«Я завжди знаю, що є комусь гірше, ніж мені»: як медики 25-ї бригади рятують поранених на стабпункті
На стабпункті 25-ї бригади медики рятують поранених із найтяжчими травмами, а іноді буквально повертають їх до життя.
Про це розповіли в сюжеті марафону «Єдині новини» про роботу стабілізаційного пункту 25-ї повітряно-десантної Січеславської бригади 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ.
Стабілізаційний пункт — це найближче до лінії бойового зіткнення місце, де пораненим можуть надати кваліфіковану лікарську допомогу. Тут працюють лікарі різних спеціальностей, які приймають поранених різного ступеня тяжкості.
За словами медиків, характер травм за останні роки суттєво змінився. Якщо раніше приблизно один із десяти поранених зазнавав травм унаслідок атак дронів, то нині, за їхніми спостереженнями, у найкращому разі лише один із десяти потрапляє до стабпункту не через влучання безпілотника.
Постійна загроза з неба впливає і на евакуацію. Терміни доставки поранених можуть бути різними — від кількох годин до кількох днів.
Саме тому медики наголошують на важливості першої допомоги ще до прибуття бійця на стабілізаційний пункт.
«Найчастіша причина у наших хлопців після бою чи під час бою — це кровотечі. І от треба навчитись їх зупиняти, щоб вони до нас доїжджали», — пояснюють лікарі.
Військові мають знати базові дії: накласти турнікет, зупинити кровотечу, за потреби накласти шину та асептичну пов’язку.
На самому стабпункті медики продовжують допомогу — зупиняють кровотечі, накладають шини, зашивають пошкоджені судини та виконують інші необхідні маніпуляції.
Нині тут проводять і переливання крові. Медики зазначають, ще трохи більше ніж рік тому не мали достатнього забезпечення компонентами крові, а тепер активно їх використовують.
Поки лікарі працюють із пораненим, медбрат готує ліки, встановлює катетери та допомагає налагодити контакт із бійцем.
Шоковий стан може супроводжуватися дезорієнтацією, непритомністю або сильним переляком, тому важливо не лише надати медичну допомогу, а й заспокоїти людину.
На зміні двоє лікарів працюють за двома столами. Коли поранених надходить багато, медики визначають пріоритетність допомоги.
Тих, у кого немає кровотеч і стан стабільний, можуть залишити чекати, поки медики займаються важчими випадками.
У таких умовах оперативність стає не менш важливою за чітке дотримання протоколів.
«Я думаю, що все залежить від того, наскільки ми швидко це все зробимо. Всі працюють тут однаково. Навіть санітари приходять, тримають, подають», — каже медик Костянтин.
Один із найважчих випадків Костянтин, який працює на стабпункті, згадує досі. Боєць із тяжкими пораненнями голови та обличчя, травматичною ампутацією і масивними ушкодженнями кінцівок прибув непритомний, у стані клінічної смерті.
«Ми провели реанімацію, реанімаційні заходи, які були, скажімо так, по певних моментах, у зв’язку з пошкодженням верхніх дихальних шляхів, обличчя», — розповідає медик.
Після масивної трансфузії та стабілізації пораненого відправили на наступний етап евакуації.
Чіткого графіка в медиків немає, а робочий день часто триває понаднормово. Водночас вони продовжують працювати, бо розуміють, наскільки важливою є їхня допомога.
«Я завжди знаю, що є комусь гірше, ніж мені. Я розумію, наскільки це важко, наскільки це небезпечно, наскільки це складніше, ніж у мене. Плюс ти прокинувся цілий, здоровий, а людина поранена, людині болить, людині погано, ти можеш щось зробити із цим. Тому треба встати і зробити», — говорить Костянтин.
Стабілізаційний пункт 25-ї бригади 7-го корпусу ДШВ не рахує врятованих і не бачить, як їх виписують.
Його завдання — першим зустріти пораненого та зробити все можливе, щоб він вижив.
Як повідомляла АрміяInform, екіпаж медичної служби «Щит Життя» бригади Національної поліції України «Лють» врятував пораненого військового із суміжного підрозділу.
