Ветерани з Носівщини роблять модульні будинки “під ключ”
Два куми — колишній та нинішній військові 37-річний Ігор СКИДАН та 33-річний Олег МАКАРЕНКО з села Хотинівка на Носівщині — виготовляють та продають каркасні мобільні будинки. Що і як роблять, знімають на відеокамеру і викладають в інтернет.
Раніше обидва працювали в Києві, займалися монтажем виставкових стендів і мріяли про власний бізнес. Збирали стартовий капітал для започаткування деревообробного виробництва. Почали з закупівлі не нової техніки. Приміщення — колишній корівник — та першу пилораму надав тесть Олега, місцевий фермер Сергій Голодний. Деревообробний цех облаштували самі.
— Переважно на обладнання брали кредити. Почали виготовляти альтанки, гойдалки, вольєри, тераси. Восени 2021 року вирішили робити модульні будиночки. Тільки була домовленість: якщо почнеться війна, підемо воювати, — пригадує Олег Макаренко.
Ігор мав військовий досвід, отож пішов в окремий спеціальний батальйон. Боронив Донеччину і Харківщину. Та за сімейними обставинами — через інвалідність батька — довелося лишити службу.
Олег вступив до тероборони. Служить і досі. На вихідних навідується попрацювати на виробництві.
— Нині в нас три пилорами, шипоріз, повздовжний верстат. На ньому дошку калібруємо, підрізаємо. Прес для склеювання повздовжніх заготовок. Чотиристоронній верстат, на якому виходять вагонка, фальш брус, дошка для підлоги, — перераховує Макаренко. — У 2023 році Ігор, як ветеран, подав заявку на грант для підтримки бізнесу. Як її правильно написати, консультувала моя дружина Юлія.
— Отримав допомогу 500 тисяч гривень за програмою PEAR, що фінансується міжнародною організацією. За грантові кошти придбали повністю автоматизовану сушильну камеру для деревини. Додали власних грошей, аби встановити її. За раз вміщається 25 кубів. Висушений матеріал використовуємо для каркасів, внутрішнього та зовнішнього оздоблення будинків. Наявність камери знижує собівартість виробу майже на третину, — пояснює Ігор Скидан. — За скандинавською технологією вже виготовляємо п’ятий будиночок. Перші два, кожен площею понад 30 квадратних метрів, зробили для відпочинкового комплексу «Бочка», котрий поблизу Хотинівки.
Третій — на 90 квадратів, з теплою підлогою на замовлення родини військового з Носівки. Четвертий — на 30 квадратних метрів купили в Ніжин. А оцей, п’ятий, — вказує на каркас, — поїде в Микуличин на Прикарпаття. Там люди продали свою земельну ділянку, а на іншій вирішили оселитися.
— Як його туди доставити?
— Є спеціалісти з кранами, лафетами, які перевозять.
— Хто робить проєкти?
— Фахівець, працює на фрілансі. Надсилає документацію. Проєкт на цей будиночок на 62 сторінках.
Площа оселі сім на десять метрів. Це трьохмодулька. Буде дві спальні, кухня-студія, вітальня, санвузол та тераса.
У середньому на монтаж будинку з трьох модулів, іде десь три місяці. Опалення за бажанням замовника можна встановити будь-яке. Твердопаливний котел, електричні конвектори, інфрачервоні панелі або теплу підлогу. Якщо будинок буде підключений до газопостачання, то газовий котел. Сонячні панелі можуть бути додатковим джерелом енергії. Адже можливі відключення електроенергії, її здорожчання. Невідомо, чи буде стабільною вартість газу. Отож, чи варто інвестувати чималі кошти в газифікацію земельної ділянки? Тому завбачливо поєднувати сонячні панелі з твердопаливним котлом та теплою підлогою.
— Зараз в області через війну багато зруйнованого житла. Громади або держава можуть у вас замовити модульний будинок?
— Ми завжди відкриті до співпраці.
— Скільки коштує квадратний метр?
— 21 тисячу гривень з урахуванням того, що все робимо «під ключ».
— У проєкті ще два будиночки, — додає Олег Макаренко. — Усе починається з кругляка. Причому, ніякого краденого лісу. На кожній колоді — бирка, — показує. — Купуємо деревину на аукціонах у різних регіонах. Їдемо за нею своїми навантажувачами і тракторами.
Потім повний цикл виготовлення матеріалів у нашому деревообробному цеху.
— Гори тирси куди діваєте?
— У нас є пелетна лінія. Робимо паливні пелети. Частину продаємо, частина йде на власні потреби. Опалювати зернову сушарку. Є в нас така.
Приїхали наші друзі — шведські волонтери. Їм цікаво вкладатися в бізнес в Україні. Подивилися на наші будинки: «Як ви це робите?» Кажу: «Ваша скандинавська технологія». Один голову почухав: «Хлопці, у нас метр снігу випадає за зиму. І ми таких товстих балок не пускаємо, як ви». Тобто, у нас із запасом міцності. Ми ж Україна, по-іншому ніяк.
Виконроб Костянтин Кузьмич та Ігор Скидан монтують каркас модульки
— Усе в нас виходить, — каже Костянтин КУЗЬМИЧ, виконроб.
— Він у нас досвідчений спеціаліст, — нахвалює Макаренко. — На монтажі десять років працював. Плюс ми. У нас мало працівників. Якщо до початку війни було 14, то зараз залишилося четверо. Чому пішли? Причини різні: хтось служити, у когось сімейні обставини.
Джерело: “Вісник Ч”. авторки Валентина ОСТЕРСЬКА, Марина Забіян. Фото авторів
