Вихід з Вугледара після двох років оборони: як це відбувалось та які будуть наслідки

Російська армія захопила Вугледар, південне місто на Донеччині, бої за яке тривали з 2022 року.

Остання фаза масованого російського наступу розпочалась з початку вересня 2024 року, а вже наприкінці місяця стали з’являтись дані, що підтверджували присутність російських військ в житловій забудові міста.

Як до останнього тримався Вугледар, хто його боронив, які будуть наслідки для фронту після окупації міста, а також як на таке просування армії РФ реагує західна преса – розбирались Факти ICTV.

Захоплення Вугледара

У середу, 2 жовтня, в оперативно-стратегічному угрупованні військ Хортиця підтвердили виведення українських військ з Вугледара, оскільки існувала загроза оточення захисників України.

– Вищим командуванням наданий дозвіл на здійснення маневру з виведення підрозділів з Вугледару з метою збереження особового складу і бойової техніки, зайняття положення для ведення подальших дій, – повідомили в ОСУВ Хортиця.

Увесь час протягом останнього наступу росіян місто обороняла 72-га окрема механізована бригада ЗСУ. Офіційно бригада наразі не коментувала відхід з Вугледару.

Українські війська змогли завдати ворогу “чисельних втрат”, вказали в угрупованні Хортиця. Разом з тим, окупанти все ж зуміли перерозподілити резерви для того, щоб атакувати з флангів і виснажити українську оборону. Саме через це і виникла загроза оточення міста.

Що трапилось у Вугледарі

Те, що ситуація у Вугледарі стала вкрай критичною стало зрозуміло ще понад тиждень тому, коли російські війська охопили місто із західного флангу, перерізавши другу і останню асфальтовану дорогу, яка веде з міста. Це не тільки ускладнило логістику, але й майже унеможливило евакуацію поранених.

Перші проблеми сталі помітні ще в перші дні вересня, коли росіяни змогли просунутись на флангах навколо міста. Спершу зі Сходу вони захопили Водяне, чим перерізали трасу Вугледар-Костянтинівка, а потім з Заходу просунулись у Пречистівці. Вже за тиждень, через масовані обстріли майже з усіх боків, ситуація у місті стала критичною.

Саме через західний фланг, який, за інформацією порталу DeepState, утримувала 58 мотопіхотна бригада ЗСУ, ситуація докорінно змінилась, оскільки впродовж вересня через атаки з цього напрямку росіяни дістались напряму до останньої траси з Вугледару.

Разом з тим, повного оточення міста у росіян не вийшло, тому українські захисники змогли вийти з важкими ар’єргардними боями, про що зазначав напередодні військовий кореспондент Богдан Мiрошников.

– Арʼєргардні бої у Вугледарі тривають успішно. Зараз – на північно-східних околицях. Ви ж розумієте, що втримати місто у таких умовах задачі не стояло? Бо через ґрунтовки можливо виходити, а не курсувати у дві сторони для хоч якоїсь логістики. Найголовніше – оточення не сталося, чого так хотів ворог, – писав він.

За його інформацією, яка офіційно не підтверджена військовими, у пікові моменти перевага ворога в особовому складі складала 1:12.

Паралельно із тим, як російські війська просувались у Вугледарі, ворогом всюди виставлялись прапори держави-агресора, десь демонстративно, щоб відзняти відео для російської авдиторії, десь фактично, оскільки контролювали певну ділянку міста.

Вугледар на карті

Вугледар розташований у Донецькій області, у відстані близько 40 км від Донецька на південний-захід, а також 75 км на північ від Маріуполя.

На північ від міста найближчим населеним пунктом є Богоявленка, що знаходиться на відстані близько 7 км.

За даними аналітичного порталу DeepState, після окупації Вугледара та Водяного, росіяни спрямували свій рух саме в бік Богоявленки.

Оборона Вугледара

Рішення обходити Вугледар з флангів було ухвалено окупантами після низки принизливих поразок, коли у минулі роки вони атакували місто “в лоб”.

Так, перші масовані спроби ворога протиснутись в місто розпочались з листопада 2022 року. Тоді лобові атаки Вугледара здійснювались російськими підрозділами з бронетехнікою. Потім був січень і лютий 2023 року, коли противник робив те саме. Аналогічна ситуація повторювалась у листопаді 2023 та липні 2024 року.

Втім усі ці спроби ворога зазнали невдач.

До штурмів міста Росія навіть залучала угруповання морської піхоти Тихоокеанського флоту, а ворожі “бронекулаки” українці нищили дронами та артилерією, або ж залишали міни на під’їздах до міста.

Після подібних провальних штурмів Вугледару, навіть найбільш лояльні до Кремля російські пропагандисти піддавали жорсткій критиці командування РФ.

Попри вкрай жорстокі бої, у Вугледарі продовжувало залишатись цивільне населення. Так, за даними начальника Донецької ОВА Вадима Філашкіна, до 1 жовтня у місті залишилося близько 100 цивільних, хоча до повномасштабного вторгнення тут було близько 14 тис. населення. Усіх дітей вдалося евакуювати, а виявили бажання зупинитись переважно літні люди.

У місті фактично не залишилось житлової забудови.

Що далі буде з Вугледаром

Як зазначає військовий експерт Олександр Мусієнко, після захоплення Вугледара окупанти намагатимуться зробити все, щоб дістатись до Курахового і Покровська, зокрема, взяти ці населені пункти в оточення.

На його думку, безпосередні бої ворог за Курахове та Покровськ не розпочнуть, а спробують виснажити угруповання у містах.

Мусієнко припускає, що Росія також може сформувати сили в районі Приютного, Великої Новосілки на Времівському напрямку для того, щоб просунутись на цих напрямках.

– Тобто паралельно в південній частині Донецької області іти двома напрямками від Вугледару і от якраз на Времівському напрямку. Щоб з півдня фактично тиснути з південного флангу на Курахове і Покровськ, – написав він.

Крім того, армія Росії спробує протиснути оборону ЗСУ в районі Куп’янська, щоб розтягнути фронт на Сході і змусити Сили оборони перекинути війська з Курської області.

Водночас аналітики з Інституту вивчення війни (ISW) вказують, що окупація Росією Вугледара навряд чи суттєво змінить просування армії РФ на Заході Донеччини, насамперед через те, що місто вже давно втратило свою важливу логістичну складову.

Ба більше, ще станом на кінець вересня окупанти мали під контролем більшість головних трас, які з’єднували Вугледар з іншими населеними пунктами. Відповідно, противник і раніше міг зашкодити українській логістиці на цій ділянці фронту.

В ISW вказують, що Вугледар розташований за 30 км на південь від чинного просування армії РФ на Покровському напрямку, а, відповідно, росіянам необхідно здійснити маневр близько 30 км відкритою місцевістю, щоб підтримати свій наступ на південному-сході від Покровська.

Також аналітики припускають, що незабаром розпочнеться негода, а, відповідно, відсутність асфальтованих доріг значно ускладнить просування противника бездоріжжям через багнюку.

Окупація Вугледара: реакція західної преси

Захоплення Вугледара стало для росіян однією з найважчих позицій, і перехід міста під контроль ворога стала важливою подією для обох сторін конфлікту, пише Reuters.

На думку агентства, раніше Сили оборони України могли завдавати ударів по росіянах з міста, оскільки Вугледар перебуває вище за ландшафтом за інші міста навколо.

Водночас американське агентство Bloomberg вважає, не наводячи достатніх аргументів, що контроль Росії над Вугледаром дає Кремлю стратегічну перевагу.

Паралельно із цим Associated Press, поспілкувавшись з військовими чиновниками та аналітиками, вказує, що падіння прифронтового міста, розташованого на вершині тактично важливого пагорба, “навряд чи змінить хід війни Росії проти України”. Водночас, підкреслює видання, втрата Вугледара є погіршенням позицій Києва, що частково є “результатом жорстких червоних ліній Заходу”.

– Падіння Вугледара – це мікросвіт скрутного становища України на цьому етапі майже трирічної війни. Воно відображає відмову США надати Україні дозвіл на завдавання ударів по цілях в глибині російської території, що заважає Києву послабити потенціал Москви. Тим часом, домінування Росії в небі дозволяє їй розробляти і просувати руйнівні планерні бомби, на які Україна не має ефективної відповіді, а суперечлива мобілізація не змогла створити новий клас українських винищувачів, здатних утримувати лінію фронту, – пише видання.

Примітно, що The Washington Post та New York Times, хоч і називають втрату міста важливою для України, але визнають, що росіяни втратили значну частину своїх сил, щоб захопити Вугледар.

Своєю чергою Financial Times, посилаючись на західну розвідку, пише, що Росія втратила “сотні тисяч людей на сході України, головним чином через так звану тактику “м’ясорубки”, яку вона використовує для отримання відносно невеликих територій, посилаючи людські хвилі на українські лінії фронту, не звертаючи уваги на їхні життя”.