«У наших реаліях про війну дітям і не треба пояснювати, бо вони все бачать самі»: розмова з багатодітною родиною з Ніжина

Час від часу на сторінках нашого видання ми знайомимо наших читачів з різними життєвими історіями, ніжинськими родинами.

Сьогодні в гостях у MYNIZHYN родина з Ніжина – Кушнєрови Альона та Артем, які виховують
3 діток. Тимур та Мурат 10 років – близнюки і 2-х річний Данііл.

Давайте знайомитися з ними ближче.

Раніше ми писали: Перша дитина року: у Новому році у Ніжині народився хлопчик Владислав.

– Розкажіть про свою сім’ю: чи є у вас свої сімейні традиції, свої «закони», скільки ви років разом?

– Наша сім’я — це вибух емоцій, сміху й тепла. Ми обожнюємо кулінарні батли: готуємо по командах і змагаємось за найсмачніше. Любимо вечори кіно з чимось смачненьким, настільні ігри та зйомки веселих відео, щоб передати нашу атмосферу іншим.

У нас діють свої негласні закони: сміятись щодня, їсти разом, ділити все порівну і не стримувати емоції. Ми завжди граємо командою — у всьому.
25 липня – 8 років у шлюбі.

– У вас багатодітна родина: троє дітей. Які вони? Чим захоплюються ваші хлопчики – близнюки, чи різні вони чи схожі за характером? Що люблять, чим живуть? Чи показує вже свій характер маленький Данііл?)

– У нас дуже різні діти. Хоч Тимур і Мурат — близнюки, за характером вони повні протилежності. Тимур захоплюється дзюдо, він цілеспрямований і стриманий, а Мурат — творчий і мрійливий, обожнює малювати.
Молодший Данііл — справжній ураган і командир нашої родини: у свої 2 роки вже намагається всіх “построїти”.

Незважаючи на різність характерів, наші хлопці завжди тримаються одне за одного, хоча старші іноді й можуть зчепитися — як без цього? (Посміхається- авт.)

– Чи є у вас свій підхід підготовки дітей до самостійного життя? Чи говорите ви з ними по-дорослому? Тобто ким хочуть стати ваші хлопчики, про що мріють і т. п.

– У нашій родині є свої правила й обов’язки — ми готуємо дітей до самостійності з любов’ю і повагою. Старші хлопці миють посуд, прибирають, навіть готують: Тимур прибирає краще за клінінг, а млинці Мурата смачніші за мамині. Ми говоримо з ними по-дорослому, але не тиснемо з вибором майбутнього — даємо час на дитинство. Поки що їхні мрії прості й щирі: обидва хочуть мати в майбутньому сім’ю, а Тимур навіть жартує, що залишиться жити з нами назавжди!

– До речі – чи говорите ви з дітьми про війну, чи пояснюєте, що це таке і чому зараз ми живемо саме в таких реаліях? Які питання вони задають на цю тему? І чи завжди у вас є відповіді на ці прості – складні питання?Реклама:

Даня дуже гостро реагує на гучні звуки — особливо схожі на шахеди. Щоночі ховається між нами, здригається… І важко на це дивитися, бо війна лишає слід навіть у найменших серцях…

– У наших реаліях про війну інколи й не потрібно говорити — діти все бачать самі. Наш тато два роки захищав країну на передовій, і я, вагітна Даніілом, разом із хлопцями чекала його повернення. Це був дуже важкий період для всієї родини.

Зараз, дякувати Богу, чоловік поруч. Старші сини багато вже розуміють без зайвих слів, а от Даня дуже гостро реагує на гучні звуки — особливо схожі на шахеди. Щоночі ховається між нами, здригається… І важко на це дивитися, бо війна лишає слід навіть у найменших серцях…

– Що допомагає вашій родині створити теплу, родинну атмосферу в реаліях сьогодення? Як ви долаєте сімейні кризи, коли вони виникають?

– Найбільше нас рятує гумор — ми обожнюємо сміятись і навіть складні моменти намагаємось обіграти з усмішкою. А ще нас багато, ми разом, і це головне. Коли в домі стільки життя й любові — на кризи просто не залишається часу.

– Чим займаєтесь ви з чоловіком – яка сфера діяльності у вас? Чи говорите вдома про роботу чи намагаєтесь робочі моменти залишити на роботі? Як заведено у вас?

– Чоловік працює в Києві, а я — у вирі сімейного життя в декреті, намагаюся не зійти з розуму серед дитячого хаосу! (Посміхається – авт.) Паралельно знаходжу час для себе: навчаюся, освоюю монтаж, розвиваюсь у новій для себе сфері, що пов’язана з допомогою людям і турботою про майбутнє. Ми з чоловіком ділимося всім важливим, але намагаємось не перетворювати дім на офіс — вдома про головне: про нас і про дітей.

– Багатодітна родина — це велика радість і водночас велика відповідальність.

– З якими проблемами зараз стикаються багатодітні родини? Що б ви сказали?

– Багатодітна родина — це велика радість і водночас велика відповідальність. Складнощів вистачає: фінансове навантаження, постійний брак часу на себе, емоційне вигорання — усе це нам добре знайоме. Ми такі ж, як усі: іноді не вистачає часу одне на одного, іноді хочеться тиші, а не мультфільмів на фоні. Але ми не драматизуємо — це життя. Діти виростуть, усе мине, а любов, гумор і підтримка залишаться. Не створюємо проблем там, де їх можна обійти з усмішкою.

– А хто у вас в сім’ї голова – хто – шия? Чи такого розподілу у вас немає?

– У нашій сім’ї немає чіткої ієрархії — ми йдемо в ногу. Чоловік вирішує чоловічі питання, я — жіночі, але всі важливі рішення приймаємо разом. Ми — партнери, а не керівники, і саме в цьому наш баланс. А ще я — єдина дівчинка в родині, тому мої хлопці іноді можуть і поступитися… хоча й роблять це з характером! (Посміхається- авт.)

Фото з сімейного архіву

Раніше ми писали: “Як дітям пощастило, що вони потрапили у вашу сім’ю!”: як сім’я Ханіних переїхала до Ніжина з Харківщини і стала багатодітною