«Виписуйте, мені треба до своїх»: історія прикордонника «Альмери»
Прикордонник Олександр з позивним «Альмера» пройшов бої на Сумщині, Харківщині, Луганщині та Донеччині, пережив кілька поранень і контузії.
Історію бійця оприлюднило Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України.
До повномасштабного вторгнення Олександр жив в Ужгороді та займався підприємництвом.
Однак 27 лютого 2022 року залишив усі справи, мобілізувався до Державної прикордонної служби України та спочатку отримав призначення до Чопського, а згодом — до Сумського прикордонного загону.
Після цього були місяці в окопах на Сумщині. За словами прикордонника, тоді війна ще була, так би мовити, класичною, але з кожним роком набирала нових обертів.
Одним із найпам’ятніших епізодів для «Альмери» стали бої за Макіївку у 2023 році.
Тоді його підрозділу вдалося зупинити ворожу БМП пострілом із гранатомета.
Протягом трьох діб кулеметне гніздо прикордонників утримувало позицію, коли на них насувалася російська бронетехніка. Один влучний постріл — і БМП загорілася. Штурм вдалося відбити.
Ці три доби були надзвичайно важкими. У тому бою Олександр отримав поранення та акубаротравму.
Коли військовослужбовець прийшов до тями у шпиталі, одразу почав просити лікарів відпустити його назад до побратимів.
«Виписуйте мене, мені треба до своїх. Вони вже на ротацію збираються. У мене там речі сохнуть, не дай боже забути», — згадує прикордонник.
Лікарі лише розводили руками.
Та щойно «Альмера» повернувся до підрозділу, йому разом із побратимами довелося приймати нову ділянку оборони на Сумщині.
«З одних окопів ми застрибнули в інші. Я тоді ще не знав, що так проведу загалом два з половиною роки і дістану ще кілька поранень», — розповідає Олександр.
За особливі заслуги у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, зміцненні її обороноздатності та безпеки прикордонника нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Нині «Альмера» продовжує службу у відділі прикордонної служби «Ужгород» Чопського прикордонного загону.
Після пережитого на війні для нього особливо цінна можливість бути поруч із родиною, бачити, як зростає маленька донечка Олівія, та разом із дружиною брати участь у її вихованні.
Адже, зізнається прикордонник, саме заради них він і пройшов ті два з половиною роки війни.
Раніше АрміяInform розповідала історію Вадима Косінського, який зводив переправи під обстрілами, пережив важке поранення, а після одужання продовжив службу.
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
