Місто і регіон

У Ніжині ожив “Гоголь” – ПравдаТУТ Ніжин

210 років тому Україна подарувала нам класика світової літератури Миколу Гоголя. Він прославив нашу країну й показав Росію країною “Мертвих душ”. Автор нетлінних “Вечорів на хуторі біля Диканьки”, “Вія”, “Тараса Бульби”, пишучи російською мовою, яскраво, психологічно переконливо, висвітлював життя свого українського народу, знайомлячи з ним мільйонів читачів по всьому світу й показавши наші традиції, віру, побут, історію та героїзм. Йому неважливо було, якою мовою висловлювати свої думки – було б що висловлювати.

“Перечитуючи його твори, ми постійно знаходимо там нас, ніжинців. Там є й незрівнянні описи ніжинських вулиць, і наш ніжинський базар, і колоритний ярмарок, і наші Магерки, народні пісні й обряди. Багато чого Микола Васильович взяв тут, у Ніжині. Він навічно поріднився з ніжинцями не тільки тому, що в цьому місці навчався, а й тому, що зріднився своєю душею із героїчним, історичним містом козацької слави”, – каже про відомого сміхотворця вчений-літературознавець, краєзнавець Григорій Самойленко.

Із нагоди 210-річниці з Дня народженя письменника в Ніжині провели урочистості. У сквері, де зведений перший у світі пам’ятник Миколі Гоголю, відтворили сцени “Ревізора”, “Вія”, “Утопленої”. Ніжинців зустрічали Панночка, Солоха та Оксана, а сам Микола Васильович виїхав до люду на бричці.

У сквері Гоголя привітали й лауреатів цьогорічної Міжнародної літературної премії, названої на честь Миколи Васильовича, –  професора НДУ імені М. Гоголя Григорія Самойленка та письменницю Тетяну Сидоренко.

Про легенди та цікаві факти з життя письменника розповів доктор філологічних наук, головний редактор «Гоголезнавчих студій», професор Павло Михед.

“Співучні Гоголя, його вчителі, які згадували Миколу Васильовича після його смерті, говорять про те, що вони не бачили в ньому великого письменника. Натомість бачили вічно хворобливого хлопчака, який міг кидати жарти й щось там писати. Що це буде письменник світового рівня, ніхто не здогадувався. У ньому жила якась особлива ідея, яка рухала ним. Із цього хворобливого хлопчака, у якого щось там капало з вух (був не дуже доглянутим),  сформувався “апостол християнської віри”, який представив своє Євангеліє та показав, як оновити цей світ”, – відмічає Михед.

Науковець задається вічним питанням: Гоголь – український чи російський письменник. Та неквапом згадує про багатство надбань нашого прозаїка, який малював пером, оживлюючи наш український дух: “Початок XIX століття. При тій комунікації, України як такої вже не було. Вона була в селах, у піснях. Це була затоплена Атлантида. Гоголеві “Вечори біля Диканьки” витягують, так би мовити, Україну, зі своїми звичаями, людьми, історією, на світ Божий. Звичайно, нашу країну “зробив” Шевченко, але початок тієї Атлантиди, якісь її обриси “зробив” Гоголь”.

А Ви знали, що…?

-Микола Гоголь (уроджений Яновський) був 3 дитиною із 12. Усього було 6 хлопчиків і 6 дівчаток. Перші два хлопчика народилися мертвими. Четвертим сином був рано померлий Іван (1810-1819). Потім народилася дочка Марія (1811-1844). Усі середні діти також померли в дитинстві. Останніми народилися Анна (1821-1893), Єлизавета (у заміжжі – Бикова) (1823-1864) та Ольга (1825-1907).

-Мати Гоголя вважалася першою красунею Полтавщини, була видана заміж у 14 років за батька письменника, на той час удвічі за неї старшого.

-Коли майбутній письменник навчався в школі, його твори, за оцінками вчителів, були досить посередніми, він був слабкий у мовах, а добре встигав лише в російській словесності та в малюванні.

-У Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояс, шити для себе шийні хустки.

-У своїх кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був “страшенним ласуном”. Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру. Живучи в готелі, Гоголь ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його та навіть ховав. Сучасники письменника згадували, що руки Гоголя часто були липкими через те, що він постійно їв солодке.

-Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому на всіх портретах письменника ніс виглядає по-різному. Можливо, одна з петербурзьких повістей Гоголя не випадково названа “Ніс”. Взагалі, Гоголь був дуже сором’язливим: якщо в компанії з’являвся незнайомець, письменник хутко зникав із кімнати.

-Опис майна Гоголя після смерті показав, що залишилося особистих речей на суму 43 рублі 88 копійок. Його речі були обносками і свідчили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя. У той же час на руках у С. Шевирьова залишалися дві з гаком тисячі рублів, переданих Гоголем на благодійні цілі нужденним студентам Московського університету. Ці гроші Гоголь не вважав своїми, і Шевирьов не став їх повертати спадкоємцям письменника.

-Митець у своєму заповіті за 7 років до смерті попереджав, щоб тіло його поховали тільки у випадку явних ознак розкладу. Це потім стало причиною численних містичних припущень, що в дійсності Гоголя поховали в стані летаргічного сну. Подейкують, що при перепохованні, у 1931 році, у його труні був виявлений скелет із повернутим набік черепом (згідно з іншими даними, череп взагалі був відсутній).

-Що сталося незадовго до смерті 12 лютого 1852 року (а помер Гоголь 21 лютого) ніколи не дізнається ніхто. Біографи кажуть, що до трьох ночі письменник ревно молився, після чого спалив вміст свого портфеля (другий том «Мертвих душ»), а потім ридав до ранку в своєму ліжку.

-За спогадами сучасників Гоголя, до власної смерті прозаїк ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, які призвели до його передчасної кончини у віці майже 43 років, крім інших причин, називають добровільне позбавлення себе їжі.

А ще:

-Деякі дослідники вважають, що Гоголь помер незайманим. Ці твердження з’явилися, оскільки невідомо про його зв’язки із жінками взагалі. Він ніколи не був одружений. Щоправда, навесні 1850 року Гоголь робив через посередників пропозицію (перше і востаннє в житті) Анні Вієльгорській, але отримав відмову.

-Микола Васильович дуже сильно був прив’язаний до собаки Джозі (породи мопс), якого йому подарував Пушкін. Коли ж Джозі померла (Гоголь тижнями не годував тварину), на письменника “напала смертельна туга та смуток”.

-Гоголь любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками. Ще він варив особливий напій із козячого молока з додаванням рому, який жартома називав “гоголем-моґелем”. А після подорожі до Італії він захопився місцевою кухнею, особливо полюбив макарони з сиром пармезан.

-У житті Гоголя є “біла пляма” — восени 1829 року він зникає разом із “петербурзькими адресами”. Куди на три місяці подівся чоловік? Дослідник Кралюк припускає, що Микола Васильович провів цей час на Волині (потім він чудово опише у “Тарасі Бульбі” місцеві замки та природу), де й відбулося його фатальне знайомство з Фадєєм Булгаріним – відомим російським письменником, журналістом і агентом Третього відділення імператорської канцелярії Миколи І. Уже після смерті Гоголя Булгарін дав свідчення, що саме він завербував Миколу Васильовича в царську охранку. Одне з таких свідчень було опубліковане в газеті “Северная Пчела”, яку редагував і видавав Булгарін, інше було знайдене в його особистому листуванні.

-Гоголь писав свої твори переважно стоячи. А спав — лише сидячи. Зріст Миколи Васильовича був 160 см.

-Однією з численних примх письменника була пристрасть до катання хлібних кульок. Поет і перекладач Микола Берг згадував: “Гоголь або ходив по кімнаті, із кутка в куток, або сидів і щось писав, катаючи кульки з білого хліба, про які говорив друзям, що вони допомагають вирішенню найскладніших і найважчих завдань. Коли він нудьгував за обідом, то знову ж катав кульки і непомітно підкидав їх у квас або суп тим, хто поруч сидить … Один друг зібрав цих кульок цілі купи й зберігає благоговійно”.

-Невідомо жодного твору письменника, написаного ним українською мовою…

-Письменник ходив по вулицях і алеях міст зазвичай із лівого боку, тому постійно зіштовхувався з перехожими. А ще Микола Васильович дуже боявся грози. За словами його сучасників, негода погано діяла на його слабкі нерви.

Фото від нашого майстра Ігоря Волосянкіна дивіться згодом

Читайте новини на нашій Facebook-сторінці  та приєднуйтесь до нашої  Facebook-групи

При наведенні фактів із життя Гоголя використовувалися матеріали з інформаційних ресурсів: Полтава 365 та Dovidka.biz.ua.


Джерело: nizhyn.pravdatut.ua
Close