердловинах. Завдяки цьому вони забезпечили додатковий видобуток 6 млрд кубометрів газу.

— Завдяки ефективній роботі на виснажених родовищах нам вдалося уникнути значного падіння видобутку в першому півріччі, яке відзначалося надскладними економічними умовами, – підкреслив Олександр Романюк.

Та попри світову кризу й інші труднощі українські газовики вірять, що найгірші часи галузі вже позаду. І в майбутньому планують видобути з вітчизняних надр ще не одну сотню мільярдів кубометрів палива.

Більше про історію, сьогодення та майбутні плани галузі дивіться у веб-серіалі Нафтогазу Свій газ.

Читайте останні новини України та світу на каналі  в Telegram

Джерело ФАКТИ. ICTV
2020-12-16 10:09:40