Як підтримати тих, чиї близькі та рідні сьогодні на фронті — травмотерапевт

Психолог і травмотерапевт Центру психічного здоров’я та реабілітації Лісова поляна МОЗ України Леся Бондаренко сформулювала низку порад, як підтримати тих, чиї близькі й рідні перебувають на фронті.

– Родини військових перебувають у щоденному стресі. Він почався з моменту, коли їхня близька людина пішла на війну, і триває досі. Чекати рідних з війни – це страшно і дуже виснажливо, – зазначає психологиня.

Однак, за її словами, не всі знають, яка підтримка буде корисною, а яка навпаки – нашкодить родинам військовослужбовців, адже це новий досвід для багатьох українців.

Як підтримати родини військовослужбовців

Будьте поруч, надавайте емоційну підтримку. Головне ваше завдання не прибрати страждання, а зробити так, щоб людина не проживала свій біль, сум, розпач наодинці з собою.

Запропонуйте допомогу. Побутові та соціальні проблеми, фінанси, здоров’я, догляд за дітьми – проблеми, з якими стикалася сім’я до війни, нікуди не зникли, а навпаки посилилися, бо один із членів сім’ї зараз не може долучатися до їхнього вирішення.

Проводьте час разом. Варто показувати людині, що її ще десь чекають, що про неї не забули і що її приймають, навіть якщо вона не завжди щаслива. Будьте позитивними, не концентруйтеся на негативних і стресових моментах, згадуйте негативні події мінімально.

Слідкуйте за безпекою в соцмережах. Дотримуйтесь інформаційної гігієни в соцмережах. Не поширюйте неперевірену інформацію про військовослужбовця. Це, наприклад, може бути повідомлення про смерть, полон або поранення, але ви не можете знати точно чи це правда.

Не давайте марної надії. Не кажіть, що все буде добре, “він скоро скоро повернеться”, “скоро буде перемога” тощо. Навіть коли ми хочемо втішити людину, не варто говорити неправду – ніхто не знає, як буде і коли. Але ми можемо сказати, що ми віримо і сподіваємося, що все буде добре.

Не знецінюйте переживань рідних. Люди по-різному реагують на війну: хтось активізується і починає волонтерити чи більше працювати, а когось навпаки переживання і страх паралізують. Кожна реакція нормальна. Кожен реагує по-своєму і має право на ці переживання. Найкраще, що ви можете зробити – це підтримати і дозволити людині прожити цей стан.

Спонукайте членів родин військових звертатися за психологічною підтримкою, якщо ви бачите, що людина застрягла у своїх переживаннях – постійно плаче, у неї пригнічений настрій, підвищений рівень тривоги, порушення сну.

Переживання в сім’ях військових неминучі, проте рівень хвилювання можна знизити, надаючи підтримку. Насамперед, даючи відчуття, що людина – не залишилася сам на сам зі своїми переживаннями та болем.