Україна і світ

Український патріот із російським паспортом. Як Сергія Офіцерова намагаються витягти із полону

  • – Ви готові розповісти про сина?
  • – Так.
  • – А не зашкодите? – питаю.
  • – Та сильніше, ніж тепер, йому зашкодити уже неможливо.

Геннадій Офіцеров уже місяць живе у Києві, аби бути ближчим до усіх інстанцій, які теоретично можуть витягти із полону його сина – Сергія Офіцерова. Хлопця схопили прямо у батьківській квартирі у серпні минулого року.

Найімовірніше, це були представники ФСБ, каже батько.

— Дзвінок у двері. Відчиняю. Вдираються троє. Одягнені у цивільне, один із них із пістолетом, у інших стирчить апаратура, якась зброя. Кинулись одразу до нього.

— Як звати?

— Офіцеров Сергій.

— На підлогу!

Іронія долі у тому, що за паспортом, за словами батька, Сергій – росіянин. Він народився у Херсоні, та батьки поїхали працювати на Камчатку, де прожили 15 років. Спочатку в Україну повернувся батько. Потім – мати з дітьми.

– У заміні паспорта у 90-х не було особливої потреби, – каже Геннадій. – Сергій працював, мав український ідентифікаційний код, херсонську прописку і користувався усім благами нашої країни.

Ба більше – він був українським патріотом. Оцей різкий розворот у самоідентифікації, каже Геннадій, у сина, як і у багатьох херсонців, настав 2014-го, коли Росія забрала Крим та вдерлася на Донбас.

— Я думаю, що все почалося 2014-го. Тоді перелам стався у багатьох. Отакий чіткий водорозділ. Мені здається, до того Херсон ватним містом був. Десь відсотків на 50. Та потім багато змінилось. У Сергія і прапор державний висів на балконі, хоча спочатку за це можна було і каменюкою у скло отримати. Він був патріотом. Музику слухав, у мережах перейшов лише на українську. Патріот України, але із російським паспортом.

Російський паспорт в українських патріотів, як виявилося, у нас в країні – не така і рідкість. В останній тиждень грудня я почула про таку, здавалося б, абсурдну ситуацію від щонайменше трьох людей. Вони кажуть, Росія робить усе, аби не випускати зі свого громадянства.

Геннадій Офіцеров – батько полоненого в РФ Сергія

До великої війни зверталися до консульства чи посольства із запитами, довго чекати відповіді. Та про бюрократію країни-окупанта можна складати легенди. Сергій намагався позбутися паспорта із двоголовим орлом понад три роки.

2021-го таки вдалося зібрати увесь пакет документів, та невдовзі почалась війна. Нині у чоловіка – величезна проблема, адже, найімовірніше, його викрали і вивезли до Росії, де можуть судити не як українського патріота, а як власного громадянина.

На початку вторгнення, каже батько, Сергій жив у центрі Херсона. Та невдовзі переселився на район Острів, який нині бомблять росіяни. Син не розповідав батькові, чим саме він займався, але Геннадій припускає, що син допомагав нашим військовим. Та потім ворожі спецслужби могли його викрити.

— У травні в Херсоні росіяни розпочали справжню фільтрацію. Виглядало це так: містом розставили блокпости, особливо прискіпливо оглядали тих, хто заїжджав із Острова до центру. Припустимо, їде автобус, його зупиняють, перевіряють документи. Якщо щось не подобається, людину виводять, роздягають, оглядають.

Тоді Сергій вирішив повернутися у центр. Ходив до мене, ми багато спілкувались. І от 3 серпня до нас в квартиру увірвалися. Його – на підлогу. Під ніс поклали телефон: Розблоковуй. Розблокував.

– У мене квартиру навіть не обшукували, явно знали, за ким ідуть. Там чітко було видно: росіяни. Документів не показали, посвідчення не показували, звідки вони – не говорили. На моє запитання: Де ж його шукати, відповідь одна: Він сам прийде.

Відтоді Геннадій сина і шукає. Разом із колишньою дружиною вони оббігали усі пенітенціарні установи у Херсоні. Сергій, здавалося, зник.

— Намагалися взяти інформацію в окупаційній військово- цивільній адміністрації, аж поки усе не перейшло у стадію: Ми не знаємо, де він – жодної інформації нема.

Дві вісточки прийшли, звідки не чекали. Про Сергія родині розповів чоловік, якого утримували в одній із херсонських катівень. Пізніше зателефонувала адвокатка із Москви, повідомивши, що бранець – у СІЗО Лефортово.

— Спочатку ми дізналися про суди у Криму, потім було повідомлення із Лефортово. Потім з’явився ролик пропагандистський. Його знімало російське телебачення, і там був один момент, коли мого сина виводять звідкілясь і саджають у автобус.

Поки від кремлівських бранців – тиша, рідні полюють на інформацію у пропагандистських пабліках. Наразі відомо, що Сергію і ще кільком херсонським патріотам у Криму пришили 361 ст. російського законодавства. Це міжнародний тероризм, причому для Сергія вона особливо загрозлива.

Сергій Офіцеров. З особистого архіву сім’ї Офіцерових.

Батько побоюється, аби власному громадянинові РФ не помстилася особливо жорстоко, приміром, використавши його у постановках терактів. Потім статтю можна перекваліфікувати на держзраду, а це уже удвічі довший термін ув’язнення – до 20 років або й довічне.

— Він народився та живе в Україні, платив тут податки, захищав нашу країну своєрідно. Його треба якось врятувати, якось витягти звідти, – каже батько.

Аби пришвидшити повернення сина, Геннадій  звернувся до поліції, обласної воєнної адміністрації, СБУ, Міжнародного Червоного Хреста та громадських правозахисних організацій. Чекати відповідей чи якихось повідомлень доводиться довго, тому рідні полонених намагаються триматися купи, аби боротися із бюрократією, та головне – із ворогом, який діє вкрай підступно і жорстоко.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2023-01-08 20:47:59

Магазин Автозапчастин м.Ніжин