Все по-дорослому: зірка Довбуша Даша Плахтій про інтим у кіно та нові ролі

У День незалежності України, 24 серпня, телеканал ICTV2 робить подарунок своїм глядачам – на телеекрані о 20:00 вперше покажуть історичний блокбастер Довбуш режисера Олеся Саніна.

Головну жіночу роль в епічній драмі виконала акторка Даша Плахтій. В ексклюзивному інтервʼю Фактам ICTV вона розповіла про особливості роботи у великому проєкті, про інтимні сцени в кіно та реакцію чоловіка на них, а також, за ким з українських колег стежить.

Даша Плахтій в образі Марічки/Film.UA

Про фільм Довбуш

– Довбуш уперше зʼявиться на телеекранах, тому український блокбастер побачать ще більше людей. Ви маєте досвід роботи у різних проєктах, зокрема в незалежних. Чим особливе знімання саме у таких масштабних драмах з великим бюджетом і потужною промокампанією?

– Цей досвід цікавий серйозним підходом до проєкту, команда зібралася потужна. Режисер Олесь Санін дуже уважно ставився до всіх процесів фільму, а особливе ставлення було до акторів і сценарію.

Він просто від самого початку сказав, що актори для нього – найважливіші в цьому фільмі та зібрав дійсно завзятих, класних людей.

Олесь Санін в роботі над Довбушем/Film.UA

Усі департаменти, які були залучені, максимально включилися в роботу, хоча й перебували у набагато складніших умовах, порівняно з акторами, через великий обсяг завдань.

Костюмеру треба було щоденно прати десятки речей, готувати їх до знімань, грим постійно робив перуки на кожного актора та навіть на сотні людей з масовки, художники місяцями створювали декорації у горах – і це далеко не все.

Команда робила це самовіддано, що теж дуже сильно впливало на мій стан так само. Коли ти бачиш – усі як один організм працюють на результат, це дуже мотивує і підтримує.

– Олесь Санін – це, безперечно, ім’я, в українському кінематографі. Чи не складно працювати з такою зіркою?

– З ним дуже комфортно. Ми багато говорили, багато репетирували, і це додавало глибшого розуміння того, що на нас чекає. Тому вже в процесі виробництва було легше. Щодня перед знімальним процесом ми так само зустрічалися, говорили, налагоджували контакт, думали над сценою, могли міняти її, адаптувати.

Кадр з фільму Довбуш/Film.ua

Стосовно складнощів у роботі з зірковими режисерами, то, мені здається, все залежить від особистості. До того ж часто люди самі собі вигадують, що гучне імʼя означає зверхність.

Якщо людина розвивається як особистість, якщо людина не втрачає за славою відчуття власної цінності й спрямована на виконання місії у своїй роботі, то з нею ще легше працювати, ніж, наприклад, із початківцем.

– Чим ви внутрішньо схожі на свою героїню Марічку та чим відрізняєтеся?

– Складно сказати, тому що між нами прірва у 400 років практично. Але мені здається, що відданістю. Мені дуже приємно було грати всю цю любов до Довбуша, вірність, сміливість, бо вона не страшилася якогось осуду і робила, як відчуває, наче це почуття було більшим за неї.

– А те, що вона прийняла умови та згодилася вийти заміж за нелюба?

– Ви ж знаєте, що у жінки тоді не було вибору. Вона не могла вчинити інакше, тому не можна сказати, що вона погодилася і це стало її рішенням, це було примусово. Коли я готувалася до фільму, то більше почала розбиратися в цьому, зокрема у хронології розвитку жіночих прав. Ніби й знала, як було тоді, але все одно дивувалася, що все це змінюється тільки зараз.

Даша Плахтій в образі Марічки/Film.UA

– Довбуш має рейтинг 16+. Це якось повʼязано з пристрасною сценою кохання Марічки та Олекси?

– Частково. Там же є декілька критеріїв, чому не можна дітям дивитися. Як на мене, там більше сцен бійок і різних вбивств, ніж любовних сцен, але любовні сцени, безумовно, теж є, і на це встановлено обмеження.

– До речі, у світовій кіноіндустрії є професія координатора інтимних сцен, щоб усі учасники процесу почувалися комфортно. Як із комфортом в українському кінематографі?

– Я чула про це від подруги-українки, яка живе в Німеччині та під час роботи над одним місцевим проєктом підписувала договір з усіма пунктами про те, що має статися на майданчику.

У нас у Довбуші не було такої людини, але все було досить комфортно, бо, напевно, є довіра до режисера, є довіра до партнера, оператора, а це – найголовніше.

Тобто, якщо були такі сцени, то з нами залишався лише оператор і звукорежисер. Ми обговорювали з Олесем, як і що має статися.

Кадр з фільму Довбуш/Film.ua

– Інколи акторки, зокрема за кордоном, використовують дублерок для таких сцен. Для вас не проблема оголитися перед камерою?

– Я ніколи не ставлюся до цього байдуже. Мені завжди важливо, щоби це було доречно до контексту фільму, щоби не було оголення заради оголення. Загалом же немає якогось сорому щодо цього, і з чоловіком так само ми це все обговорюємо по-дорослому. Ми розуміємо, що це робота, у нас є довіра, а це – найголовніше у стосунках. Якщо люди одне одному довіряють, тоді не виникає проблем.

Про взірець у професії

– Хто для вас є взірцем у професії? На кого хочеться рівнятися, ким захоплюєтеся? Чи ви вважаєте, що для актора зайве мати кумирів?

– Мені багато різних акторів та акторок подобаються, які вражають своєю технікою. Проте, гадаю, що кожному актору треба шукати свій шлях. Водночас потрібно дивитися якісне кіно, читати якісні книжки, щоби наповнюватися правильними речами, але обовʼязково й шукати себе.

Є українські актори, якими я захоплююсь, які постійно розвиваються, попри різні складнощі в нашій індустрії. Та, якщо створювати собі кумирів, можна втратити власну ідентичність.

Даша Плахтій в образі Марічки/Film.UA

– Якщо не секрет, хто з українських акторів вам подобається, за ким стежите з колег? 

– Мені подобаються Ірма Вітовська, Віктор Жданов, Олексій Гнатковський, Даша Творонович, Марія Трепікова, Настя Пустовіт, Оксана Жданова, Олена Хохлаткіна, Віталій Ажнов, я в захваті від Саші Рудинського, який нещодавно знявся у проєкті Декамерон на Netflix. Ліля Сивицька – не лише режисерка, а й акторка дуже класна.

Насправді багато хороших акторів у нас, просто буває так, що не всі потрапляють в якісні класні продукти через нинішні реалії.

Школа у нас теж не ідеальна, хотілося б трохи кращого, але українські актори – молодці, та й режисери є класні. Я вірю, що все має вистрілити у свій час. Дуже сподіваюся, що вся ця війна не буде затримуватися на десятиліття. Просто без надії сподіваюся на краще.

Про втілені образи та нові ролі

– Ви можете бути абсолютно різною у своїх образах, у якому вам найкомфортніше? 

– Напевно, часто в акторів так буває, що це якась з останніх ролей, бо ми постійно розвиваємося. Тому у свіжих проєктах ти найбільше синхронізуєшся з власним баченням. Під час знімання у Довбуші я безмежно кайфувала в процесі, тож результат мені сподобався.

Зараз, у чеському проєкті я маю прикольну нову роль. Це вже не лірична якась історія, я там граю шпигунку. Вона – лесбійка, зовнішність у мене там зовсім інша, й персонаж цікавий, нетиповий, не схожий на всі попередні.

Фото: Даша Плахтій/Instagram

– А який образ ще не втілили, але хотіли б?

– Мені хотілося б чогось містичного трошки. Відьми, вампіри, ельфи – розмах може бути досить широким. Також хотілося б якихось різких персонажів – колючих, гарячих, сильних, вольових.

Але найбільше мене вставляє, коли історія несе за собою якісь важливі сенси й залишає у глядача після перегляду емоції, надихає на роздуми.

Цікаво зіграти в історичному костюмованому проєкті з балами й сукнями, або потрапити на зореліт і полетіти в космос.

– Ви вже знімаєтеся в чеському проєкті, а взагалі, чи відкриті ви для пропозицій зі світової кіноіндустрії? Чи мають там ваше портфоліо?

– Оце дуже хороше питання. Треба зайнятися цим, бо в мене довгий час було таке, що, типу, самі прийдуть і запропонують. Так не працює. Треба якраз-таки на всі бази публікуватися, починати додавати свої шоуріли, свіжі фотографії тощо.

Ось зараз трошки зі сквотом розберуся, з лекціями, звільниться час у мене восени трохи, а може й раніше, то я почну цим займатися. Тому що ця робота сама себе не зробить, треба займатися промоцією, бо актори мають бути на видноті.