«Вчителі погрожують учням здати їх ФСБ за українську символіку на чашці». Інтерв’ю про таємниці життя на ТОТ

І хоча ця премія персональна, Марія вважає, що в її особі нагороду отримала вся команда правозахисників «Альменди» — організації, що вже понад десять років на всіх рівнях захищає права дітей та молоді на окупованих росією територіях.

Марія Суляліна — гість АрміяInform.

— Маріє, яка місія Центру громадянської просвіти «Альменда»?

— Наш Центр до початку окупації був громадською організацією, яка працювала у сфері просвіти. Ми займалися медіаосвітою, правами людини, багато працювали з дітьми й з молоддю. А вже після початку окупації ми перетворилися на правозахисну організацію, адже це був єдиний спосіб зберегти зв’язок з Кримом. Тому тепер це місія нашої організації: наблизити деокупацію і потім працювати з поверненням окупованих територій ментально в український простір.

Через те, що у нас через різні чинники багато людей лишилося в окупації, ми почали документувати, що відбувається взагалі на окупованих територіях, допомагати дітям з Криму вступати до українських вузів, допомагати продовжувати навчання в середній школі.

Окупанти хочуть зробити з українських дітей росіян, які підуть воювати та вмирати за росію

— Боротьба за ідентичність — дуже болюча. Ти розумієш, що жив у Криму в незалежній Україні, але на тебе все одно впливали російські наративи, а тепер діти живуть в окупації, вони взагалі обмежені в доступі до всього і ти розумієш, як на них, які тільки формуються, зараз впливають російські наративи. А в російських стратегічних документах ти бачиш дуже чітку мету — що вони хочуть зробити з цими дітьми. Вони хочуть зробити з них росіян, які підуть воювати та вмирати за росію. Але це не росіяни, це наші українські діти, це наші співгромадяни. Тому великий блок нашої роботи, який виник дуже природньо, — це боротьба за справедливість. Це тиск на тих, хто почав впроваджувати ці стандарти, це співпраця з органами прокуратури та це робота на міжнародному рівні для того, щоб показувати, що росія насправді робить на окупованих територіях.

— Ви працюєте тільки з Кримом чи вже з іншими окупованими територіями?

— До 2022 року ми працювали тільки з Кримом. Після початку широкомасштабного вторгнення почали працювати з іншими окупованими територіями. Тому, що те, що почало відбуватися на окупованих територіях Херсонської, Запорізької області, на той момент Харківської області — це була калька того, що було вже зроблено в Криму. По суті, ми бачили, як кримський сценарій впровадження освіти, мілітаризованих організацій, але в дуже швидких темпах, насаджується на територіях, що були окуповані, починаючи з 2022 року.

Також ми частково розширюємо своє документування на Луганську та Донецьку області. До цього ми не документували на Луганщині й Донеччині, тому що були організації, які фокусно працювали по цим областям, а ми фокусно працювали по Криму. Але зараз, коли, особливо в освіті, все впроваджується системно у всіх окупованих областях, то неможливо не документувати всі області.

Коли бачиш, наприклад, що у рф виходить нова стратегія протидії екстремізму, то одразу помічаєш, як ця стратегія імплементується на всіх окупованих територіях, бо для них дуже важливо зламати український опір, який там все ще є. Якщо ти документуєш лише на території Криму, то в тебе не буде повної картини.

Дітей звинувачують в екстремізмі та примусово відправляють до психологів через прояви проукраїнської позиції

— Чи з 2022 року змінився тиск на дітей, порівняно з 2014 роком?

— Тиск дуже посилився. З 2014 до 2022 року окупанти були більш обережними в формулюваннях. Зараз у тій самій програмі протидії екстремізму, програмі патріотичного виховання, дуже чітко написано «боротьба з українським націоналізмом». Тобто, там вже немає загальних фраз, там дуже чітко видно, хто для них є ворогом.

Якщо говорити про предмет «Історія», то до 2022 року програма була дуже змінена і дуже пропагандистська, але все одно якісь елементи лишалися плюс-мінус об’єктивними. Після 2022 року випускаються нові підручники, і Україна взагалі зникає з підручників історії. Її, як держави, в них просто не існує. Тут вже не йдеться про те, що Україна — ворог, а стверджується, що на цій території немає незалежної держави — це територія росії. І це те, що насаджується дітям в окупації.

Якщо раніше переважно тиск був на доросле населення — затримання й адмінштрафи стосувалися дорослого населення, то зараз ми вже знаємо про адмінштрафи дітям, бачимо дітей, яких викликають на розмови в центри протидії екстремізму, дітей, яких відправляють до психологів, бо прояв проукраїнської позиції сприймається як девіантна поведінка.

Є прості приклади, коли, наприклад, вчитель історії в школі, побачивши чашку з українською символікою каже — «я тебе здам фсб». В умовах такого постійного тиску на дітей зберігати свою українську ідентичність стає складніше і діти закриваються. Вони починають боятися на загал про щось говорити, формують маленькі групи, бо не знають, кому можна довіряти. Залишається тільки коло родини й коло дуже близьких друзів. І це теж формує відчуття покинутості, відокремленості, втрату спільноти.

росія нищить будь-який прояв української спільноти. Якщо в Криму росія це робила роками, то на окупованих з 2022 року територіях вона це дуже швидко впроваджує. За будь-який прояв непокори — одразу карають, викликають до спецслужб.

Окупанти ідуть ва-банк, мілітаризуючи як формальну, так і неформальну освіту

— Розкажіть детальніше про мілітаристську складову, військові програми, які вони впроваджують через «юнармію» та інші рухи?

— Окрім безпосередньо психологічного тиску, вплив на дітей відбувається через освіту і молодіжну політику. А напрямок молодіжної політики — це «юнармія», воєнно-патріотичні табори, різні рухи, на кшталт «движения пєрвих», в яке хочуть залучити абсолютно всіх дітей, різні програми, за якими дітей з окупованих територій вивозять на територію російської федерації, щоб стимулювати їх переїзд з окупації на територію росії. На це все з 2022 року зросло фінансування майже у 20 разів.

Також варто говорити про відсутність страху зі сторони російської федерації, бо окупанти зараз ідуть ва-банк, вони ніяк не реагують на будь-які резолюції, на санкції, а тільки посилюють тиск.

Ми маємо розуміти, що це ціла система. У них мілітаризується як формальна, так і неформальна освіта. Чому це важливо? Тому що всі діти, які мешкають на окупованих територіях, змушені ходити в школу. Якщо дитина не буде ходити в школу, це може призвести до того, що батьків позбавлять батьківських прав і дитина буде вилучена з родини. Тобто дитина на окупованих територіях не може не ходити в школу.

В школі відбулася зміна в предметах. Зараз на предметі, який називається «труд», діти конструюють БПЛА, роблять якісь військові деталі на замовлення окупаційних військ. У системі формальної освіти діти не можуть не прийти на урок, не зробити завдання. Вони мусять, бо це формальна освіта. Також до них у межах предмета «защита отєчества» приходять російські військовослужбовці, які їм розказують про перспективи вступу в армію росії. Тобто відбувається пропаганда служби в збройних силах країни-окупанта, що є порушенням Женевської конвенції. Окрім того, є урок «розмови про важливе», а з 1 вересня 2024 року предмет «основи безпеки життєдіяльності» (ОБЖ) був замінений на «основи бєзопасності і защіти родіни» (ОБЗР).

«Труд» і «защіта отєчества» — в 10–11 класах, ОБЗР — для учнів 8–11 класів, а «розмови про важливе» відбуваються з першого класу. Тобто вже в перший клас до дітей приходять військовослужбовці. Також дітей вивозять на військові збори, є низка інших додаткових заходів на день росії, на 9 травня тощо, вони відбуваються постійно.

Окремо в формальній освіті існують кадетські класи — з 1-го до 11-го, які створені під патронажем різних силових структур. Це може бути мвс, слідчий комітет, фсб. У цих класах діти носять військову форму, відповідно до того, під яким патронажем знаходиться цей клас — з 1 класу в військовій формі…

Відбувається посилена фізична підготовка і по суті весь процес навчання дитина готується до того, щоб служити в певній структурі. Для порівняння, якщо в 2016 році було 12 таких класів в Криму, то в 2024 році там уже 197 таких класів. Вони є і на інших окупованих територіях. І це формальна освіта.

Якщо ти ввійшов в «юнармію» — це пожиттєво, ти вже не можеш з неї вийти

Окремо слід сказати про молодіжні рухи. Мілітаристські позашкільні рухи дуже сильно імплементовані в процес формальної освіти. Ці молодіжні рухи приходять у школи, проводять свої заходи, вербують до себе дітей. Майже в кожній школі є план, за яким вони мають залучати «юнармію» до проведення заходів.

У Криму приблизно 15 тисяч дітей в «юнармії», приблизно така сама кількість у Севастополі. В Запорізькій області, наприклад, цифра менша. «юнармія» там відкрилася у 2022 році і в них написано, що є тисяча дітей в русі, але з них 300 активних учасників. Скоріше за все, кількість учасників якраз 300, оскільки немає процесу виходу з руху. Якщо ти ввійшов в рух — це пожиттєво, ти вже не можеш з нього вийти. Тому така різниця в цифрах. Навіть якщо ми дивимося на той самий Крим, куди «юнармія» зайшла в 2015-2016 роках, то там теж кількість дітей спершу була незначна, а зараз це вже тисячі.

В цих рухах дітей долучають до низки «активностей». Це не лише військово-патріотичні ігри, а й вишколи, так звана «вахта пам’яті», коли діти стоять у військовій формі, чергують біля пам’ятника або вічного вогню в місті. Це, наприклад, відкриття меморіальних дошок загиблим військовослужбовцям на школах, де діти в формі стоять, як на варті.

Тобто такими «обрядовими історіями» намагаються показати, що бути в «юнармії» — це класно, що ти нібито вище за інших. Плюс це різні програми безкоштовних таборів, виїздів до інших регіонів рф на змагання, у них є окрема програма «школа майбутніх командирів». Суть «юнармії» в тому, щоб підготувати військовослужбовців, командирів, вони це не приховують.

Якщо говорити про «двіженіє пєрвих», то там теж дуже сильна мілітаристська складова. В «двіженіі пєрвих» набагато більше дітей, бо він замаскований під начебто патріотичне виховання. Але там так само є айдентика, форма і так само діти з цього руху долучаються до різних мілітаристських ігор, різних типів змагань. Ми розуміємо, що ці рухи — це дуже конкретна військова підготовка дітей, щоб при досягненні 18 років їх можна було швидко мобілізувати в армію рф та відправити на війну.

 

Промиваючи мізки, дітей налаштовують проти всього цивілізованого світу

— Чи використовували окупанти дітей у нинішній війні?

— У нас немає жодних доказів, що неповнолітніх використовували у війні проти України. Але в нас також немає жодної впевненості, що їх в якийсь момент не почнуть використовувати, бо в них дуже серйозна підготовка. Їх готують військовослужбовці у яких є бойовий досвід, у них відбуваються польові змагання, на яких використовується дуже багато піротехніки. І в цьому є небезпека цих рухів.

Ми дуже часто дивимося на них лише з точки зору небезпеки для України. Але якщо поглянути в наративи, які нав’язують окупанти дітям, то в них не зовсім Україна. Там ворог — Захід, а на території України. Вони воюють з Заходом і з НАТО. І це теж дуже важливо пояснювати нашим західним партнерам, що те, чим намагаються там промивати мізки — це не лише налаштування проти українців. Їх налаштовують проти всього цивілізованого Західного світу, проти умовного «колективного Заходу». І це якраз найбільша небезпека, бо потім цих дітей можуть використовувати у різних конфліктах, зокрема, і як терористів.

В умовах, коли нас намагаються схилити до мирної угоди, в якій будуть територіальні поступки, ми маємо запитувати: а що робити з 1 мільйоном 600 тисячами дітей, які лишаються на окупованих територіях? Їх намагаються приректи на те, що з них створюватимуть солдат з промитими мізками. Тільки цей один момент уже міняє оптику, допомагає говорити про те, що в будь-яких перемовинах має враховуватися реальна ситуація з правами людини на окупованих територіях.

Це дуже неприємні історії, коли тобі закидають, що ти просто так чомусь хочеш отримати назад ці території. На жаль, немає розуміння, що на тебе напали, що ти захищаєш своє. Це теж така неприємна правда, коли партнерам доводиться пояснювати, як це вплине безпосередньо на них. Тільки коли ти починаєш ось такими конкретними прикладами пояснювати, то тоді тим, хто це закидає, теж стає набагато важче грати «рятівників», які хочуть просто миру у всьому світі. Бо тоді, говорячи конкретними фактами, ти показуєш, що так — війна зупиниться, але потім буде ще сильніша, зі ще болючішими втратами.

Ніхто в Україні зараз не розуміє, що насправді відбувається на окупованих територіях

— В Україні створено реєстр депортованих і примусово переміщених дітей. Чи брали ви участь в його створенні й наповненні інформацією?

— Наш фокус — діти на окупованих територіях, що з ними відбувається саме на окупованих територіях. Депортовані діти — це окремий злочин. Коли ми говоримо про депортованих дітей, для нас важливо, що вони в ще більш вразливому становищі, бо їх фізично вивезли з окупованих територій. Але дуже часто про індоктринацію та мілітаризацію говорять лише в фокусі депортованих дітей. А це не дуже коректно. Тому що те ж саме відбувається на всіх окупованих територіях.

Якщо на початку 2022 року ще був сенс для росії швидко вивозити дітей на територію російської федерації, то зараз, у 25-му році, коли окупація на всіх територіях вже є довготривалою, у рф нема потреби вивозити дітей. Адже вони можуть теж саме робити з ними на окупованих територіях.

— Коли діти повертаються з окупації, ви бачите якісь суттєві зміни в них?

— Це травмовані діти. Зрозуміло, що тут не можна узагальнювати. Дуже сильно залежить від того, скільки років дитина була в окупації. Чи вона була в окупації 2 роки, чи 10 років? Скільки років було дитині на момент окупації? Їй було 15, чи їй було 4? Тому дуже багато чинників, які впливають. Зрозуміло, що дитина травмована, бо дитина була під впливом ворожих наративів. В якісь вона могла повірити, в якісь вона не повірила. І це процес соціально-психологічної адаптації дитини. Якщо ми говоримо про депортованих дітей, яких повертають, то з ними відбувається робота по соціальній реабілітації, психологічній реабілітації та інтеграції в суспільство. Але частка дітей, яких вдалося повернути — дуже незначна.

А якщо ми говоримо про ту категорію, з якою найчастіше працюємо — з дітьми, які вступають в заклади вищої освіти України, то це діти, які змогли зберегти свою українську ідентичність, які в умовах окупації зробили свідомий вибір вступати в українські заклади освіти. І вони теж відрізняються, бо вони бояться говорити, вони не знають, що правильно, а що неправильно. Частина цих дітей вже втратила українську мову, бо їм просто не було де її вивчати. Але все одно це діти, які дуже сильні, які змогли зробити свідомий вибір на користь України.

Ніхто в Україні зараз не розуміє, що насправді відбувається на окупованих територіях, які зараз діти на окупованих територіях. Тому що російська пропаганда нам показує одну картинку — що всі діти на окупованих територіях вже проросійські. Коли ми спілкуємося з конкретними дітьми — вони проукраїнські, в них є проукраїнські друзі й в них є друзі, яким просто байдуже. Так, це окрема категорія, але вона не проросійська, як нам це намагається показати окупант. З ними буде легше працювати.

Ми не знаємо, яка частка населення окупованих територій вже зазнала індоктринації та мілітаризації. Безумовно, якась частина зазнала, але скільки їх — ніхто не знає. Тому для України важливо мати різні стратегії. Нам потрібно мати програму дій для найгіршого сценарію і варіант для найкращого сценарію. Але в будь-якому разі дуже важливо не відмовитися від цих дітей, спробувати відновити й будувати зв’язки з цими дітьми, створювати умови, в яких вони можуть навчатися в Україні, в яких вони можуть будувати своє українські майбутнє.

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-03-18 06:46:00