Україна і світ

У XXI ст. черпаєш воду з калюжі: як родина з Маріуполя пройшла “фільтрацію” та депортацію у РФ

Будівельні матеріали м.Ніжин

Із захоплених територій Росія депортувала 1 млн 400 тис. українців, серед них понад 240 тис. дітей, повідомляє уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Людей вивозять примусово, змушують сідати в автобуси, і лише під час посадки повідомляють, що везтимуть до “фільтраційного табору”.

Багато українців з оточеного Маріуполя були вимушені виїхати на територію ОРДЛО, адже інших варіантів врятуватися не мали. Факти ICTV поспілкувалися з жителькою Києва Анастасією, чия родина з Маріуполя  пройшла всі кола пекла – місяць жили під постійними обстрілами, без їжі та води, а потім проходили “фільтрацію” та були депортовані в Росію. На момент розмови з Анастасією її рідні перебували ще в РФ, але нині їм вже вдалося виїхати з країни-агресора.

Моя сім’я з Маріуполя. Мама там і мешкала, бабуся приїхала ще на новорічні свята. Брат навчається в одному з київських вишів, узимку на карантин він поїхав додому. Коли все почалося, 24 лютого, у Маріуполі їх нічого особливо не налякало.

З 2014-го вони звикли до вибухів, які в місті було постійно чути. Вони думали, що все буде, як в 2014-му: стрілятимуть на околицях міста і до них нічого не дійде. Тому ніхто й не думав про те, що треба виїжджати, коли це ще можна було зробити.

До 1 березня з ними ще був зв’язок, потім їм відключили світло, не було вже води, почалися перебої зі зв’язком. Наступного разу мама зателефонувала 13 березня.

— Ми поговорили три хвилини, вона сказала, що жива. Спочатку вони ховалися у ванній. Стріляли кожного дня все сильніше. На початку березня в наш будинок прилетів снаряд, почалися вуличні бої.

Їли все, що залишилося вдома. Ще на початку березня люди розграбували всі магазини, навіть залишків не було. Мама брала їжу, яка залишилася в пустих сусідських квартирах. Питна вода закінчилась. Вони почали спускати воду в підвалі з труб. Пили її три тижні, а вона ж не питна. Через це потім мій брат потрапив до лікарні у “ДНР”, у нього була інтоксикація, майже відмовили нирки.

Вони не хотіли евакуюватися, до останнього вірили, от-от зараз наші відіб’ють місто. А потім з лівого берега, де вони жили, вже неможливо було евакуюватися. Хіба на авто. Евакуюватися в бік України ніяк не можна було. З дому вийти було неможливо, приготувати їжу на подвір’ї на вогні – це був цілий квест. Багато наших сусідів так і загинули, намагаючись заварити собі чай.

З Маріуполя йшли пішки до найближчого російського блокпоста

Потім наш будинок сильно розбомбили. У нашу квартиру і в сусідні були прямі влучення снарядів, значна пожежа, частина будинку обсипалася. Згоріли всі документи. Коли вже були дуже сильні бої, чотири дні моя сім’я жила в аптеці. Не було ані їжі, ані води.

— Коли бої вже перемістилися ближче до Азовсталі, вони вирішили евакуюватися. Йшли до найближчого села під Маріуполем, до найближчого російського блокпоста, де їх забрали “днрівці” і відвезли в окупований Новоазовськ.

З 23 на 24 березня вони всю ніч стояли на вулиці, було дуже багато людей, надзвичайна тиснява. Холодно, вони одне одного зігрівали. Їх оточили російські військові, щоб люди не розходилися. Коли починалася тиснява, солдати стріляли у повітря, щоб, так би мовити, “дисциплінувати”. За територію не можна було виходити. Мама з Маріуполя забрала собаку, то вона вигулювала її під наглядом воєнного з автоматом.

Як проходить “фільтрація”: питають, чи знаєш азовців, та хто винен у війні

На “фільтрацію” вивозять здебільшого в адміністративні будівлі. Люди живуть у будинках культури, школах. Мої жили в Новоазовську у школі. Там взагалі жодних умов не було. От як стояли парти, так люди і спали на них. Це був кінець березня, холодно, ковдр не було, нічого. Вода тільки холодна, помитися неможливо.

— Ти живеш місяць в Маріуполі, у тебе немає води, ти не можеш нормально помитися, приготувати їсти. У це важко повірити, у XXI ст. ти черпаєш воду з калюжі, щоб помити руки, приготувати їсти, топиш сніг, спускаєш воду з труб. Ти тиждень не мився, і почуття людської гідності у тебе нижче нуля. І на “фільтрації” з тобою поводяться так – тебе ні про що не питають, ти не маєш права голосу, з тобою, як із рабом, поводяться.

Я чула від знайомих, що під час “фільтрації” роздягають та допитують. Конкретно у моїх процедура була м’якша, але, звісно, не з приємних. Це порушує всі права людини. Це допит: звідки, де жили, кого знали. Оскільки у моїх не було документів, щоб підтвердити особу, вони мали назвати кількох людей, з якими спілкувалися в Маріуполі, їхні дані. Знімали відбитки пальців.

— У мами не виходило, бо в неї перед війною була операція на руці. Вони кричали на неї. Це нагадує фільми про фашистів. Братові 17 років, його розпитували про Правий сектор, де він служив, хоча він ще неповнолітній. Основні питання, які їх цікавлять – чи маєш зв’язки з військовими, з Азовом, що бачив, кого вважаєш винним у війні. З людьми, які відповідали не те, що окупанти хотіли почути, починалися “виховні бесіди”.

Після проходження “фільтрації” їм дали якийсь папірець, що їм начебто можна довіряти. Але потім цю “фільтрацію” їм неодноразово довелося приходити і в “ДНР”, і при вивезенні їх до Росії, і на кордоні, і коли приїхали у Росію, працівники ФСБ неодноразово до них заглядали.

Додому ви не повернетесь, вам тільки в Росію

Після “фільтрації” людей скеровують у різні міста. Якщо в тебе є родичі в “ДНР” чи Росії, вони можуть за тобою особисто приїхати, забирають тебе під свою відповідальність. Моїй сім’ї погрожували депортацією в якесь місто на Далекому Сході, мовляв, їх туди відвезуть, поселять, дадуть роботу. Попри те, що моя мама написала заяву, що вона хоче повернутися в Україну, у неї тут сім’я.

— У відповідь їй говорили, ви ж розумієте, у вас немає документів, ви ніяк не повернетесь додому, вам тільки в Росію. Там історія одна: оформляйте біженство, ми вам допоможемо, ми такі герої, ми вас рятуємо, ми вас врятували від нацистів, жахливого Азова, нам дуже шкода, що Україна позбавила вас дому. Вони максимально намагаються людей у цьому переконати.

Я телефонувала в МЗС України, в Червоний Хрест, у поліцію, щоб допомогли оформити документи. Бо без документів їх не випускають з Росії. Ніхто не міг допомогти, жодне посольство. Коли я зрозуміла, що мені ніхто не допоможе, ми почали шукати інші варіанти.

— Знайшли перевізника, який возить за гроші з Донецька до Варшави через Росію. Коштує це немало – €350 з людини, якщо у Литву і Латвію – €300. Це великі гроші, і це диво, що моя сім’я з квартири, яка вже горіла, забрала гроші. Вони поїхали з цим перевізником, цілий день відстояли у черзі на кордоні, але з Росії їх не випустили.

Родині Анастасії вдалося виїхати з Росії до однієї з країн Балтії майже через півтора місяця після депортації. Яким чином врятувала рідних, дівчина не розповіла. Каже, зараз всі варіанти – нелегальні, афішувати їх не хоче, аби дати шанс таким же чином врятуватися тисячам українців, яких, як і її рідних, незаконно вивезли до Росії.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-05-24 20:36:30

Магазин Автозапчастин м.Ніжин